У порівнянні з більшістю інших галузей художньої промисловості й інших народних промислів різьблення по каменю до моменту революції знаходилася в більш глибокому упадку. Коштовні традиції в більшості випадків були втрачені, майже не було майстрів, подібних П.Терентьєву, В.Денисову, Т.Пескову, що працював у Тобольську, чи Г.Петровскому, В.Гур'єву, В.Узикову, що працював у Холмогорах. Тому довгий час відроджуване виробництво спирався або на художників-професіоналів, що виконували зразки для майстрів-виконавців, або на старі дореволюційні зразки.

В післявоєнні роки мистецтво різьблення по каменю стало розвиватися більш швидкими темпами, чим у 20-х і 30-х роках. Велике значення мало те, що і художники, що створювали зразки для промислу, і майстри-каменерізи, що більш активно почали працювати в ці роки над самостійними композиціями, добре знали виробництво і властивості різних порід каменю, з якими їм приходилося мати справа. У створюваних речах вони прагнули відповісти і на виробничі і на естетичні вимоги. Показова в цьому відношенні творча діяльність Е.Миколаєва. І в предметах утилітарних (попільниця "Ведмежата", туалетна коробочка "Лисичка") і в невеликих настільних статуетках ("Рибка", "Воробишки") Миколаїв виявляє себе, з одного боку, як здатний скульптор-анімаліст, а з іншого боку - як висококваліфікований різьбяр по камені. Його роботи відрізняються, як правило, загостреною характеристикою образів, підкуповують бездоганністю виконавської майстерності, умілим підбором відповідних порід каменю. При уважному розгляді його маленьких вирізаних з каменю скульптур починаєш розуміти, що зовсім не випадково, наприклад, для легень, що як би пливуть рибок художником узятий світлий напівпрозорий ангідрит, а незграбні бурі ведмежата і нахохлившиеся горобці виконані їм у шаруватому, більш щільному і позбавленому прозорості коричнюватому кальциті; починаєш цінувати і творчий задум і смак художника, коли бачиш, як добре взаємно доповнюють один одного жовтуватий селеніт і білосніжний ангідрит у витонченій туалетній коробочці "Лисеня", де художник змусило вирізану з ангідриту частина виконати одночасно й утилітарну і декоративну функції, зробивши її свого роду постаментом статуетки.

Цікаві досвіди Е.Миколаєва, М.Тоні, С.Дозорова, Л.Антюшина по виготовленню декоративних ваз і побутових предметів з м'яких порід каменю в сполученні з металом. Звертання до цьому широко відомому в минулому прийому, виготовлення з металу усіляких вставок і конструктивних деталей облагороджує каменерізні вироби і відкриває шлях до збагачення асортименту.

Широке поширення одержали в післявоєнні роки виробу з токарською обробкою каменю, причому метал найчастіше знаходив дуже вдале застосування в токарських речах.

На підприємствах тресту "Російські самоцвіти" велася обробка як м'яких, так і твердих порід каменю. Ці підприємства розташовували в більшості випадків більш зробленим технічним устаткуванням.

Мистецтво художньої обробки каменю проробило за весь час великий і складний шлях розвитку. Знаходячись у передреволюційні роки в глибокому занепаді, ця галузь художньої промисловості зуміла перебороти смугу важкої кризи. Щорічно обновляється асортимент виробів, що випускаються, відроджуються забуті традиційні прийоми художньої обробки каменю і з кожним роком створюється й освоюється усе більше і більше художніх творів, у яких одержує різнобічне відображення наша епоха.