Учні значно легше засвоюють знання з обробки паперу ,пластиліну та інших матеріалів, так як з ними вони зустрічаються з раннього віку. До школи дуже мала кількість дітей уміє шити чи вишивати. Навчання цим видам діяльності відсутнє у дитячих садках. Рідко вчать дітей-дошкільнят шиттю у сім’ях. Тому уроки з шиття у початкових класах, особливо в І класі, викликають у дітей значні труднощі.

Труднощі виникають також через специфіку технологічних операцій. Дрібні м’язи рук дітей 7-8 років ще слабо розвинені. Координація рухів не відпрацьована, а при шитті, вишиванні саме потрібна плавність і послідовність рухів. Технологія найелементарніших швів вимагає виконання точних, ледь помітних, але цілком визначених рухів.

З’являються труднощі при розрізуванні тканин, при підгинанні і підшиванні країв виробів.

Такі труднощі вимагають на початковій стадії навчання шиттю, вишиванню використання продуманих прийомів навчання.

На виготовлення навіть самих простих виробів витрачається значно більше часу, ніж при роботі з папером, тому у дітей часом зникає інтерес до виконуваної роботи. А результати праці, як відомо, в молодшому віці є важливим фактором трудового навчання.

Вчителі застосовують різноманітні прийоми навчання шиттю, але головним чином використовують інструктаж, різні демонстраційні таблиці.

Визначається напрямок стібків, від шва з лицевої і виворітної сторони. Зупиняються на призначенні швів. Дуже добре, якщо вчитель підготує і продемонструє зразки кількох виробів, як надалі належить виконати учням.

Деякі прийоми первинного

ознайомлення зі швами:

Виконання ручних швів на папері в клітинку.

Виконання ручних швів на цупкому папері, на якому попередньо зроблені отвори шилом або товстою голкою.

Виконання ручних швів на тонкому пластику, на якому попередньо зроблені отвори шилом.

В окремих випадках первинне ознайомлення з ручними швами здійснюється зразу на тканині, заздалегідь розміченій. Ця розмітка відповідає тій, яку рекомендувалося виконувати на цупкому папері. Олівцем проводять тонкі прямі рисочки і на них на однаковій відстані ставлять крапки.

Необхідно з перших уроків з вишивання робити подвійні проколи, так як техніка виконання всіх наступних швів побудована на цьому принципі.

Для більш успішного вивчення швів учнями використовуються різні наочні пристосування, які демонструє вчитель. Найпростішим пристосуванням є шматок картону (500*200 мм), на якому проведено п’ять тонких ліній. На кожній лінії на відстані 10 мм одна від одної нанесено точки. В цих точках попередньо зроблені отвори шилом (щоб на уроці не тратити час на проколювання картону голкою).

Для демонстрації виконання шва потрібно мати товсту канцелярську голку, щоб її було видно всім учням. Замість звичайних ниток застосовують яскравий шнур, тасьму.

Використання такого пристосування при вивченні швів допоможе дітям зрозуміти послідовність накладання стібків.

III. Значення вивчення тем з вишивання

на уроках трудового навчання

в початкових класах.

Знання і вміння з обробки тканин і текстильних матеріалів у рівній мірі необхідні як дівчаткам, так і хлопчикам. Уміння і навички з шиття і вишивання є важливим елементом в праці з самообслуговування. Любов до шиття і вишивання, привита дітям з раннього віку часто зберігається на все життя.

Політехнічні знання, отримані учнями на уроках шиття і вишивання, розширюють їх світогляд, збагачують уявлення про поширені в житті людини тканини, волокнисті матеріали, про галузі промисловості, зв’язані з виробництвом тканин і волокнистих матеріалів. Головним чином учні одержують початкові відомості про текстильну, швейну промисловість, про народні традиції шиття і оздоблення одягу, відомості з народознавства та українознавства.

Учні бачать, скільки праці витрачається на те, щоб створити тканини, одяг, оздобити їх. Екскурсії допомагають провести бесіди про бережливість і акуратність, про повагу до праці дорослих.

На уроках трудового навчання вишивка розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції – естетичну, пізнавальну, комунікативну. В процесі практичних занять учні одержують навички роботи з різними інструментами і приладдями, головним чином з голкою, ножицями, наперстком.

Практичні роботи з вишивання розвивають окомір, що є важливим елементом трудової підготовки.

Якість роботи залежить від точності й акуратності дитини. Удосконалення цих навичок в значній мірі залежить від того ,як вчитель зуміє зацікавити учнів до роботи і вплине на розвиток їх пізнавальних інтересів.

У ході навчання тем з вишивання учні отримують цінну інформацію про розвиток мистецтва вишивки на Україні, ознайомлюються з художніми традиціями нашого народу.

Практичні роботи з вишивання формують художні здібності учнів, мислення і естетичне сприймання творів декоративно-прикладного мистецтва, розвивають і удосконалюють трудову культуру, вміння планувати і організовувати свою роботу.

Час, відведений програмою на роботу з тканиною і волокнистими матеріалами, дає можливість здійснити елементарну політехнічну і практичну підготовку вишивання і шиття.

Однак, враховуючи особливості навчання дітей цим видам праці, необхідно відзначити, що для закріплення і удосконалення практичних умінь треба ширше практикувати позаурочну роботу, залучати батьків, старшокласників, особливо в організацію додаткової роботи з дітьми в групах продовженого дня, в гуртках вишивання.

Література міні вишивки:

Гукасова А.М. Робота з тканиною на уроках праці в початкових класах.– Москва, 1970р.

Лит винець Є. Голки, нитки, намистинки. – К., 1989р.

Сорокіна Л.М. Учись вишивати. – К., 1988р.

Ткачук Я. Гуцульська та покутська вишивка. – Коломия, 1993р.

Ханус Софія. Як шити? – Москва, 1988р.

Програма з трудового навчання для І-ІІІ класів загальноосвітньої школи . //Журнал “Початкова школа”, № 11-12, 1992р., с.43.