Найбільшої, можна сказати, всесвітньої слави за кордоном зажив український скульптор Олександр Архипенко, що скінчив тим, що, як Каменський та Забіла, також переїхав до Америки, де знайшов популярність і повне визнання свого сильного та оригінального таланту. Багато обдарований від природи, озброєний удосконаленим володінням техніки й майстерства як класичного рисунку, так і пластичної форми, а ще до того й барвної колористики, Архипенко змолоду віддавався експериментам, переживав усі крайнощі мистецьких течій нервового й неспокійного, часто розгубленого в шуканнях Парижа. Архипенко платив данину скульпто-малярству, комбінуючи вигнуті, стилізовані з пофарбованої бляхи форми з фарбованим же тлом; уже цими експериментами він справляв глибоке враження в Парижі, здавалося б, звиклому до всяких експериментів. Але логічна вмотивованість, зрівноваженість і краса чистих форм і незвичайно чистих кольорів виділяли праці Архипенка, підіймаючи їх від ексцентричного експерименту до справжнього мистецького осягнення. Переїхавши до Америки, Архипенко захопився ще й експериментами кінематики, але з роками вгамувався і, здається, знайшов себе остаточно в ідеально чистих, викінчено рафінованих, самодовліюче скульптурних формах еллінської архаїки, як про це свідчить хоч би його ідеальна праця в Українському Національному музеї у Львові.

2. Василь Дубовий – яскравий представник сучасної української скульптури

Василь ДУБОВИЙ

скульптура

Скульптор, мистецтвознавець

Працює в ділянці монументальної, декоративної та станкової скульптури

Заслужений діяч мистецтв України, лауреат міжнародних художніх виставок

Член Національної Спілки художників України

Професор скульптури Львівської Академії Мистецтв

Кандидат мистецтвознавства

ТВОРЧА БІОГРАФІЯ

1955 - народився у Львові

1975 - вперше експонував свої твори на виставці

1977 - закінчив Львівську Академію Мистецтв

1978 - почав викладати рисунок і скульптуру у Львівській Академії Мистецтв

1983 - закінчив аспірантуру у Санкт-Петербурзькому Вищому художньо-промисловому училищі ім. В.Мухіної

1984 - член Національної Спілки художників України

1985 - захистив кандидатську дисертацію в Санкт-Петербурзькому Інституті живопису, скульптури та архітектури ім. І.Рєпіна

1999 - Заслужений діяч мистецтв України

Микола Антiох-Вербицький. 1995. бронза, литво.

“Василь Дубовий — iм’я майже не знане в нашiй Українi. Лише тi, хто стежать за розвоєм української образотворчостi, знають його як чудову працьовиту людину, талановитого скульптора, який при своєму нелегкому життi створив цiлий ряд портретiв, композицiй.

Йому, як не багатьом, вдалося знайти свiй почерк, проявити себе як митця.

Я знаю Василя ще зi студентських рокiв, коли вiн навчався в Київському Державному iнститутi i був моїм учнем.

Багато талановитих людей менi зустрiчалось, та талант без наполегливої працi нiколи не реалiзується на повну силу.

Василь довго йшов до свого Я в мистецтвi, був у постiйних пошуках, назавжди пов’язавши своє життя зi скульптурою.

I наш свiт ще почує про нього.

Мистецька творчiсть Василя Дубового постане перед глядачем, шанувальниками образотворчостi в Українi i не тiльки. I ми всi разом порадiємо.”

Володимир ЧЕПЕЛИК,

голова Нацiональної Спiлки художникiв України

лауреат Нацiональної премiї

iм. Т.Шевченка

Проект пам’ятника

Софії Русовій

(фрагмент). 1993-94.

гіпс тонований.

Проект

пам’ятника

Івану Рашевському. 1997. пластилін.

“Добре відома його багаторічна, переважно на громадських засадах, діяльність як учасника товариства охорони пам’яток історії та культури у виставковій роботі архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній”.

Василь Дубовий виготовив моделі реконсрукції первинного вигляду Спасо-Преображенського та Борисо-Глібського соборів. Ця робота, а також виготовлений за двома зберiгшимися фрагментами зразок старовинної корчаги, дістали високу оцiнку столичних фахiвцiв.”

Андрій КАРНАБІДА,

кандидат

архітектури.

Весна. Родючiсть. 1991.

гiпс тонований

“Значна частина робiт, що представленi в експозицiї, є ровесниками Незалежностi України i мають глибинний тематичний зв’язок з цiєю подiєю.

Органiзатори виставки сподiваються ще раз звернути увагу громадськостi i влади до необхiдностi увiчнення iсторичних подiй, пов’язаних з нацiонально-визвольною боротьбою та вшанування пам’ятi видатних дiячiв нашого краю засобами монументального мистецтва.

I саме в цьому сенсi опрацьованi Василем Дубовим проекти набувають непересiчної ваги.”

Олександр ЖОГАЛКО,

мистецька галерея

“Крутi Сходи”.

Двоє.1990-ті.

шамот

“Я хочу реалiзуватися в своїх роботах, хоча мої фiзичнi можливостi невчасно обмежились. Адже я не можу уявити себе без цiєї роботи...”.

Василь Дубовий.

Проект пам’ятника

Тарасу Шевченку. 1990. шамот.