Настрої, які були спонукальним мотивом виникнення дадаїзму, сприяли появі сюрреалізму (франц. - надреалізм) - течії, що посідає одне з найпомітніших місць у складній культурній палітріXX ст. Перше ядро сюрреалістів утворювали молоді паризькі поети та письменники - Андре Бретон, Луї Арагон, Поль Елюар, Жак Превер, та ін., які групувались навколо журналу "Література", що почав виходити з 1919 р. Пізніше в угрупування влились художники М.Ернст, А.Массон, М.Дюшан, С.Далі та ін. Творча та. теоретична платформа сюрреалізму вперше була визначена у 1924 р. Як випливало зі змісту першого та наступних маніфестів та декларацій нової течії, її представники вирішили замінити реальний, наочний світ містичним світом підсвідомого. Сновидіння, галюцинації та божевілля визнавались єдиним джерелом натхнення.

Розквіт сюрреалізму припадає на 1924-1938 рр. Найяскравішим представником сюрреалізму по праву вважається відомий іспанський художник Сальвадор Далі. Його картини являють собою ірраціональні комбінації суто реальних предметів, які мають натуральний вигляд, або парадоксальним способом деформовані. Це може бути людська фігура з картотечними шухлядами в животі ("Антропоморфна шафа", 1936 р.), годинник-серветка, що звисає зі столу ("Збереження пам'яті", 1931 р.), слони надовгих павучих ніжках ("Спокуса Св. Антонія", 1946 р.) тощо.

Найбільш крайня школа модернізму — абстракціонізм склалась як напрям у 10-х роках нашого століття. Його основоположниками були художник Піт Мондріан (родом з Голландії), Василь Кандинський (родом москвич) і Казимир Малевич (з України). Теоретики абстракціонізму виводять цей напрям від Сезанна і кубізму. Французький критик і художник М. Сефор дав таке визначення цій течії: "Я називаю абстрактним будь-яке мистецтво, котре не містить жодного нагадування, жодного відзвуку дійсності, без різниці, була чи не була ця діяльність вихідною точкою для художника". Сефор так і називав абстракціонізм — "безпредметним" мистецтвом.

К. В. Кандинський створив близько ста переважно абстрактних полотен. Він пояснював свою художню манеру тим, що "коли релігія, наука і мораль розкладаються, коли зовнішні опори можуть зруйнуватися, тоді людина звертає погляд від зовнішнього світу до духовного, до передачі "чистого", незалежного від матерії духовного життя". "Чисті" кольори і лінії можуть передавати внутрішнє "духовне звучання", невиявлені почуття і передчуття. У книзі "Мова форми і кольору" художник пояснив, який колір, лінія, форма відповідають в його уявленні певним душевним станам: жовтий — колір божевілля; синій - поклик у безкраї простори, пробудження потягу до чистого; зелений — символ ідеальної рівноваги; фіолетовий несе в собі щось болюче, згасаюче і т. д. Лінія є так само символічною, як і колір: горизонтальна — пасивна, жіноча, вертикальна — активна, мужня.

Багата уява, дуже тонке почуття колориту у Кандинського дозволили йому створити приємні для ока, насичені, динамічні кольорові композиції ("Імпровізація" 1912 р.). Художник цікавився проблемами зближення кольору з музикою.

Казимир Малевич (1878-1935 рр.) поєднав імпресіоністичний абстракціонізм Кандинського і геометричний абстракціонізм Мондріана у винайденому супрематизмі (від фр. supreme — найвищий). У своїх теоретичних роботах він говорив, що у супрематизмі "про живопис не може бути й мови, живопис давно пережив себе і сам художник — залишок минулого". У прагненні абсолютної "чистоти відчуттів" він створював композиції з чорних, червоних і білих квадратів. Його "Чорний квадрат" увійшов в історію як найвищий вираз крайнощів модерністського мистецтва. У 30-ті рр. Малевич повернувся до фігуративного живопису в реалістичних традиціях ("Дівчина з червоним древком").

Поглиблення культурної кризи призвело до появи нових форм авангардизму в останній третині XX ст ., які навіть власними адептами тлумачаться як антимистецтво. Умовно їх можна об'єднати в поняття "концептуальне мистецтво" (від англ. - поняття, ідея, загальне уявлення). Концептуальне мистецтво розглядається як засіб демонстрації понять, які застосовуються в різних галузях знання: філософії, соціології, антропології тощо, наприклад, "рух", "поняття", "пуста форма", "умовність", "художник" і т. п. Для ілюстрації понять застосовуються різні матеріали: літературні тексти, графіки, людське тіло, відеозаписи, природні об'єкти, промислові вироби. Залежно від використання того чи іншого матеріалу в концептуальному мистецтві можна вирізнити такі течії, як боді-арт, ленд-арт , перформенс, віде-оарт тощо.

Наука. ХХ століття багате на відкриття. Теорія ймовірності, винахід цифрових технологій тощо. Одне з основних досягнень науки ХХ століття полягає в розумінні того, що фізичний світ влаштований за законами, зрозуміти і пояснити які мовою звичних понять досить складно. Прикладом може служити світ квантових явищ, для опису яких необхідно залучати трохи додаткових і "взаємовиключних" понять, типу "хвиля-частка". Природничонаукові положення є продуктом логічного висновку і, як правило, сформульовані мовою рівнянь і математичних формул. Їхній зв'язок зі світом реальності, що вони призначені описувати, здійснюється за допомогою інтерпретації, що ставить у відповідність тому чи іншому математичному поняттю яку-небудь грань світу реальності.

Цікавою особливістю науки ХХ століття є те, що багато інтерпретацій міфу і наукових теорій мають чіткі аналогії. Найбільш яскравим прикладом є міф про утвір і сучасна теорія походження Всесвіт. Єдність світу, що присутні у міфі, єдині сценарії утвору, що є присутнім у різних міфологічних системах, знаходять свої аналоги в наукових