Але не тільки весняну пору зображав майстер. У його доробку є мотиви різних пір року. Досить цікаві у своєму кольоровому вирішенні зимові краєвиди ("Сіно під снігом" (1965), "Тепла зима" (1970), "Зима в Міжгір'ї" (1975), "Зимовий ранок в селі" (1976), "Зима на вулиці", "Червоний хрест" (1998). Вони виконані в характерній для М.Варенні пластичній манері. В ній торжествує висока гармонія, емоційне ставлення до навколишнього світу. Рельєфне, пастозне письмо допомагає художнику передати відчуття рихлості снігу, свіжість морозного повітря. Численні рефлекси переливаються усіма кольорами.

Кожне літо разом із сім'єю Микола Романович виїжджав у Карпати на етюди. Результатом поїздок є велика кількість пейзажів гірського краю, з його величними горами, густими лісами, широкими пасовищами ("Гірський краєвид" (1971), "Зелені Карпати" (1972), "Подвір'я" (1972), "Хати в горах" (1974), "На високій полонині" (1976), "Подвір'я Спіндзаків" (1990) та інші). Автор реалістично відтворює мерехтіння променів на густій кроні дерев і кущів; заквітчату землю, що буяє квітами.

Художник умів спостерігати за природою, за її частими змінами, відчути той настрій, який витає в повітрі. На його пейзажах можна побачити і туманний ранок, і дощовий день, вечірні вогні гірського селища, теплі й ніжні сутінки. Чудове розуміння станів природи дозволило автору створити емоційно насичені твори, що пробуджують відповідний настрій у глядача. ("Неспокійний ранок" (1973), "Самотня хата" (1975), "Осінь на озері" (1969).

Твір "Осінь на озері" носить дещо символічний характер. Сіре, похмуре небо з важкими хмарами, вітер, що сильно колише пожовклі дерева, свідчать про прихід холодної осені. На березі озера сидить зажурена стара жінка. В її життя теж прийшла осінь. Її сумний настрій підтримує природа, яка тужить за сонячними днями. Сіро-зелений приглушений колорит підсилює емоційно напружену атмосферу сюжету, той неспокій, який відчувається в навколишньому середовищі і в душі людини.

Слід зазначити, що М.Варення часто вписував у пейзаж образи людей. Цим він хотів показати тісний зв'язок між людиною і природою, їх взаємодію. Художник оспівував прекрасну карпатську землю, прагнув назавжди зберегти в людській пам'яті її чарівні куточки. Олександр Довженко казав: "Щоб вражати, треба бути самому враженим."

IV. 5. Графічна спадщина

Микола Романович був не тільки чудовим живописцем. Частину своєї творчості він присвятив графічним роботам. Він прийшов до графіки, щоб встигнути зафіксувати те, що бачив, спостерігав.

Графіка - багатогранний і значний за сферою поширення видів образотворчого мистецтва на Прикарпатті. Серед графічних технік провідне місце в нашому регіоні відводилось ліногравюрі, що пояснюється не тільки простотою виконання, а й насамперед її близькістю до деревориту - найбільш традиційного способу гравірування в західноукраїнській графіці, який у свою чергу тісно пов'язаний із зображальними засобами традиційної для краю плоскої різьби по дереву. Художники Прикарпаття. Альбом. – К.: Мистецтво, 1989. – С. 18.

М.Варення, як і багато інших графіків, власноруч виконував ліногравюри. В такій техніці автор створив різні твори: "Думи мої, думи..." (1960), "З поля" (1961), "Весела розмова" (1962), "Додому" (1964), "Нафтовик" (1967), серія "Нафтовики Долини" (1967),"Опришок Довбуша" (1963).

Як відомо, художник був чудовим рисувальником, добре володів графічними засобами (олівцем, тушю, сангіною), тому ліногравюри і інші графічні твори відзначаються вишуканістю, лаконізмом, цікавим композиційним рішенням. Взагалі найприкметнішою рисою графіки є прагнення якнайстисліше висловитися, підібрати найнеобхідніші для втілення змісту, найпростіші художні засоби. "Ідеально чиста" графіка, яка нічого не запозичує з арсеналу живопису, це тільки гарні лінії і плями на білому тлі або білі на чорному.

Ось, наприклад, твір "Опришок Довбуша". Тут нічого "живописного" немає - ні кольорів, ані рис чи плям, які можна було б відкинути. Невеликою кількістю білих штрихів на чорному фоні, накреслюючи їх то чіткіше, з натиском, то ледь доторкаючись до основи, автор відтворив характер реальних форм і дав натяк на світло. Обличчя опришка наповнене глибоким психологізмом. З-під насуплених брів в далечінь вдивляються стривожені очі. Чоловік, тримаючи за вузду коня, готовий в разі чого швидко їхати далі. Весь образ випромінює напругу, зосередженість.

Своєрідним є портрет "Нафтовик". Це типовий образ трудівника, який весь час працює на нафтових свердловинах. Силует героя темною плямою проглядається на світлому фоні. Художник зібрав в одне ціле найбільш характерні риси багатьох людей, які присвятили себе важкій праці. Перед глядачем постало обличчя, на якому зморшками відклалось важке життя, але в погляді ще відчувається сила і міць, гордість за свою професію. Щоб краще зрозуміти, ким працює цей чоловік, М.Варення на дальному фоні зображує нафтові вишки.

Слід зазначити, що художник найчастіше у графічних творах використовував портретний жанр, сюжетно-тематичну композицію, архітектурні пейзажі. В меншій мірі існують картини, що зображують пейзажні краєвиди природи, а також натюрморти. Більшість своїх робіт М.Варення виконує тушшю, олівцем, аквареллю і гуашшю. Така різноманітність говорить про те, що художник володіє майстерно всіма художніми засобами і це дає змогу всебічно розповісти про задумане і побачене.

Перебуваючи у закордонній подорожі, Микола Романович деякий час проживав у Болгарії (1962). В результаті з'явились чудові рисунки міського пейзажу – "Собор Олександра Невського. Болгарія", "Тирново. Болгарія", "Готель в Тирново". Гостюючи в інших країнах, художник теж відтворював побачене – "Бухарест, вул. 6 березня", "Торговий ряд в Делі", "Бомбейські контрасти", "Вулиця в Сінаї". Графічні роботи відзначаються легкістю, представляють собою етюдний характер. Користуючись тільки лінією і плямою,