Реферат на тему:

„Життя і творчість Михайла Біласа”

За значний особистий внесок у розвиток культури і мистецтва України, високу професійну майстерність Михайлу Біласу Указом Президента України присвоєно почесне звання «Народний художник України». Його ім’я відоме нині на всіх континентах, записане у понад 100 виданнях та публікаціях на різних мовах світу. Він знаний як творець чудових килимів, ліжників, гобеленів, верет, вишиваних серветок, доріжок, подушок, неперевершених панно та аплікацій. Ми звикли, що займатися вишивкою, ткацтвом – прерогатива жінок, що, як правило, тільки жіночі руки можуть робити таку тонку та кропітку роботу. Михайло Білас – це чудовий виняток із правила. Коли Бог дав талант, то немає значення, якої статі людина. Це – митець світової слави, чудова чуйна людина, яка все своє життя присвятила творчості, а шлях до слави був важким і тернистим.

Народився Михайло Білас 1 серпня 1924 року в селі Креховичі на Івано-Франківщині. Батько був лісничим у третьому поколінні. Коли Михайлику було два роки, сім’я переїхала на Дрогобиччину в село Медвежа. Саме тут, в бойківському Підкарпатті ріс і виховувався майбутній майстер. Його оточувала чудова природа, прекрасні народні звичаї та обряди. Та й батьки зуміли передати те найцінніше, що пов’язує разом родину, рід, народ. Як дитина природи він вбирав у себе її красу і велич, яку полюбив та запам’ятав на усе життя. Промайнуло дитинство, і почався довгий процес пошуку власного “я”.

Навчався в студії Дрогобицького (на той час обласного) драматичного театру і деякий період працював там, міг стати гарним актором, мав чудовий голос, співав, танцював. Тому закінчив музичне училище у Львові по класу вокалу. Та цього Михайлу було замало, бо приспані здібності й талант образного бачення не давали спокою. Тут же, у Львові, вступив зразу ж на другий курс художнього училища Труша, де пройшов школу традиційного ткацтва. Прагнучи до вдосконалення, Білас у 29 років стає студентом відділу художнього текстилю Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині Академія мистецтв), який закінчив у 1959 році.

Пролетів студентський час, як одна мить, і почалися роки плідної праці на посаді головного художника - модельєра Львівського будинку моделей, а потім Харківського та Київського. Разом із цим – величезна творча робота: десятки тканих, вишиваних, аплікативних творів, ляльки, декоративні квіти тощо. Простір його поетичного бачення навдивовижу багатосторонній і невичерпний.

У 1961 р. світ вперше побачив гобелени Михайла Біласа, але не в рідній Україні, якій він присвятив своє життя. Перші виставки пройшли у Польщі, Болгарії, Канаді, Франції, Німеччині, Румунії. У 1966 р. на міжнародній виставці в Делі (Індія) світ був вражений роботами майстра, про нього говорили, писали, розповідали. І тільки в 1967 р., коли закордони вже відкрили для себе цього самобутнього майстра, захоплювалися його неординарністю, довершеністю форм та кольорів, мистецьким хистом, відбулася перша виставка на рідній землі – у Львові. Вона виявилася творчим одкровенням та новою хвилею в багатій палітрі декоративно-прикладного мистецтва й, зокрема, в українському народному килимарстві.

Нині творчий доробок митця обчислюється кількома сотнями власноручно виконаних виробів, що експонувалися на багатьох персональних виставках – Україна (Львів, Київ, Умань, Канів, Дрогобич, Харків, Івано-Франківськ, Коломия), Росія, Естонія, Польща, Бельгія, Югославія, США, Канада, Німеччина, країни Балтії…

Майже сорок років віддав маестро роботі над гобеленами та килимами, на кожному етапі творчості знаходив нові способи та несподівані композиційні вирішення для передачі своїх почуттів та думок.

Новаторство художника полягало в гармонійному поєднанні двох незалежних напрямків – класичному традиційному ткацтві та модерново-абстрактному (з іншими засобами, композицією та змістом). На основі народних форм, використанні глибинних витоків гуцульського і бойківського мистецтва, естетичного смаку, багатогранного світосприйняття та віртуозної майстерності сформувався індивідуальний стиль митця. Художник працює із застосуванням одному йому відомих різних технік ткацтва, створюючи неповторні художні роботи-шедеври українського мистецтва.

Тому й був удостоєний відкриттям прижиттєвого (що не характерно для нас) персонального музею. Відкриття музею митця світової слави відбулося в 1992 році у місці Трускавці, де Білас живе і сьогодні, в простій українській хаті, звідки походить його родовід.

З першого кроку в музеї поринаєш у дивовижних світ кольорів, форм, композицій. Розміщений він в одному з найгарніших будинків Трускавця, пам’ятці дерев’яної архітектури кінця XIX ст. Композиція розгорнута у 12 залах, де представлені близько 200 авторських робіт. Це унікальні безцінні роботи, адже виконані в одному екземплярі й жодна робота не була продана.

Першою сходинкою до високого мистецтва гобелена у митця було вишивання, яке з притаманною художнику професійністю вдосконалювалося у вишиванні килимів – спочатку з геометричними орнаментами народних карпатських зразків, а згодом і сюжетними мотивами та композиціями. Джерела його художньої досконалості, творчої фантазії слід шукати в процесі становлення художника як особистості, від перших дитячих вражень, материнської колискової та пізнання навколишнього середовища.

Ткані твори невеликих розмірів – це килимки в дерев’яних рамах, за які Михайла Біласа в 60-х роках назвали «піонером міні-гобелену». У друзів-гуцулів майстер навчився правильно робити ліжники, а велика фантазія та переосмислення допомогли по-іншому підійти до їх створення, не порушивши традицій, але знехтувавши багатьма стереотипами. Особливої виразності виробам надає волохата поверхня та простота геометричних ліній.

Художник весь час знаходиться у творчому пошуку. В 70-і роки у митця відбувся плавний перехід від класичних волохатих ліжників до гобеленів ворсового ткання, в яких художник використав лише 1-2 кольори та їх відтінки. Мелодія відтінкового поєднання від найсвітлішого до найтемнішого