Головними представниками романтизму в німецькій літературі були: Новаліс (Фрідріх фон Харденберг), Е.Т.А.Гофман; в англійській-У.Вордсфорт, В.Скотт, Дж.Байрон., П.Б.Шеллі, В.Ґюго, А.Ламартін, Жорж Санд та інші.

Геніальний англійський поет Джордж Гордон Ноель Байрон (1788-1824рр.), проживши всього 36 років, залишив людству багатющу духовну спадщину: вірші, поеми, драми, роман у віршах "Дон Жуан". Особливе міс-це в творчості Байрона займає його твір "Паломництво Чайльд Гарольда", яким відкрилася нова смуга в духовному житті англійського і європейського І суспільства, що побачило конкретне втілення свого протесту в пристрасних ліричних монологах поеми.

Заслугою романтиків є поновлення художніх форм: вони створили жанр історичного роману, фантастичної повісті, реформували сцену. Жанр істо-ричного роману започаткував Вальтер Скотт (1771-1832 рр.) своїм прозовим твором "Уеверлі" (1814 р.). Історичному минулому Англії присвячені його романи: "Айвенго", "Монастир", "Абат" та інші. Всього В.Скотт написав 28 романів, кілька повістей і оповідань. Історичний жанр успішно розвивали інші письменники.

В 1827 р. створює свою першу історичну драму з часів англійської бур-жуазної революції "Кромвель" великий французький письменник Віктор Гюго. (1802-1885 рр.) Періоду середньовіччя присвячений і перший великий роман Гюго "Собор Паризької богоматері" (1831 р.).

Гюго писав більше 60 років, його літературна спадщина величезна. Він залишив 26 томів віршів, 20 томів романів, 12 томів драм і 21 том філософ-ських і теоретичних праць - всього 79 томів.

Борючись з класицизмом, романтики вимагали повної свободи і розкріпачення людських почуттів, вважаючи, що предметом мистецтва повинні бути перш за все людські пристрасті. Показовою щодо цього є творчість французької письменниці Аврори Дюдеван, що більше відома під псевдоні-мом Жорж Санд (1804-1872 рр.). Перший роман письменниці "Індіана" при-ніс їй заслужену популярність.

За своє довге життя Жорж Санд випустила біля дев'яносто романів і по-вістей, серед яких виділяються: "Орас", "Консуело", "Гріх пана Антуана", "Мірошник з Анджібо", "Графиня Рудольшдадт". Кращі твори письменниці не втрачають свого значення і для нас: вони хвилюють своїм демократиз-мом, оптимізмом, своєю любов'ю до людини і праці.

Під впливом літературного романтизму в 20-ті роки оформився роман-тизм у музиці. Композитори-романтики: К.М.Вебер, Р.Вагнер, Ф.Ліст, Дж.Россіні та інші створили справжній культ музики. XIX століття ознаме-новане появою багатьох романтичних оперних творів, в яких оспівувався народ, благородні людські діяння, боротьба за свободу, щастя, справедли-вість.

Завершив розвиток німецької романтичної опери і своєю творчістю вніс значний вклад в історію світового музичного мистецтва Ріхард Вагнер (1813-1883 рр.) Центральне місце в спадщині Вагнера займають опери (всього їх тринадцять), в яких відображено національний склад характеру, відтворені легенди і перекази німецького народу, величаві картини природи.

Вагнер працював над оперною тетралогією "Перстень Нібелунгів" 26 років. Вона об'єднує в собі чотири опери: "Золото Рейну", "Валькірія", "Зіг-фрід", "Загибель богів". В основу сюжету покладені епічні сказання про Зі-гфріда - народного героя, безстрашного переможця темних сил.

В образотворчому мистецтві романтизм найбільш яскраво проявився в живописі і графіці, менш чітко - в скульптурі і архітектурі. Найбільш знач-ною на початку XIX ст. стала англійська пейзажна школа живопису, голов-ними представниками якої виступили Джон Констебл (1776-1837 рр.) та Джозеф Меллорд Уільям Тернер (1775-1851 рр.).

Як вважають дослідники творчості Джона Констебла, саме цей худож-ник справив найбільш суттєвий вплив на живопис XIX ст. Художник дося-гає майстерної передачі ефектів освітлення, які швидко змінюються, відчут-тя свіжості зелені. Життя кожного предмета неначе на очах глядача оживає завдяки тому, що художник одним з перших почав писати етюди на планері, на відкритому повітрі, випередивши таким чином в пошуках незвичайної свіжості колориту і безпосередності враження художників французької школи ("Собор в Солсбері із саду єпископа"; "Підвода для сіна"; "Кінь, що скаче").

Більше 21 тисячі творів залишив по собі видатний англійський худож-ник Уїльям Тернер. Стихією Тернера було море, насичене вологою повітря, : рух хмар, злет вітрил, розбурхані стихії всілякого роду, від феєричних сніжних ураганів до лютих морських бур ("Загибель корабля"). Передача світла і повітря, фантастичних світлових ефектів, що виникають у вологій атмосфері, були його головним завданням ("Морозний ранок").

Боротьба романтизму з академічним мистецтвом тривала майже півсто-ліття. Перемога романтизму була отримана не легко і не відразу. Першим художником цього напряму був Теодор Жеріко (1791-1624 рр.). Про це свідчать і всі його великі речі, і теми екзотичного Сходу, і ілюстрація до Байрона і Шеллі, і його "Полювання на левів", і портрет двадцятирічного Делакруа.

3.Особливості розвитку художньої культури в кінці XIX ст.

Серед названих напрямів найбільш життєздатним наприкінці XIX ст. виявився реалізм, однак він набуває, нових рис. Зокрема, в літературі цього періоду вже немає такої широти зображення епохи, монументальності хара-ктерів, які були у Бальзака, Стендаля, Діккенса. Проте безжалісність звину-вачення, безжалісне руйнування всіх ілюзій, показ загального зубожіння і здрібнення досягають в ній такої сили, якої не було у Бальзака чи Стендаля. Все це стосується насамперед творчості Гюстава Флобера (1821-1880рр.), французького письменника, характерною рисою світогляду і творчості якого є повна відсутність будь-яких ілюзій про життя, нетерпиме ставлення до всіляких спроб накинути романтичне покривало на жорстоку правду дійсності. В своїх звинуваченнях він досягає безмежної безжалісно-сті. На грунті реалізму