„Жанрові особливості комедійних творів Миколи Куліша”

З М І С Т

ВСТУП .................................................................................................... 3

Розділ 1. Шлях Миколи Куліша до комедії ................................................. 7

Розділ 2. Архітектонічна партитура комедії „Мина Мазало” .................. 12

Розділ 3. Інтермедія „Хулій Хурина” ............................................................ 29

Розділ 4. Концептуальні особливості комедійної творчості М. Куліша ... 32

Висновки ................................................................................................ 66

Список використаної літератури

В С Т У П

Автор „Народного Малахія”, Мини Мазайла”, „Патетичної сонати” увійшов в історію літератури як найвидатніший драматург-новатор, основоположник новітньої драматургії. У кожному творі Миколи Куліша живе його складний і бурхливий час, який письменник досконало знав і відчував. У його п’єсах присутня гостра реакція на всі вади суспільства, перестороги, а часом й жахливі пророкування що, на жаль, уже через кілька років почали здійснюватися.

Як драматург, Микола Куліш послідовно йшов до драми модерну, яка за останні сто років набула для свого арсеналу кілька назв у різних країнах світу – від драми експресіонізму до драми абсурду. В українській драматургії Микола Куліш свідомо чи підсвідомо перегукувався з творчими пошуками таких митців як Б. Шоу, Кроммелінк, О’Ніл, Жіроду, Андрєєв...

Жанрове розмаїття творів драматурга досліджували в своїх працях М. Зеров „Нове Українське письменство. Історичні Нариси”, Н. Кузякіна „Драматург Микола Куліш”, В. Працьовитий „Український національний характер у драматургії Миколи Куліша”, хоча залишились не достатньо вивчені комедійні твори митця, що й зумовлює актуальність нашої дипломної роботи.

Мета нашої роботи полягає у вивчені саме комедійного аспекту творчості Миколи Куліша. Задля реалізації цієї мети необхідно вирішити такі конкретні завдання:

чіткіше диференціювати твори Миколи Куліша з погляду їх жанрової природи;

охарактеризувати особливості комедійних творів драматурга;

простежити еволюцію цих творів;

вивчити художню своєрідність таких творів як: „Мина Мазайло”, „Народний Малахій”, „Отак загинув Гуска”, „Хурій Хурина”;

дослідити концептуальні особливості комедійного жанру творчості М. Куліша.

Відповідно до цих завдань виглядає структура роботи. Вона складається з чотирьох розділів. У першому розділі ми простежуємо творчу еволюцію письменника і місце в ній комедійно гумористичних творів. У другому досліджуємо художні особливості комедії „Мина Мазайло”, в третьому інтермедії „Хулій Хурина”, а в останньому концептуально висвітлюємо особливості творчості М. Куліша.

Предметом дослідження є аналіз їх ідеологічної й підтекстової спрямованості, а також особливостей художнього трактування актуальності.

Об’єктом дослідження є такі комедії Миколи Куліша, як „Отак загинув Гуска”, „Народний Малахій”, „Мина Мазайло”, „Хулій Хурина”.

Для початку з’ясуймо деякі теоретичні та історичні питання, які допоможуть чітко і ясно усвідомлювати сутність проблеми дослідження.

Комедія – сатиричний твір, у якому сатиричними засобами відображається смішне у житті, висміюються потворні, суспільні й побутові явища, се відстале й вмираюче, негативні риси людей.

Пафос комічності виникає тоді, коли автор свідомо знижує свої дійові особи до певного середнього рівня, що існує в суспільному житті. Не маючи належних позитивних якостей, дійові особи комедійних творів, однак, претендують на певну значущість у родині, середовищі друзів тощо. Їм притаманне ілюзорне бачення дійсності, вони завжди прагнуть розв’язати свої проблеми способами, які не є традиційними, оскільки вступають у протиріччя з об’єктивними законами суспільного розвитку.

Творчість Миколи Куліша – це багатогранне, гранично загострене зображення побуту, психології, соціально-культурних процесів, інтелектуальної динаміки, світоглядних тенденцій в Україні першої третини ХХ століття.

Для українського села і селянина з зовні пошуки інтелігенції, пріоритети і цінності нової генерації держслужбовців, протестні явища у свідомості і почуття митців, психологічні тенденції у робітничому середовищі, духовний стан міста і села, аспекти національно-історичного розвитку України – такою є семіосфера основних проблем кулішевої драматургії.

Важливе сюжетно-композиційне значення у кулішевій драматургії мають максимально загострені ситуації, що висувають на перший план приховані психологічні мотиви, інтелектуальні акценти, динаміку внутрішніх мікроствіту та макротрагедій.

Куліш відтворює такі стани, які перебувають на межі інтуїтивного, свідомого та ірраціонального. У центрі художнього світу Куліша – особистість, амплітуда її внутрішньо-психологічних, душевних коливань і напруга інтелектуальних пошуків. Микола Куліш малював живий, колоритний, концептуальний типових художній образ. Копався в глибинах людської душі, вишукував „те що на споді”.

Художні особливості Кулішевого образу визначаються багатоплановістю зображення і сюжетно-композиційною поліфункціональністю, підтекстовою глибиною. Його персонажі живуть насиченим розумовим життям. Вони мислителі, полемісти, бунтівники... Вони формують власну картину дійсності світу, хоча й не без суб’єктивізму автора.

Серед прийомів, що їх М.Куліш активно застосував у своїй творчості, особливий інтерес викликає введення у структурно композиційну будову твору численних полілогів. Це призвело до того, що полілог стає однією з характерних художніх особливостей драматургії Куліша, якістю, що він її постійно відшліфовував, удосконалював, збагачував.

Комедіографія ХХ століття набула нових характерних ознак. „Фантазія, гротескне бачення світу, пародійність, цілеспрямоване перебільшення у парадоксальних ситуація і характерах – все це переплітається з драматизмом, з елементами трагедійного потрясіння. І вже не тільки один сміх панує в комедії, від трагедії переходить до неї сприйняття небезпечного як страшного, а від драми – наявність елементів кризового драматичного стану.

Інтермедія - це невеличкий розважальний драматичний твір, який виконують між актами вистави. В європейській літературі інтермедія пережила кілька видозмін від коментувань Дияволом і Богом інтерпретації античних сюжетів до музичних і танцювальних номерів. В українській драматургії експлатувалися переважно старозавітні та новозавітні сюжети, які не давали можливості приватно та оперативно реагувати на тодішні суспільно політичні події.

Отже, під впливом соціальних катаклізмів вміст трагічного у комедіях 20-30-х років ХХ століття збільшився. Але специфічною особливістю комедії є те, що комедійні характери ніби повинні глибоко страждати, вони не можуть перебувати в жахливих конфліктних ситуаціях,