на яких красувалась вибита золотом назва поселення та герб Потоцьких. Був ще один хід у місто - так звана вірменська (заболотівська) фіртка, стежина з якої вела до міської торговиці. До брам та фіртки вели три мости. Мури, що оточували поселення, зводились з червоної цегли... ну, це ми ще побачимо.
Згори фортеця нагадувала дивовижну квітку з пелюстками-бастіонами і дерев'яною тичинкою-ратушею в центрі. Ці "пелюстки" вміли оборонятися від нападів.
А що ж дерев'яний замочок на Бельведері? На його місці в 1672-1682 роках зводиться шикарний мурований палац, оточений парком.
Місто росло - і мури росли разом з ним. Потоцький зафундував чимало значних споруд в Станіславові, як сакральних, так і світських. Деякі з них збереглися - і про це буде окрема розмова.
Вже після смерті Андрія Потоцького Станіславовом і його укріпленнями займався його син Юзеф. Він розширив і замок: до існуючих башт додалося ще чотири нові, могутні.
Та найстрашніший ворог нас усіх - час. Йому не скоритися ой як важко. Станіславівська фортеця пала в 1809 році, коли за наказом австрійської влади мури і вали почали розбирати, а глибокий рів засипали. Місту вже не потрібний був жорсткий корсет бастіонів, воно росло вшир, не думаючи про те, чи знадобиться колись комусь такий артефакт минулого як фортеця.
