Друга частина — «Молитва» — розповідає про нелюдські муки народу під гнітом самодержавства, про його обурення, про його віру в майбутнє щастя. Музика її пройнята почуттям глибокої скорботи, мужньою патети-кою, благородним гнівом, внутрішнім протестом. Вона розгортається на широкому диханні, наче лірико-драматичний монолог хору та оркестру. В основі музики другої частини лежить пісенна тема, що викладається в оркестровому вступі і в подальшому безперервно варіантне розвивається. Почуття скорботи й протесту поступово загострюється, і на словах «Коли ж вона прокинеться» в оркестрі виникає вже відо-ма тема страждань народу-Прометея. Але народ вірить в торжество правди. Як трагічний плач і вибух народного гніву сприймається хорова фі-нальна фраза-висновок: «А поки що ллються ріки, кривавії ріки». В ор-кестрі знов виникає тема страждань народу.

Третя частина кантати — «Хортам, гончим слава!» — в гострому кон-фліктному зіставленні змальовує образи народу та ворожого йому самодер-жавства. Оркестровий вступ і початковий хоровий епізод розвивають послідовно тему страждань народу-Прометея і тему Кавказьких гір. Гротесковий образ самодержавної машини, що пригнічує народи. В основі музики лежить тут лаконічна, ритмічно гостра тема, що спочатку експонується й настирливо повторюється в оркестрі .Дальше проведення й розвиток цієї теми в хорі супроводжується кіль-каразовим вторгненням різкого трубного сигналу. Композитор впроваджу в музику ілюстративні елементи: в оркестрі звучить характерний дріб ба-рабана, у труб та тромбонів з являються фанфарні інтонації, в партії мі-шаного хору та в оркестрі виникає войовнича тема. Цей зловісний епізод змінюється новою картиною, що розповідає про сльози батьків, які втратили у кривавій борні своїх дітей. Він сприймає-ться як своєрідний діалог жіночих та чоловічих голосів Поступово наростає біль і гнів. Не випадково в оркестрі з'являється тема страждань народу-Прометея. Драматично розвиваючись, неначе перемагаючи опір, вона піднімається до кульмінації, де звучить як гнів-не прокляття тиранам. Третя частина завершується гротесково-іронічною «славою» царям. Настирливе вистукування квінт, різке звучання фанфар, свист хроматич-них пасажів у флейт, гіркі репліки хору — все це створює образи, сповнені злого сарказму, гнівного протесту. Славослов'я «батюшкам»-царям раптово змінюється урочистим про-славленням народу, що піднімається на боротьбу з самодержавством.

Так розпочинається четверта частина – «Борітеся — поборете». Тема слави народу є модифікацією теми Кавказьких гір. Багаторазово повторювана заклично-ораторська репліка чоловічого хо-ру «Борітеся!», що переростає в динамічне фугато, готує появу фінального гімну непереможному революційному народові. Героїчне звучання хору, який скандує кожний склад, сонячний ре ма-жор, чітка тоніко-домінантова гармонічна основа, рівномірний метроритмічний рух—все це наближає фінальний гімн до масових революційних проле-тарських пісень. Варіаційне розвиваючись в оркестрі, тема хору набуває монументальності, створюється враження масового походу-демонстрації з революційними закликами до боротьби. Тема страждань Прометея, Що з'являється в оркестрі в самому фіналі, звучить переможно і героїчно. Інтернаціональна тема революційної боротьби розкрита у Людкевича в яскраво національній формі. «Кавказ» — твір український, починаючи від характеру епіко-драматичної розповіді, підказаного думами, й закінчую-чи пісенно-інтонаційними джерелами музики. Композитор тонко відчу-ває жанрову, ладову, мелодико-ритмічну природу української пісні. Він не цитує українських народних пісень, але весь інтонаційний стрій кантати зв'язаний з українською пісенністю. Великий вплив на інтонаційний склад кантати мала революційна пролетарська пісня.