У творі активно використано широкий діапазон живої і тому коло-ритної мови, що рельєфно відбиває специфіку духовних та національ-них цінностей основних персонажів. Комедія характеризується широ-кою палітрою інтонацій та мелодійних візерунків — веселих, ніжних, мажорних, романтичних, елегійних, сумних, трагікомедійних і навіть фантасмагорійних.

Для аналізу „Мини Мазайла” часто використовують принципи й методику, що застосовується під час вивчення некомедійних жанрів, наприклад, драми, роману, новели тощо. Але ж „Мина Мазайло” — це комедія, і тому в процесі розгляду цього шедевру доцільно виокремлю-вати й аналізувати ті моменти, що вони, власне, й надають цій п'єсі рис комедії, беруть участь в організації суто комедійних якостей твору.

„Мина Мазайло” є комедією типів і положень. У ній ґрунтовно роз-роблені дійові особи, які складають сюжетно-колізійні та концептуаль-но-світоглядні пари. Це Мина Мазайло і Мокій, Рина та Уля, тьотя Мотя і дядько Тарас. їхні репліки, діалоги, дії формують основний фабульний та конфліктний каркас твору і виступають чинниками, носіями суто ко-мічного начала.

Образи Мини та Мокія, тьоті Моті та дядька Тараса з моменту їхньої появи у творі одразу постають як духовні антитези. Відомо, що в художніх творах широко застосовувався й застосовується прийом контрасту. Його загальне призначення полягає у створенні художнього протиставлення, що дозволяє розгортати концепцію, художню дію, виявляти сутність характерів. М. Куліш у „Мині Мазайлі” з допомогою контрасту досяг значного комічного ефекту.

На відміну від характерів тьоті Моті й дядька Тараса, Мини й Мокія Мазайлів, образи Улі та Рини на початку п'єси змальовано як суголосні. Вони діляться своїми дівочими інтересами, таємницями, Рина представ-ляє Улю не інакше як „моя подруга”. Але з плином комедійної колізії ці образи також стають антитетичними, в них починають домінувати різні духовно-світоглядні цінності.

Варто наголосити на тому, що „Мина Мазайло” є лірико-соціальною комедією. Суспільне явище українізації та пов'язані з ним різно-манітні культурно-духовні, національно-світоглядні тенденції, процеси М. Куліш поєднує з глибоко розробленою інтимною лінією, з мотивами романтичної закоханості й ніжного кохання.

Інтимні перипетії відіграють у п'єсі помітну концептуальну й ком-позиційну роль, вони є одним з вагомих чинників руху дійової інтриги, психологічної загостреності, розвитку комедійної тональності та коміч-них ситуацій, розкриття етичної та ціннісної сутності образів-персонажів.

„Мина Мазайло” є не лише феєрверком художніх типів, концепту-альних зіткнень, світоглядних поєдинків, відточених сцен, дотепних діа-логів, епатажних реплік, афористичних висловів, жартівливих умови-водів, трагікомедійних суджень, мовленнєво-фонетичної гри.

„Мина Мазайло” — це й витончений в архітектонічному плані драматичний твір, що характеризується наявністю численних знахідок, „секретів” щодо орга-нізації та розвою комедійної дії.

У цій п'єсі виявила себе важлива для формування сучасного есте-тичного світогляду низка домінант:

- майстерність художнього твору значною мірою визначається довершеністю його форми;

- інтелектуальність митця часто розкривається і виражаєть-ся через культуру формотворчих компонентів твору;

- самобутність худож-ньої концепції зумовлена оригінальністю не тільки інтелектуальних колізій, але й побудово-організаційних якостей твору.

У комедії Микола Куліш широко застосував прийоми активного роз-гортання дії, „рольової” гри у кохання, різноаспектних контрастів, ком-позиційного динамізму поліфункціонального навантаження окремих сцен, зміни інтонаційних малюнків та мовного самовияву персонажів, взаємодія яких й утворює непересічну архітектонічну партитуру „Мини Мазайла”.

Розпочинає драматург п'єсу динамічно, із загострення інтриги. Це становить одну з характерних рис Кулішевої драматургії, що знайшло своє втілення також у „Народному Малахієві”, „Маклені Грасі”.

Перша ремарка „Нарешті Уля прийшла. Рина до неї, од люстра” й перші репліки Рини одразу утворюють поле сюжетної та емо-ційної напруги в комедії. Читач і глядач починають уявляти, домислю-вати, що ж відбувалося до початку дій у драматичному творі. З першої сцени викладається не лише сутність конфлікту в родині Мазайлів, але й розстановку сил у ньому. Репліками Рини драматург фактично програ-мує розвій наступних подій у комедії. Ідея розпочати „любовну” гру виникає на початку п'єси — у другій сцені першої дії. Належить вона Рині й пов'язана з розстановкою сил у сім'ї Мазайлів: батько, Мина Мазайло, бажає змінити своє прізвище
на російське; максималіст з романтичною душею Мокій, його син, на-впаки,— прихильник усього українського; Рина з матір'ю прагнуть вплинути на Мокія та підтримати Мину.

Доречно наголосити на тому, що використання прийому гри було продуманим структурно-композиційним ходом М. Куліша, спирало-ся на його вже значний драматургічний досвід і на відшліфовану культуру розуміння специфіки драматичної творчості. Ю. Смолич зазначав, що одним із першопоштовхів до засто-сування в „Мині Мазайлі” архітектури гри могла стати його ж, Смоличева, художня творчість, оскільки „Гурович читав перед тим мій роман „Фальшива Мельпомена”, і йому, пригадую, дуже вподобався сам прийом „фальші”, тобто — вдавання, гри, і він казав, що неодмінно використає його і в драматургії”.

Комічне „аранжування” вихідної ситуації надає органічності лукавій пропозиції, що її в палкій, темпераментній формі Рина висловлює под-рузі: „Ой Улю, ой Улюню! Коли ти мене любиш, зроби так, щоб Мокій закохався у тебе”. Розрахунок у Рини є таким: Уля зіграє зако-хану — Мокій захопиться нею — захопившись, він відійде від „своїх укра-їнських фантазій” — батько оформить собі й родині нове прізвище - вони не будуть соромитися старого, українського прізвища — конфліктну си-туацію в родині буде знято.

З цього моменту започатковується інтимна колізія у творі. Теми зміни прізвища й любовної інтриги, яка переростає у кохання, ста-ють лейтмотивними в комедії. Важливо відзначити, що ці дві теми фак-тично з'єднуються реплікою Рини „Може, він кине свої українські фан-тазії, може, хоч