1) Для початку XX ст. (1900-1920 рр.) характерна гостра боротьба всіх форм антиреалістичного мистецтва за право на існування. Саме в цей період склались основні модерністські течії, які пізніше виступали лише в різних модифікованих варіантах.

2) Час між двома світовими війнами (1921-1939 рр.) характеризується посиленням боротьби між реакційною культурою і реалістичною, демокра-тичною. Цей період дав світовій культурі видатних письменників і майстрів образотворчого мистецтва. В духовному житті більшості індустріальних країн широко йшов процес дальшої демократизації. В той же час в тоталіта-рних державах панував догматизм, страх, конформізм, войовнича ідеологі-зація, чинились репресії проти діячів науки і культури, знищувались пам'ятки культури, твори видатних письменників.

3) На розвиток культури періоду після другої світової війни (1946 - до нинішнього часу) значний вплив справили новітні досягнення НТР і техно-логічна революція засобів масової інформації. Виникає індустрія "масової культури", різні течії неомодернізму. На відміну від сучасного західного суспільства в країнах з тоталітарним режимом до кінця 80-х років спостері-гався культурний регрес, у художній творчості панувало всезаборонство. Після повалення там комуністичних режимів почалось культурне відро-дження, народам повертаються імена і твори видатних діячів культури, за-боронених за часів тоталітаризму. Значно ширше стали проявлятись тенде-нції інтернаціоналізації культури, підвищується значення міжнародного культурного і наукового обміну.

2. Модернізм як специфічний культурний феномен XX ст.

Однією з характерних рис культурного життя XX ст. є виникнення та поширення модернізму. Він виникає як своєрідна світоглядна та худож-ньо-естетична реакція на поглиблення духовної кризи суспільства. При цьому модернізм заперечує можливості попередньої культури протистояти руйнівним силам. Звідси різкий, а іноді й войовничий антитрадиціоналізм модернізму, що іноді набуває бунтівних та екстравагантних форм виявлення у вигляді авангардизму.

Модернізм (від фр. - новітній, сучасний) - загальне позначення на-прямів мистецтва та літератури кінця ХІХ-ХХ ст. (кубізм, футуризм, експ-ресіонізм, сюрреалізм тощо) які характеризуються розривом з традиціями реалізму. .

Авангардизм - (від фр. - вперед, передовий загін) - рух в художній культурі XX ст., який пориває з існуючими нормами і традиціями і перетво-рює новизну виражальних засобів в мету творчості.

Авангардизм тісно пов'язаний "з модернізмом, виражає анархістсько-суб'єктивістське світосприйняття. Принципи авангардизму засвоїли такі літературно-художні течії, як експресіонізм, кубізм, футуризм, дадаїзм, сю-рреалізм, а також література "потоку свідомості, "новий роман", драма -аб-сурду та ін.

Причини виникнення модернізму:

1) Як реакція на суспільні проблеми. На рубежі ХІХ-ХХ ст. особливо після першої світової війни загострилась духовна криза. Свій внесок в руй-нування духовних засад культури в«если й революції. Почалася інтенсивна атеїзація свідомості значної частини людства. Утворився духовний вакуум, який потребував свого заповнення.

2) Причина криється у суто художніх субстанціях. Реалізм дещо "при-ївся читачеві". От письменники-модерністи і шукали нових, не набридлих публіці змісту і форм художніх творів.

3) Особистісні. Згадаймо літературних велетнів-реалістів XIX ст.: Стендаль, Бальзак, Діккенс, Флобер, Золя, Достоєвський, Толстой. Молоді літератори стали тору-вати свої, нові "модерні" шляхи в літературі.

Отже, поява модернізму зумовлена як соціально-політичними, так і су-то художніми (і навіть особистішими) причинами.

Філософсько-світоглядними підвалинами модернізму були ідеї ірраціоналістичного волюнтаризму німецьких філософів Артура Шопенгауера (1788-1860 рр.) та Фрідріха Ніцше (1844-1900 рр.), інтуїтивізму французько-го мислителя Анрі Бергсона (1859-1941 рр.), психоаналізу австрійського філософа та лікаря-психіатра Зігмунда Фрейда (1856-1939 рр.) та швейцар-ського психолога Карла Густава Юнга (1875-1961 рр.), екзистенціалізму французьких філософів та письменників Жана Поля Сартра (1905-1980 рр.), Альбера Камю (1913-1960 рр.) і німецького мислителя Мартіна Хайдеггера (1889-1976 рр.).

Більшість дослідників, пов'язує виникнення модернізму з експресіоні-змом (від франц. - вираження, виразність). У 1905 році в Дрездені виникає група "Міст", що об'єднала чотирьох студентів-архітекторів - ЕЛ.Йрхнера, Ф.Бейля, Е.Хеккеля та К.Шмідта-Ротлуффа. У своєму маніфесті, який з'явився рік по тому, вони назвали себе "молоддю, що несе відповідальність за майбутнє".

Найпослідовнішим провідником ідей експресіонізму був засновник та теоретик "Мосту" Ернст Людвіг Кірхнер (1880-1938 рр.). Для Кірхнера, лю-дини яскравого темпераменту, символом неспокійного, хаотичного світу, який є ворожим відносно "природної" людини, було сучасне місто. Саме місто, як уособлення зла, стало однією з провідних тем у творчості цього митця та його однодумців. Залите мертвотворним штучним світлом нічне місто з похмурими проваллями вулиць та провулків, що нібито ведуть у небуття, і населене примарними розгубленими істотами, дивиться на гляда-ча з полотен художника.

Вагомий внесок у розвиток експресіонізму зробив відомий австрійсь-кий художник Оскар Кокошка (1886-1980 рр.). Він - маляр і графік, драма-тург і артист-декламатор. Але всі прояви його таланту незмінно свідчать про схильність до експресіоністського світогляду та естетики.

Експресіонізм, який виник в живописі, так чи інакше виявився у всіх видах мистецтва. Він посідав суттєве місце в німецькій та австрійській пое-зії (Г.Тракдь, Ф.Верфель, ранній Й.Бехер). Риси експресіонізму притаманні прозі І.Франка та Ф.Кафки. Одним із провідних жанрів експресіонізму є публіцистична драма, або "драма крику", з її "вселенськими конфліктами", абстрагованим образом людини, уривчастою "телеграфною мовою", різкою пластикою (п'єси В.Хазенклавера, Г.Кайзера, Е.Толлера та ін.).

Розквіт європейського експресіонізму в цілому завершується на почат-ку 30-х років. Але його ідеї та прийоми продовжують впливати на творчість різних за своїми поглядами діячів культури, адже експресіонізму було при-таманне те, що є найхарактернішим для культури XX ст. - загострено-контрастне бачення світу. Експресіонізм і сьогодні має своїх шанувальни-ків.

Ще одним художнім напрямом, який мав довгочасні наслідки та спри-чинив значний вплив на розвиток модерністського мистецтва, був кубізм (від франц. - куб). Він виник в Парижі також на початку століття. На думку деяких тогочасних теоретиків мистецтва, кубізм був "революційним пере-воротом", таким самим, що його зазнав живопис