У старших школярів яскравіше виражена професійна орієнтація і вони віддають перевагу заняттям, конкретніше пов'язаним із майбутньою професією, А якщо декоративне мистецтво ввійде у визначене коло інтересів, учень захопиться ним, і тоді воно стане якщо не професією, то, напевне, перетвориться в хобі.

Педагог може вибрати, в залежності від складу гуртка і нахилів учнів, різні напрямки роботи: розвиток традицій народної картинки на склі чи втілення оригінальних дитячих композицій у цій техніці.

Робота гуртка починається з ознайомленням із загальною історією живопису на склі й українського народного живопису зокрема. Розповідь педагога супроводжується показом відеофільмів, слайдів, репродукцій та оригіналів картин. Бажані будуть походи в музеї, на виставки. Після екскурсійного та лекційного введення в історію і сьогодення живопису на склі настає етап ознайомлення з принципами декоративної композиції. Основи декоративної композиції можна вивчати на зразках різних видів народного декоративного мистецтва: на живописних картинках на склі, «мальованках», станковому і настінному розписі, декоративному розписі предметів побуту тощо. Прикладом можуть слугувати і твори професійних художників декоративного мистецтва, позначені тонким смаком, яскравим почуттям образності і декоративності, оригінальною стилістичною мовою.

Діяльність гуртківців будується і розвивається на художньому досвіді, вивченні композиційних засад, живопису на склі та інших видів декоративного мистецтва, що благотворно впливає на розвиток фантазії, стимулює творчість юних авторів.

Для такої роботи необхідні інструменти та матеріали. Насамперед, це тонке (3 — 4 мм) листове скло, залишки якого є в кожній школі, дома, склорізній майстерні, що не знайшли іншого застосування. А для гуртка воно стане цінним матеріалом, з якого при належній художній обробці може вийти мистецький твір. Для роботи потрібні ще альбом для розробки ескізів, темперні, олійні, гуашеві фарби, чорна і кольорова туш, пензлі різних розмірів (тонкі №1 — 3, середні №4 — 6 і великі №12 — 18), паралон для тампування, калька, олівці, картон, клей силікатний та ПВА, наждачний папір, сода, порошок крейди, мило — для очищення скла, дерев'яні рейки для рамок, цвяхи, шурупи, молоток, пилка, тонкий листовий метал, мідний шнур, лінійки, ножиці для паперу і металу, плоскогубці, викрутка.

Робота над живописною композицією на склі поділяється на такі етапи:

І. Підготовчий період.

1. Вибір теми та ескізні пошуки.

2. Виконання робочого ескізу.

3. Добір кольорової палітри для живописної роботи.

4. Підготовка скла (вирізка, шліфування країв, знежирення). II. Живопис на склі.

1. Виконання контурного рисунка.

2. Нанесення елементів декору, дрібних деталей.

3. Заповнення малюнка кольором.

4. Замальовка тла та збагачення художньої роботи різними підкладками (фольгою, кольоровим папером тощо).

III. Оформлення композиції у завершенну художню річ.

1. Вибір матеріалу для рамки.

2. Виготовлення рамки, що підкреслює задум і надає роботі завершеного вигляду.

3. Робота над створенням експозиції.

Перед тим, як проектувати самостійну композицію, дітям необхідно отримати деякі навички роботи з матеріалом, відчути його специфіку, щоб потім при виготовленні ескізу врахувати все у своїй роботі. Це можна зробити, ввівши в програму занять завдання асоціативного плану, на зразок таких — «веселка», «захід сонця над морем» тощо, де ще немає складного контуру.

Наносячи фарбу, діти спостерігають, як вона лягає на скло, а дивлячись на свою роботу з тієї сторони, з якої вона буде сприйматись глядачами, розвивають у собі відчуття зворотнього ефекту, яке так необхідне для цього виду живопису. Тому починати краще з безпосередньої роботи на склі, а потім, врахувавши всі специфічні особливості, приступати до ескізної підготовки майбутньої композиції.

Коли ж робота в гуртку вже розгорнута і в дітей є знання декоративної композиції, відчуття роботи з матеріалом, нюансів живописної техніки, робота над кожною новою композицією починається з ескізу.

Під час навчання і закріплення отриманих навичок живопису на склі можна користуватись, як і народні майстри минулого, дереворитами, гравюрами чи іншими зразками.

Знайомлячись з декоративними композиціями народних та професійних художників, діти роблять самостійні композиції, використовуючи відшліфовану стилістичну образну мову, кожен раз додаючи до неї своє. Відібрані усталені прийоми і засоби стилізації народного мистецтва допомагають учням знайти правильне вирішення тем у живописі на склі. А їх цікавить усе — зображення флори і фауни, народні звичаї і обряди, історичне минуле й сьогодення. Педагог слідкує за поступовим опануванням дітьми техніки живописних робіт, ускладнюючи, диференціюючи й урізноманітнюючи завдання, надаючи їм можливість самостійного вибору тем.

Після збирання відповідних матеріалів і розробки майбутньої композиції, виконується кольоровий робочий ескіз. Далі добирається відповідна кольорова палітра для живопису.

Наступним етапом є підготовка скла. У моїй практиці були деякі сумніви щодо підготовки матеріалу, а саме, чи можна довіряти дітям різання скла.

Після попереднього ознайомлення з технікою безпеки, під пильним наглядом учителя, учні почали виконувати все від початку й до кінця самостійно.

Вирізане скло знежирюють. Спочатку притрушують його молотою крейдою чи зубним порошком, а потім змивають все це содовим розчином і теплою водою. А можна почистити його одеколоном або спиртом. Ось скло для роботи і готове. Коли всі підготовчі операції закінчені, приступають безпосередньо до живопису на склі.

Під час навчання дітей основ живопису на склі, особливо на початковому етапі, рекомендуємо: —

не захоплюватись зайвою деталізацією роботи, яка веде до надмірного подріблення площини малюнка і порушує цілісність сприйняття;—

не проводити занадто тонких контурних ліній;—

намагатися використовувати обмежену кількість кольорів палітри, що полегшує створення живописної гармонії.

Живописна робота виконується в такій послідовності. Під скло підкладається робочий ескіз (попердньо змочений водою для кращого прилипання або прикріплений зажимами) і чорною фарбою чи тушшю обводяться спочатку всі основні контури, а після їх висихання, і решта дрібних деталей та