2.2.сучасний стан львівського склоробництва. Андрій Бокотей

і феномен української гути.

Твори А. Бокотея — учасника понад 80 виставок сучасного ху-дожнього скла — входять в кращі музейні та галерейні колекції сві-ту: України (Київ, Львів, Харків, Хмельницький), США (Нью-Йорк, Корнінг, Філадельфія), Франції (Нансі, Ван-Ле-Шатель, Париж), Німеччини (Айзенштайн, Карлсруе), Бельгії (Льєж, Брюссель), Голландії (Утрехт), Данії (Ебельтофт), Угорщини (Будапешт, Печ, Айка), Чехії (Нові Бор), Польщі (Краків, Варшава, Вроцлав), Росії (Москва, Санкт-Петербург).

Він визнаний лідер і кумир львів-ських художників: вони саме йому віддали свої голоси при обранні Го-лови Львівської організації Спілки художників України в 1991 році.

Упродовж останнього десятиліт-тя Бокотей — ініціатор і постійний організатор Міжнародних симпозі-умів гутного скла у Львові.

Андрій Бокотей першим розсу-нув рамки утилітарного скла до меж художнього твору, де набуло сили вирішення нових завдань: об-разотворчості і формотворчості. Він першим перекинув міст від ма-теріального до піднесеного, над-чуттєвого, коли одним з перших серед професійних українських митців приєднався до міжнарод-ного руху "студійного скла" — "Studio glass movement", що ви-ник у середині XX століття одно-часно і в Європі, і в США.

Безсумнівно, українська нація для Бокотея — його духовний принцип, його душа. І патріотизм для нього ніщо інше, як бажання трудитися на користь своєї держави, творити доб-ро як можна краще і як можна біль-ше. Але творчість його, без сумніву, вже надбання всього світу.

Впродовж 70-80-х Бокотей ро-бив вражаюче сміливі відкриття у .художньому склі, не отримавши класичної освіти художника скля-ра. Він у 1965 році закінчив відді-лення художньої кераміки Львів-ського інституту вжиткового і де-коративного мистецтва (реоргані-зованого в 90-ті роки у Львівську академію мистецтв). До навчання на відділенні кераміки протягом року вчився на відділенні монумен-тального живопису, у Романа Сєльського, що вважає величез-ною професійною удачею.

Паралельно оволодінню секре-тами майстерності у ЛДМІПДМ справжню освіту, як стверджує Бо-котей, він здобував у нелегальній — "підпільній школі Карла Звіринського, де формувалась майстер-ність кращих львівських художників. Це Зіновій Флінта, Іван Мар-чук, Роман Петрук, Леся Крип'якевич, Олег Мінько, Богдан Сойка, Петро Маркович — одногрупники і однокурсники Андрія Бокотея.

Бокотей насмілився похитнути здавалось би непоруш-ні закони формоутворення і деко-ру, що десятиліттями І диктувалися в декоративно-ужитковому мистец-тві незаперечним принципом “ути-літарності та корисності". Скло Бо-котея, принісши в жертву канон, трансформувалось у скульптурну пластику, що підняло майстра на нову художню висоту. (Додаток № 12-15)

Перша персональна виставка Бо-котея в 1988 році у Львові стала ні-би "зведенням" усіх істин і прозрінь, здобутих в експериментах і, мож-ливо, найдорожчою перемогою у його багаторічній битві за підкорення скла. Пластично-живі, яскраві, пов-ні кольорів і почуттів твори, в яких він розкрився не лише як талано-витий експериментатор, але і як гли-бокий мислитель, і як тонкий спос-терігач життя, підкорили Львів.

Праці Бокотея, як твори істинно, станкові, викликають потік асоціацій, що ніколи не бувають, од-нозначними. Його вільне поводження зі скломасою, деформація її приводять до створення експресивних композицій з включенням гранично абстрагованних людських образів, які, здається, перетворюються в систему, що несе якийсь сакральний зміст символів, котрі відкриваються митцеві, який стоїть на порозі третього тисячоліття. (Додаток № 14-15) Змістовним символом, який вміщує в собі декілька семантичних значень, бачиться мотив колеса, незмінно повторюваний у творах Бокотея. Це і солярний знак — поняття сонця як колеса було одним із найрозповсюдженіших з давнини, сонце як джерело світла означало розум і духовне прозрін-ня, символічний синтез активності космічних сил і плину часу. Коле-со Бокотея нага-дує і про атрибут міфологічної Фор-туни — Удачі, нес-табільної, непос-тійної особи...

Фігуративна пластика Бокотея 80-90-х pp. з плаского вітражного скла отри-мала дуже широ-кий резонанс на його персональ-них виставках у Франції, Бельгії, Голландії. У кож-ній композиції з Цієї серії — свій театр, де розгор-тається своя ма-ленька драма.

Починаючи з 1981 року І по сьо-годні, Бокотей багато експериментує з пласкими декоративними пластами, які в інтер'єрному прос-торі сприймаються абстрактним Малярством у склі. Аналогів його віртуозному володінню живописними засобами у гутному склі в Україні немає ГИ.ЙГ;ЛІ

Ідея проведення у Львові сим-позіумів гутного скла виникла у Бо-котея у 1988 році, після того як він вперше взяв участь у Міжнародно-му симпозіумі гутного скла у Нові Бору в Чехословаччині. Його при-ємно здивувало толерантне, поваж-не ставлення майстрів Заходу (без-заперечно лідируючих у технічно-му оснащенні гутних підприємств) до творчих пошуків слов'янських митців і, до речі, їх зацікавленість досягненнями українських гутників.

Хоча згодом він не раз перекону-вався, наскільки творче мислення українців, у генетичній пам'яті яких закладені знаково-символічна сис-тема їх пращурів і традиції народ-ного мистецтва, оригінальніші від часто вихолощених, роками незмін-них технологічних і образних при-йомів багатьох європейців і аме-риканців. У випадку, коли знайдено який-небудь ефектний кольоропластичний хід, він може нескін-ченно повторюватись в творах, як-що це дає змогу заробляти гроші. Багатолітня експлуатація відпра-цьованого прийому не вважається недоліком, не сприймається мис-тецькою і творчою вичерпаністю. А для українських гутників таке ре-місництво, нехай на найвищому рів-ні — неприпустиме.

Ось тоді, 1988 року, Бокотеєм заволоділо бажання влаштувати по-дібний форум (за підтримки Спіл-ки художників СРСР) на базі Львів-ської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, тим паче, що в 70-80-х роках вона була ба-зою для творчих колективів Худож-нього фонду СРСР. У гутнии цех Львівської фабрики з'їжджалися під-вищувати свій професійний рівень склярі з усіх республік, але пере-важно з Росії, Прибалтики, Грузії, Вірменії.

Перший львівський симпозіум у 1989 році, запланований як всесо-юзний, зразу ж перетворився на міжнародний. Львів ушанували при-їздом