визнаного живопису. Твори обох - достатньо пригадати "Майстерню художника" Курбе і "Вагон третього класу" Домье - шокували офіційні круги своїм реалізмом, а також вибором сюжетів, що вважалися вульгарними і негідними зображення на полотні. Обидва вони стояли біля витоків реалізму - течії, що припускала не тільки злиття з природою і пленерную пейзажний живопис, але і пошук виразних засобів для художнього втілення дійсності, де кожна людина, незалежно від соціального положення, виконує свою роль. Цілком зрозуміло, що Моне захоплювався Курбе і з цікавістю вивчав його техніку, особливе використовування темного фону.
У картині "Камілла в зеленому" - портреті подруги Моне в повне зростання, написаному в 1866 році, - художник поза сумнівом віддає дань живописній техніці Курбе. Саме ця робота виставляється на Салоні 1866 року і одержує прихильні відгуки критики; про нього починають говорити у пресі, і відгомони його успіху долітають до Гавра, дозволяючи йому знов завоювати пошану своєї сім'ї. У той період художник працює у Віль д'Авре, де пише з натури велике полотно "Жінки в саду"; для всіх чотирьох жіночих фігур позує одна модель - Камілла. Картина ця, куплена Базілем, була знехтувана жюрі Салону 1867 року.
Цей час був дуже важким для Моне, украй обмеженого в засобах, постійно переслідуваного кредиторами і навіть намагався накласти на себе руки. Художнику доводиться весь час переїздити з місця на місце, то в Гавр, то в Сент-Адресс, то до Парижа, де він пише чудові міські пейзажі. Потім він знову їде в Нормандію, в Етрета, де йому допомагає комерсант Годібер, який, вірячи в нього, купує декілька картин і надає йому в 1869 році будинок в Сен-Мішель де Бужіваль, селу на березі Сени в декількох кілометрах на північний захід від Парижа.
У Сен-Мішель до нього часто приїжджає Огюст Ренуар, і художники починають разом працювати над одними і тими ж сюжетами. На цьому етапі природа стає найсправжнісіньким об'єктом дослідження. Тут, недалеко від Парижа, між Шату і Бужівалем, на березі одного з рукавів Сени, художники знаходять колорітнейший куточок, як не можна більш відповідний для вивчення відблисків і відблисків на воді, - маленький ресторанчик і примикаючу до нього купальню, місце недільного відпочинку заможних парижан. Увагу художника привертають перш за все швидкоплинні ефекти в постійно змінній природі; ця орієнтація сама по собі стає творчим кредо Моне, якому він залишається вірний і в подальші роки.
З їх спільної творчої діяльності народжуються знамениті види купальні і ресторанчика, відомих під назвою "Жабник". Ця картина, як і написана двома роками раніше "Тераса в Сент-Адресс", свідчать про вплив на живопис Моне східного мистецтва, що розповсюдилося у Франції в другій половині століття у зв'язку з початком колекціонування японської графіки. У японському мистецтві Моне і його сучасники відкрили нові багатообіцяючі можливості відтворення навколишнього світу в гармонії з "відчуттям атмосфери".
Саме на основі живопису Моне можна найплідніше досліджувати всі складнощі взаємостосунків між імпресіонізмом і японським впливом. Все своє життя був пристрасним прихильником японського мистецтва. Говорили, що на стінах його будинку в Аржантейе, коли він жив там в 70-е роки, висіли японські віяла; у останньому його будинку, в Жіверні, все ще зберігається обширна колекція японських гравюр, зібраних їм за роки творчості; а в 1892 році Едмон де Гонкур записав в своєму щоденнику, що він часто зустрічав Моне в Галереї Бинт, центрі торгівлі східними творами.
У японських ксилографіях він відкрив композиційні ефекти, які досягаються гострим ракурсом і драматичним обрізом композиції рамою. На схилі віку він говорив герцогу де Тревізу: "У японських художниках ми на Заході оцінили перш за все ту сміливість, з якою вони ріжуть рамкою свої сюжети. Ці люди навчили нас новій композиції. Тут немає сумнівів". Його роботи і справді належать новому типу композиції. У 1867 році він написав "Терасу в Сент-Адресс", яку він називав своєю "китайською картиною з прапорами". Це і насправді вражаюча композиція - з верхнім ракурсом і без якого-небудь центру. Широкий простір моря усіяний всіляких розмірів парусниками - їх близько тридцяти; разом із смугою неба, розділеної на хмарну і безхмарну частини, половину композиції займає сама тераса, на якій бачимо масу яскравих гладіолусів і настурцій, причому різноманітність фарб посилюється двома злегка асиметрично розставленими прапорами по обидві сторони тераси.
Процес формування нового художньої мови слідує також розглядати у зв'язку з прогресом науки XIX сторіччя і її останніми досягненнями, зокрема дослідженнями таких вчених, як Ежен Шеврель, у області оптики і колірних контрастів, що набули широке поширення у Франції в другій половині століття. Грунтуючись на спостереженні за фізичним явищем сприйняття, вчені встановили, що зір є результатом взаємодії сприйманих оком елементів і що колір предмету залежить від матеріалу, з якого він зроблений, від близькості інших предметів і якості світла. Ці принципи, разом з одкровеннями японського мистецтва, зробили сильний вплив на Моне, Ренуара і всіх художників, що вважають за краще писати на відкритому повітрі. Сліди цих принципів ми бачимо в імпресіоністській живописній техніці: чисті кольори сонячного спектру накладаються безпосередньо на полотно, а не змішуються на палітрі.
У червні 1870 року відбулося одруження Моне і Камілли Донсье, на якому присутній і Гюстав Курбе. Молодих переїздять в Нормандію, в Трувіль, де їх застає початок франко-пруської війни. Моне, будучи республіканцем, не хоче воювати за імперію і під