РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ

«Культура Індії»

Індійська культура посідає одне з чільних місць в історії світової культури. Вона характеризується грандіозними до-сягненнями протягом більш ніж тритисячолітнього періоду розвитку, їй притаманні не тільки довговічність, а й твор-че сприйняття досягнень чужоземних культур та здатність не втрачати власні основоположні цінності. Спадкоємність індійської культури значною мірою ґрунтується на соціаль-них інститутах і великому поширенні загальновживаного переліку релігійних цінностей серед станів та общин. Характерною рисою культури Індії є те, що в ній ми зустрічаємось з численними релігіями, які взаємодіють між собою. Другою такою рисою є те, що вся індуїстська література, як релігійна, так і світська, вщент сповнена натяками сексуального змісту та статевої симво-ліки і відверто еротичних описів. Початок стародавності індійської культури відноситься до другої половини III тис. до н. е., а нижню межу визна-чають VI, IX і навіть XII ст. н. е. Ми ж умовно окреслимо нижню межу першими століттями нашої ери, не виходя-чи, таким чином, за хронологічні рамки проблеми.

Перші відомі нам центри індійської культури існували вже в І тис. до н. е. на берегах Інду, однак справжнього розквіту вона досягла в II тис. до н. е., в епоху "Рігвед". На основі великого зібрання гімнів "Рігвед" було витво-рено своєрідну духовно-світоглядну систему індуїзму — серцевину індійської культури. В цю ж епоху склався поділ суспільства на касти — явище, без з'ясування якого не-можливо зрозуміти характер та своєрідність індійської культури. Саме в "Рігведах" були обгрунтовані морально-правові мотиви поділу суспільства на чотири стани (вар-ни) — брахманів (жерців), кшатріїв (воїнів), вайшвів (зем-леробів, ремісників) і шудрів (слуг).Було вироблено цілу систему життя і поведінки люди-ни залежно від стану. Наприклад, законним вважався лише шлюб у межах однієї варни (ендогамія), це ж стосувалося вибору професії, заняття певним ремеслом.

Індійська каста — результат тривалого процесу станов-лення виробничих, правових та культурних відносин між людьми, які поділені між собою за походженням, про-фесією, звичаями та законами. Остаточний поділ суспіль-ства на касти закріпився у період раннього середньовіччя і становить надзвичайно складне явище: так, у 1947 р. на час проголошення Індії незалежною державою кількість каст досягла майже 3,5 тис.

З індійського епосу найвідоміша поема "Рамаяна" (IV— II ст. до н. е., написана на санскриті). У центрі поеми — бо-ротьба царя Рами проти демонів (ракшасів). У середньовіччі поема стала однією із священних книг індуїзму. Майже про-тягом тисячоліття створювався давньоіндійський епос "Махабхарата" на теми етичні, релігійно-філософські з використанням міфологічних та історичних сюжетів.Іншим важливим фактором, який зумовив специфіку індійської культури, була система громадсько-політично-го життя заснована Буддою у другій половині І тисячоліт-тя до н. е. Особливого розвитку державно-політичне жит-тя на принципах буддизму набуло за часів царювання Ашоки (середина III ст. до н. е.). Збереглися численні едик-ти — вибиті на камені за наказом царя написи, розшифру-вання яких дає змогу реконструювати форму державного життя, мораль та культуру стародавніх індійців. З'ясовано, що Ашока пропагував і утверджував у своєму царстві до-сить цікаві морально-політичні принципи., які базувалися на буддизмі. У культурі центральне місце відводилося релігії, що мала духовно єднати розірване на варни сус-пільство. Ашока висунув ідею завоювання світу не шляхом збройних нападів на сусідів, а через проголошення вчення Будди, на якому базувалося справедливе правління краї-ною, тобто через добрий приклад праведного життя взагалі. Звідси ті дивні, як на той час, принципи людяності в уп-равлінні державою, які пропагував Ашока. Підданих він оголосив своїми дітьми, для управління якими застосову-вав учення про ахімсе — незашкодження людям і твари-нам. Хоча пізніші наступники зігнорували ці принципи і проводили типову загарбницьку політику зовні і тоталітар-но-диктаторську всередині країни, все ж в індійській куль-турі залишилися досить глибокі сліди ашокизму. Так, за-гальновідомий вплив на весь світ політики ненасильства, яку провадив Махатма Ганді і завдяки якій Індія здобула незалежність, — політики, яка знаходить все більше при-хильників і сьогодні.

На художню культуру давньоіндійського суспільства гли-бокий вплив справили індуїзм, буддизм та іслам, засновані на таких своєрідних філософських системах пояснення світу, як джайнізм, брахманізм, локаята та ін. Художньо-образне сприйняття через призму названих релігійних та філософсь-ких систем відзначається витонченістю зображення люди-ни і навколишнього світу, досконалістю архітектурних форм.

З цього погляду вражають фрески печер Аджанти та скельні храми Еллори. Одним із чудес світу є храм Кайласа. Це справді унікальна пам'ятка архітектури: протягом 150 років стародавні майстри вирубували цей храм у скелі, оздобив-ши його численними скульптурними фігурами та барельє-фними композиціями від цоколя до пірамідальних веж. У старому Делі серед відомих пам'яток давнини збереглося місто-фортеця Лал-Кот (кінець XII ст.) із унікальною цільно-залізною колоною, вік якої понад 150 тис. років. Поверхня цього металевого велета й досі блискуча і не ушкоджена іржею. Віднайти призначення колони — завдання для вче-них майбутнього.

Характерною рисою староіндійської культури залишав-ся сексуальний зміст: статева символіка, виражена у ху-дожніх образах, ідеї поклоніння богу кохання — Камі. Ґрунтувався цей зміст на тому, що індійці розглядали шлюбну пару бога і богині як уособлення процесу косміч-ного творення. Тому зображення божественної пари в міцних взаємних обіймах досить поширене і сьогодні в індійських храмах.Великим шовковим шляхом з Індії до Аравії, на Близь-кий Схід не тільки перевозилися товари, але й відбувався жвавий культурний обмін. Індія в цьому процесі відіграла