Курсова робота

Зародження, формування та розвиток склоробства на Україні. Львів – як центр українського склоробства

Зміст

Вступ

Розділ І. Зародження, формування та розвиток склоробства на Україні.

1.1. Українське художнє скло ХVIII ст. Типова барокова форма скляного посуду в Україні – пляшка-штоф

1.2. Українське гутництво 60-80-х років. Народні традиції гутництва мають визначальне місце в промисловості радянської доби

Розділ ІІ. Львів – як центр українського склоробства. Перші мистецькі акції в Україні – Міжнародні симпозіуми з гутного скла. Новий рівень естетики сучасного декоративного мистецтва

2.1. Сучасний стан львівського склоробства. Андрій Бокотей і фен6омен української гути

Висновки

Вступ

В умовах духовного відродження українського народу та розбудови незалежної української держави зростає роль та значення національних традицій, зокрема в декоративно-прикладному мистецтві, як культуротворчому засобі. Він формує майбутнє нації, її інтелектуальну, висококультурну еліту.

Дослідження історії та формування декоративно-прикладного мистецтва є дуже важливим. Воно сьогодні не тільки найменш вивчене, але й найменш осмислене і теоретично означене з позицій сучасного мистецтвознавства.

Головною тенденцією 80-х-90-х років стало утвердження самостійної ролі творів декоративно-прикладного мистецтва в ряді пластичних мистецтв, активно відбувається трансформація предметної форми від утилітарної до суто декоративної, посилюється роль об’ємно-просторових виробів у створенні емоційно-образного середовища.

Твори скла, кераміки, дерева, металу стають вільним пластичним об’єктом – артефактом. з’вляється ряд термінів і понять, таких , як “мистецтво предмета”, “склопластика”, “об’ємно-просторовий об’єкт”, “ландшафтне скло”, які відображають новий рівень творчого осмислення і практичної діяльності сучасних художників, сучасної естетики декоративного мистецтва.

Сучасне українське художнє гутне скло – яскраве явище художньої культури в Україні. Метою даного дослідження курсової роботи – є дослідити історію формування, розвитку гутного скла на Україні та з’ясувати сучасний його стан. Яскравим прикладом для цього є Львівське гутне скло.

За останній час і протягом минулих десятиліть історики-мистецтвознавці доклали чимало зусиль для дослідження даної теми (Ботанова А, 2001; Біляшевський М., 1913; Сердюкова О., 1997; Тищенко О. 1992), зокрема публікації мистецтвознавців про сучасний стан гутництва (Чечусова З., 2002; Придатко Т., 2002; Шимчук Є., 1993; Лосик О., 2002 та інші.

Вивчивши стан гутного скла в цілому шляхом вивчення літературних джерел та безпосередньо провівши “польові дослідження” – дає змогу зробити висновок, що на даному етапі гутна справа досягла величезних успіхів, вийшовши з суто ужиткового рівня до повноцінного, яскравого мистецького явища.

Гутні вироби, зберігаючи свою доцільність, можуть створюватися як декоративні речі. І це завдяки клопіткій праці художників-гутників, чиї твори мають непересічну художню вартість.

З них яскравим прикладом є видатний мистець художнього скла – Андрій Бокотей. Для якого, звичайно, велике значення мали наставники та фахове оточення – це відомі майстри-гутники ще радянської доби: П.Думи, О.Гера, Б.Валько та інші. А.Бокотеєм організовуються з 1989 року Міжнародні симпозіум гутного скла у Львові, в яких взяли участь численні мистці України та багатьох країн світу. З 1992 року були також організовані Міжнародні студентські симпозіуми у Львівській академії мистецтв. Бокотей є організатором акції “Музей скла у Львові”, для здійснення якої докладає багато зусиль.

Розділ І. Зародження, формування та розвиток

склоробства на Україні

Ще в XII ст, давньоруське склоробство досягло великих успіхів. Було засвоєне ви-готовлення прикрас, мозаїчного, віконно-го скла, посуду. Для двох останніх використовувалася техніка видування з розтопленої скломаси. Одночасно із свин-цевої скломаси була вилучена частина свинцю, яку замінив дешевий поташ. По-пит на скляний посуд та віконне скло не-впинно зростав. Щоб його задовольнити, потрібна була велика кількість скломаси з дорогим і дефіцитним свинцем, а також багато деревного палива. У XIII ст. у складі скломаси свинець повністю замінюється поташем.

Вилучивши свинець із скломаси та за-мінивши його поташем, міські склороби подолали одну з найбільших труднощів на шляху до масового виробництва віконного скла та посуду. Але водночас виникла ін-ша — необхідність завозити в міські скло-робні майстерні велику кількість деревини для виготовлення поташу з її попелу та для палива, вапняк і пісок, з яких в суміші з поташем варили скломасу. Був лише один спосіб вийти з цього складного становища: перевести виробництво скляних виробів на периферію, в ліси, безпосередньо до джерел палива й сировини. Усе це було великим кроком вперед. На жаль, точно не відомо, коли почалося таке перебазування - до навали чи після неї.

Одна з таких майстерень була розкопанана 1951 р. на території Києво-Пе-черської лаври. Серед здобутих матеріалів прикрас не було.

Виробів з безсвинцевого скла знайдено небагато. Середних — дві склянки з Києва та Вишгорода. [11;66]

Міське склоробне ремесло внаслідок навали припинило існування. Що ж до скляного виробництва, яке перебазувало-ся в ліси, на периферію, то ми маємо про нього лише здогадки та надто скупі відо-мості. Землі, розташовані на північ від Ки-єва, бу-ли більш безпечні як щодо татарських набігів, так і щодо німецьких хрестонос-ців. Сюди втікало населения з багатьох ра-йонів Східної Європи. Серед них і ремісни-ки з Києва та Волині, Польщі,

У другій половині ХІІІ ст. виробництво скла розвивалося й у Галицько-Волинському князівстві. Про це є згадки в кількох місцях Галицько-Волинського літопису. Так, в одному з них літописець відзначає високу якість галицьких емалей і згадує, що при побудові Холмської церкви вико-ристовувалося кольорове скло високої якості. У законодавчих актах Литовської держави ХІV—XVI ст. є неодноразові згад-ки «гутников», «стекляров», «скляров», які свідчать про значне поширення скло-робства.

С.Моравський в архівах містечка Но-вий Санч (тепер Польща) здобув відомості про існування в 1493 р. на його околиці склоробного виробництва. Сюди під час навали