-6-

літератури, були по-новому осмислені на українській сцені твори В.Шекспіра , Г.Ібсена , Г.Гауптмана , Ф.Шиллера і Ж.Б.Мольєра, здійснені постановки невідомих до цього українському глядачу п’єс європейських драматургів.

З творчого об’єднання “ Березіль ” бере початок театральна бібліотека, театральний музей і перший театральний журнал. До експериментальних пошуків Л.Курбаса, якого було репресовано за часів сталінізму, і досі звертаються сучасні митці. У наш час у Києві проходить міжнародний театральний фестиваль “Мистецьке Березілля”, присвячений пам’яті Л.Курбаса.

За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір. Світове визнання здобув театральний режисер , творчість якого стала вагомим внеском у світову театральну естетику кінця ХХ ст. Відомий далеко за межами України й інший український режисер – . Низка талановитих акторів українського театру - , , , та ін . – з великим успіхом знялися у вітчизняних і зарубіжних кінострічках.

Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів, що засвідчили свій авторитет у : ” у Києві, “” у , “” у , “” у , “” у , “” в , “” в .

Національна опера України імені Тараса Шевченка

Національна опера України ім. Т.Г.Шевченка незважаючи на свою відносно коротку історію, здобула визнання далеко за межами України. Самобутні інтерпретації класичної музичної спадщини і сучасних творів, виняткової злагодженості оркестр і хор, талановиті солісти, яскраві й самобутні виконавські традиції дозволили театру досягти мистецьких вершин і посісти важливе місце в сьогоденній музичній культурі Європи.

Постійна оперна трупа була організована в Києві тільки 1867 року і стала поряд з театрами Москви і Петербурга однією з найкращих у Російській імперії. Дебютом трупи стала „Аскольдова могила" Олексія Верстовського, яка розповідала про легендарне минуле Києва. Подальші творчі здобутки київської оперної трупи пов'язані, перш за все, з діяльністю генія української музики, композитора Миколи Лисенка. 1847 року вперше прозвучала українською мовою його опера „Різдвяна ніч" (за режисурою М.Старицького).

У перші роки існування театру репертуар поповнювався творами переважно російських композиторів: М.Глинки („Життя за царя", „Руслан і Людмила"), О.Даргомижського („Русалка") А.Рубінштейна („Маккавей") та ін. Це було неодмінною умовою існування музичного театру. Проте вдавалося ставити і європейську класику, на досить високому рівні показуючи в перекладі російською мовою опери „Севільський цирульник" Дж.Россіні, „Весілля Фігаро" В.-А.Моцарта, „Чарівний стрілець" К.Вебера, „Лючія ді Ламмермур" Г.Доніцетті, а також один за одним твори Дж.Верді, який став улюбленим композитором киян.

За життя Петра Чайковського в Києві були поставлені його опери „Опричник"(1874), „Євгеній Онєгін" (1884), „Мазепа" (1886) та „Пікова дама" (1890).

-7-

Безпосередньо за участю авторів відбулися київські прем’єри опер „Алеко" С.Рахманінова (1893), „Снігуронька" М.Римського-Корсакова (1895).

З 1897 р. невід’ємною складовою театрального колективу київської опери стала балетна трупа.

Під час пожежі в театрі у 1896 р. загинули одна з найкращих у Росії музичних бібліотек, костюми і декорації. В ХХ століття Київська опера ввійшла з новим чудовим помешканням архітектора Віктора Шретера. Найбільшим досягненням стала сцена - одна з найбільших у Європі, обладнана за останнім словом тогочасної техніки.

У першому десятилітті ХХ ст. на ній виступали найвидатніші українські і російські співаки. До Києва залюбки їхали на гастролі і світові оперні зірки. Світова преса писала про неординарні явища тогочасного музичного життя - київські прем’єри опер „Валькірія" Р.Вагнера, „Янек" Вл.Желенського, „Садко" М.Римського-Корсакова, „Мефістофель" А.Бойто.

Змагання за українську державність у 1918 - 1920 рр. пробудило відродження національної культури, зокрема й музичної. 1919 року на сцені Київської опери вперше зазвучала українською мовою опера П.Чайковського „Черевички". У 1925 р. відбулася реорганізація оперного мистецтва. Вистави, які виконувалися в усіх театрах переважно російською мовою, відтепер мали звучати українською. Оперні колективи було перетворено на оперно-балетні.

Результатом стало створення першого балету на українську тему „Пан Каньовський" М.Вериківського (1931), а згодом „Лілеї" К.Данькевича.

У репертуарі київської опери з’являються опери на сюжети з української історії - „Тарас Бульба", „Різдвяна ніч" М.Лисенка, „Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського, „Кармелюк" В.Костенка, „Дума чорноморська" С.Потоцького, „Беркути" ("Золотий обруч") Б.Лятошинського.

Короткий період українізації у сфері культури початку 30-х рр. XX ст. завершився розгромом інтелігенції, низкою сфабрикованих судових процесів і страшними вироками багатьом видатним діячам культури, звинуваченим в українському буржуазному націоналізмі. Не обминуло це й Київської опери: у таборах опинилися майже всі артисти балету - учасники Міжнародного фестивалю фольклорного танцю, які привезли з Лондона у 1935 р. Золоту медаль - першу міжнародну відзнаку театру.

У повоєнні роки на київській оперній сцені поряд з уславленими співаками дебютувало нове покоління вокалістів - Борис Гмиря, Лариса Руденко, Єлизавета Чавдар, Дмитро Гнатюк. На балетну сцену прийшли Лідія Герасимчук, Анатолій Бєлов, Микола Апухтін, Євгенія Єршова, Олена Потапова.

У 1951 та 1960 рр. театр стає учасником Декад української літератури та мистецтва у Москві. І хоча це були скоріше політичні, ніж мистецькі акції, київський колектив підтвердив свій високий мистецький рівень, показав багато нових вистав, зокрема чудовий балет „Маруся Богуславка" А.Свєчникова з Л.Герасимчук у головній партії та оперу „Богдан Хмельницький" К.Данькевича, яка попри захоплення глядачів і високу оцінку критики несподівано викликала серйозні політичні звинувачення авторів твору і

-8-

постановників у нерозумінні національної політики СРСР.

Етапними для театру стали постановки опер „Борис Годунов" М.Мусоргського, „Князь Ігор" О.Бородіна (1952), „Катерина" М.Аркаса