Реферат на тему:
Музика в жіночих образах роману І.С. Тургенєва «Дворянське гніздо»
Крім літератури, суспільної діяльності, Тургенєв був тісно пов'язаний з музикою. Він тонко відчував її, мав дивовижний слух. Музика постійно була в його душі, проникала в твори, але доля не подарувала йому змогу навчатися їй, що з роками, звичайно, ставало більш недосяжним, як і його кохання до Поліни Віардо. Саме їй він був зобов'язаний появою багатьох своїх творів.
Найбільше про вплив музики на життя та творчість Тургенєва можна знайти в спогадах його сучасників, серед яких: відомий художній і музичний критик другої половини XIX століття, історик мистецтва В.В.Стасов, поет і близький друг Тургенєва Я.П.Полонський, журналіст "Московских ведомостей" і "Русского вестника" М.В.Щербань, вчений П.А. Кропоткін, американський письменник і шанувальник творчості Тургенєва Генрі Джеймс, видатний французький письменник Гі де Мопассан, генерал Батіст Форш, композитор Сен-Санс.
Для сучасної епохи дуже характерне звернення до синтезу різноманітних видів мистецтв. Творчість Тургенєва досить органічно вписується в контекст теперішнього часу саме поєднанням музики та літератури.
Музичні епізоди є в багатьох творах Тургенєва. Вони мають важливий психологічний підтекст, підсилюють емоційний вплив на читача.
Роман „ Дворянське гніздо” є не тільки психологічно глибоким твором, але й надзвичайно музикальним. Музика присутня в поетично-мелодійних описах природи, різноманітних звуках, вона характеризує особистості, внутрішній світ головних героїв, підсилює емоційне напруження важливих ідейних моментів твору. Для дослідників і досі актуальними залишаються такі питання: творчість яких композиторів надихала Тургенєва при написанні цього роману, за якими принципами він використовував ті чи інші музичні вставки, як саме вони допомагали передати ліризм і загальний поетичний колорит роману.
Метою нашої роботи є визначення ролі музики в розкритті образів Лізи та Варвари Павлівни в романі Тургенєва «Дворянське Гніздо». Автор постійно порівнює портрети Лізи та Варвари Павлівни, їх внутрішній світ, а в його розкритті важливу роль відіграє і музика, якою вони захоплюються, яка виражає їх духовність. І Ліза, і Варвара Павлівна навчались музиці, любили її, в житті кожної вона займала особливе місце.
І музика, і жінки можуть бути глибокими, тонкими, щирими, і, навпаки, - пустими, поверхневими, занадто легкими у своїх вчинках. Варвара Павлівна саме та жінка, в якій за зовнішньою красою криється егоїзм. За допомогою музики вона привертала увагу чоловіків. Бажання подобатись стояло на одному з перших місць в її житті. В одній з французьких газет про Варвару Павлівну писали: "... дама, настоящая по уму француженка – мила и любезна, какая она необыкновенная музыкантша и как она удивительно вальсирует…" [4: 183] " Она приходила в восторг от итальянской музыки … а главное, Лист у ней играл два раза и был так мил, так прост – прелесть!"[4: 182]. Досить стисла характеристика великого музиканта в очах Варвари Павлівни. Ференц Ліст ще за життя був визнаним генієм, тому його присутність в будинку героїні так лестила їй. Дійсне ж ставлення Тургенєва до Ліста було складним. З якої конкретної причини письменник увів до цього епізоду саме його ім’я – однозначно сказати не можна. Відомий критик Стасов, який багато полемізував з Тургенєвим з приводу музичних питань, писав: ” … в нас йшла мова про Ліста. Для мене Ліст був великим представником великого руху в сучасній музиці, отже я, сповнений присутністю Ліста в Мюнхені, з жаром розповідав Тургенєву про геніальні його творіння... Тургенєв їх не знав, та й знати не бажав; він застив у Бетховені і Шумані та далі в музиці нічого не визнавав” [3: 102]
Варвара Павлівна, ця підступна жінка, навіть, коли повернулася до Росії, після своєї зради, після тієї так званої "слави", яку здобула її персона в Парижі, змогла завоювати прихильність мешканців будинку Калініних. Музика допомагає їй цілком причарувати цих простих і довірливих провінціалів. Ця хитра жінка добре орієнтувалася в музиці і точно знала, що саме треба зіграти, чи проспівати, щоб до неї почали ставитися зворушливо і навіть жалібно: "Варвара Павловна внезапно заграла шумный штраусовский вальс, … в самой середине вальса она вдруг перешла в грустный мотив и кончила ариею из "Лучии": Fra poco..."[4: 253] Сам автор каже: "Она сообразила, что веселая музыка нейдет к ее положению. Ария из "Лучии", с ударениями на грустных нотках, очень растрогала Марию Дмитриевну" [4: 253] Святкова, яскрава, життєрадісна, легка музика Штрауса характеризує дійсну безпечну сутність Варвари Павлівни, яка, можливо, на мить опинилася в якомусь паризькому салоні, де був її блиск, її успіх, її життя, яке її цілком влаштовувало. Але вона своєчасно зупинилася і легко перейшла на жалібні мотиви. Чому саме Штрауса вибрав Тургенєв? Існує дійсно багато інших композиторів, які писали веселу, життєрадісну музику. Можливо, відповідь на питання у небувалій, недосяжній популярності Штрауса на той час. Сучасники порівнювали його славу зі славою Наполеона [2: 37]. Композитор написав багато творів на теми, пов'язані з його перебуванням у Росії. Безперечна популярність Штрауса, до того ж припадає саме на ті роки , коли Тургенєв працював над романом "Дворянське гніздо", а саме – 1858 рік, що є і періодом гастрольних сезонів Штрауса в Росії.
Невипадково згадана Тургенєвим і арія з "Лючії". Це музика відомого італійського композитора Гаетано Доніцетті. Найважливіше – це душевність, мелодійність іноді печальної, іноді жалісної музики "Лючії", завдяки якій Варвара Павлівна і змогла