У кінці XIX століття коломийське гончарство занепало. Якщо 1875 року було 200 гончарів,

1897-47, а 1901 року – лише 30 і то приневолених перекупниками.

ІІІ. Школа гончарна (ШГ)

Державна (від!886 — крайова) гончарна школа. Заснована 7 грудня, а відкрита 14 грудня 1875. Від 1893 містилася у спеціально збудованому приміщенні (архітектор Висксвич) па теперішній вул. М. Верещинського, 59. Уряд виділив з бюджету 4000 кор. па придбання необхідного обладнання для ШГ і доручив к-кій владі підшукати відповідне приміщення для нового навчального закладу. Перший керівник і вчитель школи (1875-81) Г. Бехер з м. Відня ігнорував традиції гуцульського гончарства, використовуючи західноєвропей-ські гончарні форми, зразки орнаментики та ін. Наступним управителем ШГ (1881-83) був архітектор Т. Сікорський, який використовував як матеріал місцеву глину, а в оздобі виробів не цурався місцевих мотивів. Основою кожної композиції, особливо на мисках, тарелях, збанках, де-коративних виробах, служили переважно прості геометричні схеми, до яких учні вплітали рослинні й зрідка анімалістичні мотиви. Людські постаті й архітектурні мотиви траплялися не часто. Т. Сікорський вимагав від учнів знань основ декоративного мистецтва різних часів і народів. Коли керівник розрахувався з ШГ, то уряд відповідним документом за ч. 8571 від 10 травня 1883 закрив державну ШГ, погодившись передати устаткування школи па баланс крайової влади. Після різних не-узгоджень між центром і краєм міська влада доручила к-кому гончареві К. Славінському охороняти ШГ з її майном, а той своїм коштом навчав майбутніх гончарів у школі.

Першого травня 1о8о крановий уряд таки перетворює к-ку ШГ на крайову і призначає її керівником (1886-90) викладача образотворчого мистецтва Кґ В. Крицінського. Він водночас і викладав рисунок, а Кароль і Тадеі Славінські навчали точення, формований та випалювання гончарних виробів. Новий дир. звертає увагу як н; професійну майстерність учнів, так і на їхній загально освітній рівень, вдається до традиційних гуцульським орнаментів і місцевих мотивів. У цей період НІГ досягла свого найбільшого розквіту, а число учнів досягло 601 Для поліпшення методичного та наукового рівня цього навчального закладу створили спеціальний комітет.

В. Крицінський, мотивуючи свій рішенець тим, що зросли обов'язки дир. і він не може одночасно справлятися з обов'язками у Кґ і в ШГ. Новим дир. (1890-1914) призначили хіміка-технолога зі спеціальною освітою кераміка О. Клімашевського. Тоді ж учителем рисунку, став працювати відомий маляр С. Дачинський, вчителем кахлярства, поливання і випалювання — С. Скрипничув вчителем точення і формованім — А. Коструб'як. До програми навчання внесено такі предмети, як хімія, керамічна технологія, арифметика, книжкова, промислова і купецька справи, кахлярство, кладення печей. Відтоді й з'являються в к-ких оселях гарні, різні за формою орнаментами білі кахляні печі. Значно розширено програму декоративного малювання, малювання з натури, працю над композицією, вивчення барвників і технологію х вживання. Водночас розширено шкільне приміщення (1891-92), придбано нове обладнання для випалювання Шробів. За наполяганням С. Дачинського значно спрощена шкала розпису кахель і посуду (зведено до застосування переважно зелених і жовтих тонів при темно-брунатних контурах рисунку). На виробах учнів того періоду бачимо всі можливі мотиви і побутові сцени, що їх вживали відомі нар майстри. Вперше за історію ШГ її дир.. О.Клімашевський поїхав у наукове відрядження до Австрії, Угорщини й Німеччини вивчати досвід виготовлення керамічних виробів на відомих керамічних ф-ках та в гончарних школах. Наслідком такої подорожі стало введення в ШГ навчального курсу для випалювання дренажних рурок і дахівки, а також розпочато курс для гончарів і челядників.

Від 1894 вчителем рисунку коротко стає архітектор Л. Бехер. але скоро його замінив Д. Кжичковськніі. Змінювалася і навчальна програма, яку тяжко було опанувати. У 1894 ввели новий предмет моделювання, який вів знаний у Галичині фахівець 3. Дзбанський, а наступного року його замінив скульптор К. Лущевськнй. У 1896 ШГ отримала новий статут, відповідно до якого при школі організовано вечірні та недільні курси для гончарів старшого віку. Створено також 3 відділи: заводова школа з цілоденним навчанням та 3-літнім курсом; челядничо-майстерський; стрихарський курс для майстрів цеголень, ф-к дренажних рурок і дахівок з цілоденним навчанням і 1-3-місячшІми курсами; недільні й вечірні курси для челядників, гончарів і кахлярів з вечірнім навчанням двічі на тиждень і денним щонеділі.

У 1899 ШГ опанувала техніку майоліки, яку доти ніхто з Галичині не застосовував. Сам дир. школи О. Клімашевський читав учням спеціальний курс, ілюструючи його відповідними матеріалами. К-ку майоліку виготовляли відливною, тобто рідку масу кольорової глини наливали у форми, а відтак при гемпературі 1100-1500° вироби випалювали в спеціальній печі-муфті.

(До ШГ приймали дітей, яким виповнилося 13 років, яті закінчили пар. школу з добрими оцінками та фізично надавалися до ремісничої справи. Термін навчання — З роки. При навчальному закладі був інтернат, в якому за помірну плату утримували бідніших учнів. К-ть учнів хиталася від 3-х до 50-ох, хоч не було там жодної сільської дитини з К-ни. У 1898 ШГ закінчили тільки 3 учні, в 1899 - 3 учні, 1900 - 3 учні, 1901 - 3 учні, 1902 - 5 учнів, 1903 - 3 учні, а 1903/04 н. р. третього курсу взагалі не було. У 1910/11 н. р. в ШГ набували знань 27 учнів. До Першої