Театр

Японський театр відрізняється великим жанровим різноманіттям. В Японії можна побачити спектаклі, створені ще в 8 столітті і ультрасучасні постановки. Токіо належить до найбільших світових театральних центрів. Тут діє японське відділення Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО, влаштовуються численні гастролі театральних колективів і окремих світових знаменитостей, проводяться міжнародні конкурси балету, конференції і симпозіуми з проблем театрального мистецтва, майстер-класи по пластиці традиційного театру, на які з'їжджаються актори і режисери з багатьох країн світу. В Токіо є Театральний музей з багатою колекцією і бібліотекою. За 20 сторіччя в Токіо зведено немало першокласних театральних будівель, серед яких слід вказати в першу чергу Національний театр (1966) і Новий національний театр (1997). Японське театральне мистецтво підрозділяється на деякі крупні форми. Це традиційний театр, театр сучасної драми (Сінгекі), комерційний театр і сучасний музичний театр. Найвидатнішими формами традиційного театру є Но (Ногаку)—синто-буддійський середньовічний мистеричний театр масок; Кабукі – театр пізнього середньовіччя для ремісників і купців, граючий гостросюжетні історико-героїчні і, переважно, побутові драми; і Бунраку - театр великих ляльок, який розцвів паралельно з Кабукі (17 –18 вв.), кращі твори для якого написані японським Шекспіром - Тікамацу Мондзаемоном. Загальне для трьох цих форм полягає в тому, що вони мають розвинуту драматургію, включену в 20 столітті в класичну спадщину японської словесності. Традиційно всі три форми – чоловічий театр, де було заборонено грати жінкам, але в останні десятиріччя активізувалося прагнення японських жінок опановувати співом і пластикою театру Ногаку і в кінці 20 століття в цьому театрі виникла жіноча школа. Специфічною особливістю японського традиційного театру є також і те, що він функціонує як високопрофесійний репертуарний і одночасно включений в систему японських національних свят «мацурі», в яких беруть участь не тільки професіонали, але і самодіяльні сили любителів. З другої половини 20 сторіччя традиційний театр отримав статус «світового», ставши репрезентативним японським мистецтвом – перл, який Японія дарує людству. Трупи традиційного театру ведуть широку міжнародну гастрольну діяльність. Самими старовинними розвинутими формами японського театру є також Гігаку, Кагура, Бугаку - жанри ранньосередньовічних танцювальних пантомім в масках, які відносяться до 8 століття і більш раннього часу. Ці уявлення можна бачити в сучасній Японії головним чином під час національних свят і фестивалів мистецтв у формі реконструкцій старовинних спектаклів. До розряду традиційного театру відносяться і японські національні танці «буйо», відродження яких прийняло в останні десятиріччя небувалий розмах. Рух за створення театру сучасної драми Сінгекі («новий театр») виник в останній чверті 19 ст. на хвилі освоєння євро-американської культури і до 40-х років 20 сторіччя вже були створені багатожанрова сучасна драматургія і драматичний театр, представлений різноманітними трупами. Найбільшими театральними колективами Сінгекі, визнаними до теперішнього часу класичними, є трупи Бунгакудза (Літературний театр), Мінгей (Театр мас) і Хайюдза (Акторський театр). До 80-х років 20 ст. всередині Сінгекі виникає протестна молодіжна течія, яка оголосила війну «застою і рутині в театрі» і що створила театральний авангард. Найкрупнішими представниками театрального авангарду з'явилися режисери Тадасі Судзукі, Сюдзі Тераяма, Дзюро Кара, Сього Ота. А найоригінальнішим і специфічно «японським» жанром театру авангарду став пластичний театр Буто, створений видатним мімом 20 сторіччя, що мав світове визнання, Тацумі Хідзіката (1928-1986). Він спирався на сюрреалізм і дадаїзм і створив адекватну їм сценічну мову. Його послідовниками в даний час є Кадзуо Оно, Акадзі Маро, Усійо Амагацу. Комерційному театру тільки в Токіо належить більше 35 театральних будівель місткістю понад 500 місць. Лідируюче місце тут займають мюзикли, японські, але переважно – зарубіжні. В Японії є сучасний музичний театр, симфонічні і камерні оркестри, оперні і балетні трупи. Щорічно в країні проводиться декілька десятків театральних фестивалів.