Шедеври Світової Архітектури

Твори мистецтва — неоціненне надбання людства, без якого неможливо уявити собі світової культури. Важливе місце в цьому надбанні займає архітектура, цей «кам'яний літопис світу», в якому втілилися провідні ідеї минулого і сучасності, колективний геній народів, їх слава і гордість.

Кожний народ пишається культурними здобутками своїх предків, бо в них він бачить не тільки своє минуле, а й сучасне і майбутнє. Проте є твори архітектури, які належать усьому людству. Це афінський Акрополь і Тадж-Махал в Акрі, Константинопольська Софія і церква Покрова на Перлі, паризька площа Згоди і ансамбль Московського Кремля.

В архітектурі великою мірою відображаються провідні ідеї свого часу, і чим прогресивніші вони, тим вища їхня цінність для людства. Час не шкодує стародавніх архітектурних споруд. Війни, варварські руйнування спричинили загибель багатьох античних храмів, визначних споруд середньовіччя та нових часів. І в наші дні під загрозою перебувають руїни афінського Акрополя, відома Падаюча башта Кампаніла в Пізі, пам'ятки Риму тощо.

У Радянському Союзі і в країнах соціалізму охорона надбань культури стала державною справою. В. І. Ленін надавав великого значення охороні та реставрації пам'яток архітектури. Він захоплювався красою споруд Московського Кремля і турбувався про їх збереження, особисто давав вказівки про реставрацію собору Василія Блаженного, про відбудову пам'яток Ярославля та Самарканда, вивчав праці з історії архітектури і мистецтва, стежив за роботою реставраторів в Успенському соборі.

Одним з перших документів Радянської влади була відозва, видана в листопаді 1917 р., яка закликала: «Громадяни, старих хазяїв немає, після них залишилася величезна спадщина. Тепер вона належить усьому народові.

Громадяни, бережіть цю спадщину, бережіть картини, статуї, будівлі — це втілення духовної сили вашої та предків ваших.

Мистецтво — це те прекрасне, що талановиті люди зуміли створити навіть під гнітом деспотизму і що свідчить про красу, про силу людської Душі.

Громадяни, не торкайте жодного каменя, оберігайте пам'ятники, будівлі, старі речі, документи — все це ваша історія, ваша гордість. Пам'ятайте, що це грунт, на якому зростає ваше нове народне мистецтво» '. Ленінський план монументальної пропаганди мав вирішальне значення для розвитку радянської архітектури.

Охороною та реставрацією архітектурних пам'яток у нашій країні займаються державні установи на основі законодавчих положень. У 1€76 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон про охорону пам'ятників історії та культури.

У Конституції СРСР у статті 27 записано: «Держава дбає про охорону, примноження і широке використання духовних цінностей для морального й естетичного-виховання радянських людей, підвищення їх культурного рівня». А в статті 68 сказано: «Турбота про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей — обов'язок громадян СРСР».

Друга світова війна, розв'язана німецько-фашистськими загарбниками, завдала величезної шкоди людству. Загинуло багато архітектурних пам'яток. Особливих руйнувань зазнали радянські міста. Фашисти знищили славетні палаци під Ленінградом, всесвітньо відомі пам'ятки Києва, Чернігова, Новгорода, Полтави.

Завдяки величезним зусиллям радянських людей було відроджено поруйновані міста, відбудовано та реставровано тисячі пам'яток архітектури. Охорона пам'яток у нашій країні стала всенародною справою. В усіх республіках створено Товариства охорони пам'ятників історії та культури, і мільйони радянських людей, у тому числі і учнівська молодь, включилися в цю благородну справу.

Говорячи про визначні архітектурні пам'ятки далекого минулого, ми повинні пам'ятати, що шедеври архітектури створюються і в наші часи. Такі споруди XIX-XX ст., як Ейфелева башта в Парижі, ратуша в Стокгольмі, ансамблі міст Бразілія у Бразілії та Чандихарх в Індії, Палац праці в Туріні, спортивні зали Іойогі в Токіо, ратуша в Торонто у Канаді, головний будинок Політехнічного інституту в Отаніемі у Фінляндії, безумовно, можна вважати шедеврами світової архітектури. У нашій країні, а також у країнах соціалізму, створено всі умови для створення архітектурних шедеврів. Про це влучно сказав відомий американський архітектор Ф.Л. Ратті: «У державі справжньої свободи, якою є Радянський Союз, повинні з'явитися великі скарби мистецтва». І справді, уже в роки першої п'ятирічки було збудовано Дніпрогес і ансамбль площі Дзержинського в Харкові, що по праву вважаються шедеврами світової архітектури. Мавзолей В.І. Леніна, станції метрополітенів, Олімпійський комплекс та висотні споруди Москви, численні громадські, адміністративні споруди Ленінграда, Києва, Тбілісі, Баку, Єревана та інших міст нашої країни можна віднести до визначних архітектурних творів.

Для радянської архітектури, як і для архітектури країн соціалізму, характерним є містобудівний принцип, за яким архітектори, працюючи над проектом споруди, одночасно враховують забудову всього міста, а архітектурні пам'ятки дістають при цьому нове життя.

У нашій країні творчість архітекторів цінується дуже високо. Авторам визначних архітектурних творів щороку присуджуються Ленінська та Державні премії. Цими преміями були в свій-час відзначені архітектурні, споруди Верховної Ради УРСР та Московського університету імені В. І. Леніна, Ленінського меморіалу в Ульяновську та багато інших ансамблів і навіть забудов цілих міст і сіл. До таких творів архітектури належать ансамблі Ташкента, житлові квартали Жирмунай та Лаздинай у Вільнюсі, міста Навої, Шевченко, Набережні Човни та інші. У 1980 році Державну премію Української РСР ім. Т. Г. Шевченка присуджено авторам житлового масиву Сріблястий у Львові. Розташований на околиці стародавнього українського міста Львова масив Сріблястий має напрочуд привабливий і своєрідний вигляд. У його спорудах відчувається виняткова турбота про естетику побуту радянських людей. Як і багато інших масивів, він яскраво розкриває соціальну спрямованість радянської архітектури і наочно відображає перевагу радянського способу життя над життям людей капіталістичного світу, де великі міста, за влучним виразом О. М. Горького, перетворені