Одеський історико-краєзнавчий музей    

Одеський історико-краєзнавчий музей, який є одним з найбільш показних музеїв цього профілю на півдні України, було створено на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 21 квітня 1955 р.    

6 травня 1956 р. музей відчинив двері перед першими відвідувачами, що знаменувало собою втілення в життя програми забезпечення вільного доступу широких кіл громадськості до вітчизняної та світової історико-культурної спадщини.   

У числі фондоутворювачів історико-краєзнавчого музею такі відомі у свій час установи, як Одеський міський музей старожитностей (1825), Музей Одеського товариства історії та старожитностей (1939) музеї «Стара Одеса» та «Степова Україна» (1925), «Музей героїчної оборони Одеси 1941 р.» (1944). Серед предметів, які зберігаються та експонуються у музеї, документи, підписані Катериною II, Г.Потьомкіним, О.Суворовим, П.Зубо-вим, М.Кутузовим, Й. де Рибасом, О.Ланжероном; проекти, креслення та плани, що відображають творчість Ж.Гаюї, Ф.Фраполлі, Ф.Боффо, Г.Торрічеллі, Ф.Моранді, Ф.Гонсіоровського, О.Бернардацці, Л.Влодека, Ю.Дмитренка, А. та М.Мінкусів; графічні роботи Л.Касаса,  К.Боссолі, Ф.Гросса, Ю.Берндта; портретний живопис XVIII - друга половина XX ст., серед виконавців якого відомі художники - А.Маклаковський, Е.Буковецький, М.Кузнєцов, Г.Честаховський, Д.Крайнєв; колекції ікон, зброї та предметів побуту, цікаві нумізматичні та картографічні матеріали.   

Музейне зібрання, значно збільшене плідною збиральницькою та науково-дослідною діяльністю робітників музею протягом 2-ї пол. XX ст., досягло 120 тис. одиниць зберігання. Цікавий матеріал надійшов із історико-етнографічних експедицій, які були підготовлені та здійснені музеєм за останні десятиріччя. Вони лягли в основу експозицій «Багатонаціональна Одещина», «Український орнамент» та «Німці Причорномор’я», що привернули увагу відвідувачів з усієї України та іноземних гостей міста.   

Щорічно музей відвідують близько 250 тисяч чоловік, до їх послуг - оглядові і тематичні екскурсії по постійних та виставкових експозиціях.

Добре сприймаються відвідувачами виставки, присвячені видатним подіям історії краю, творчості художників, яскравим історичним особам.    

Відвідування музею можна порівняти із захоплюючою подорожжю в минуле Українського Причорномор’я!

Матеріали, які знаходяться у фондах, є основою для спільної науково-просвітницької діяльності колективу музею, учених і викладачів Одеського національного університету ім. І. Мечникова, Південноукраїнського педагогічного університету ім. К. Ушинського, Одеської Державної академії будівництва і архітектури, Саратовського державного університету (Росія), Інституту культури і історії німців Північно-східної Європи (Люнебург, Геттінген, Германія), співробітників Державного архіву Одеської області, інших вітчизняних та зарубіжних науково-дослідних установ і вищих учбових закладів.    

Являючись одним з центрів розвитку історичного краєзнавства на Одещині, музей плідно співпрацює з обласними відділеннями Всеукраїнської спілки краєзнавців, Українського товариства охорони пам’ятників історії і культури, Українського фонду культури, науково-краєзнавчою секцією Одеського Будинку Вчених, національно-культурними товариствами, різними культурологічними та суспільно-політичними об’єднаннями.   

У забезпеченні можливості пересічним громадянам мати доступ до культурних цінностей та використовувати їх в просвітницьких цілях бачать своє головне завдання керівництво та співробітники музею.

Музей приватних колекцій ім. О.В. Блещунова

Музей приватних колекцій ім. О.В. Блещунова - один з наймолодших одеських музеїв, його було засновано в 1989 р. Музей вирізняється серед інших своєю особливою, неповторною атмосферою. Причина цього полягає, насамперед в тому, що співробітники музею до цих пір намагаються зберегти традиції, які виникли ще за його засновника. Олександр Володимирович Блещунов все своє життя присвятив створенню колекції, що і донині несе на собі відбиток його неординарної особистості. Інтерес до збирання Блещунов успадкував, за словами його матері Катерини Миронівни, від свого діда, підприємця Мирона Драбкіна. Але Олександру Володимировичу недостатньо було просто здобувати твори мистецтва і предмети антикваріату, він намагався передати радість спілкування із прекрасним оточуючим людям - а таких було дуже багато. Справа в тому, що колекціонер мав ще одне велике захоплення - альпінізм, якому, звичайно, також прагнув навчити інших. В гостях у нього зустрічалися найрізноманітніші люди - спортсмени і артисти, художники, поети і учені. Будинок Блещунова завжди було відкрито для друзів і однодумців. Тут відроджувалися втрачені, здавалося б, традиції життя старої інтелігенції - домашніх зборів творів мистецтва, домашніх музичних і поетичних вечорів. Люди, які бували в цьому гостинному будинку, у свою чергу намагалися допомогти Олександру Володимировичу в його збиранні.

В 1989 р. Олександр Володимирович подарував свою колекцію місту.

Він залишався тут завідувачем до самої своєї смерті в 1991 р., і всі експонати, здається, пам'ятають чуйний дотик рук збирача, який розподіляв їх по своїх місцях у вітринах і на стінах музейних залів. Тут треба обмовитися, що слово "зали" стосовно до цього будинку можна вживати лише з великою натяжкою. Всього його приміщення - це колишні кімнати звичайної одеської коммуналки, що також створює неповторну атмосферу камерності і затишку.

Послідовники і учні Олександра Володимировича - альпіністи, колекціонери, просто люди, з якими зіштовхнула його доля, - не забувають про його спадщину, і дотепер  приходять сюди, разом відзначають свята, дні народження музею, дні пам'яті Блещунова, допомагають музею в міру своїх сил. Тут, як і раніше, тепло приймають гостей. Співробітники музею продовжують традиції його засновника, і вся їхня робота будується на принципах самого колекціонера - залучати якнайбільше  людей, особливо молоді, до спілкування з мистецтвом. Тому всі виставки, зустрічі, вечори в музеї проходять за участю художників, колекціонерів, спортсменів і школярів. Крім звичайних оглядових екскурсій, для школярів і студентів проводиться також цілий ряд тематичних лекцій безпосередньо в музейний залах.

До виставок залучаються всі одесити, які знають і люблять музей. Вони надають до тимчасової експозиції особисті речі, стародавні раритети, фамільні реліквії.

У музей приходять родинами. Люди старшого покоління, які знали Олександра Володимировича, приводять сюди своїх дітей та онуків. Пам'ять про Блещунова передається в поколіннях, потік відвідувачів у музей не слабшає, а