Віртуозно-досконала виконавська майстерність В.Голубничого, виразна динамічність подачі музичної образності знаходять широкий позитивний відгук у слухацької аудиторії. Митець демонструє поетичну вишуканість та делікатність у прочитанні ліричних тем, його інтерпретації позначені почуттєвими акцентами і особливою теплотою наспівної інтонації В цьому виразно прослідковується вплив педагогіки М.Оберюхтіна. Емоційна наповненість та логічна змістовність кожного мелодичного нюансу, наскрізна кантиленність навіть стакатних епізодів (М.Чайкін – Соната сі-мінор ІІІ ч., Українська сюїта), живе дихання музичної тканини, виважено-доцільна експресивність виконавського інтонування яскраво демонструють лірико-романтичне спрямування його творчості. Це особливо помітно при виконанні ним кантиленних епізодів, зокрема музики М.Чайкіна (Соната сі-мінор ІІ частина) та творів композиторів-романтиків.

Показовою у виконавському мистецтві В.Голубничого є зовнішня невимушеність і легкість в інтонуванні найскладніших технічних епізодів, природність і простота, доцільний відбір технічних засобів для достовірної передачі авторського задуму. Домінуючий академічний вектор творчості музиканта зумовив і його відповідну репертуарну орієнтацію, де фактично не представлені твори естрадно-джазового напрямку.

Протягом 1982 – 1986 рр. В.Голубничий – завідувач кафедри народних інструментів Нижньогородської консерваторії. В 1990 році музикант отримує звання заслуженого діяча мистецтв Росії, у 1991 році – професора.

Митець більше двадцяти років поєднує концертну діяльність з викладацькою роботою в консерваторії. Займається науковою діяльністю, пише методичні публікації, виступає з доповідями на різноманітних фахових конференціях. Є автором низки праць присвячених питанням баянного виконавства. Серед них найвагоміші: «Про виконання творів М.Чайкіна на баяні», «Питання виконання поліфонії на баяні», «Функції музично-виразових засобів баяніста-виконавця» та ін. [16, с.198]. Займається редагуванням і рецензуванням нотних збірників, підручників, наукових та методичних праць, докторських і кандидатських дисертацій.

В.Голубничий – постійний учасник всеросійських та міжнародних фестивалів і пленумів Спілок композиторів, веде активну педагогічну і музично-громадську діяльність, підготував більш як 80 фахівців, які працюють в різних містах Росії та за кордоном. Серед його учнів – лауреати міжнародних і всеросійських конкурсів. Музикант нагороджений премією президента Росії В.Путіна за досягнення у педагогічній діяльності. В.Голубничий – голова журі конкурсів виконавців на народних, духових і ударних інструментах, піаністів, вокалістів, камерних ансамблів. Один з організаторів і перший голова правління Нижньогородського товариства української культури «Джерело».

Одним з найвизначніших представників львівської баянної школи є Володимир Антонович Балик. Він є відомим виконавцем, педагогом, успішно реалізував себе як композитор.

В.Балик народився у 1958 році. Закінчив Тернопільське музичне училище (клас А.Горбачової) та Львівську державну консерваторію ім. М.В.Лисенка (клас професора М.Оберюхтіна), асистентуру-стажування при ДМПІ імені Гнєсіних (клас професора В.Бєлякова). Лауреат міжнародного конкурсу баяністів-акордеоністів у Клінгенталі ( 1981 р. ІІІ премія).

Викладач (1987 – 2000), доцент (1991), професор (1994), завідувач відділом народних інструментів (1994-1996) Астраханської державної консерваторії, соліст Астраханської філармонії, заслужений артист Росії (1994).

«Серед артистів філармонії Володимир Антонович першим записав компакт-диск і першим серед астраханських баяністів виконав сольну монографічну програму. Він відкрив астраханським слухачам і виконавцям нове ім’я – А.П’яццолла. Музика цього аргентинського композитора стала місцевим хітом» [43].

Значне місце у репертуарі В.Балика та його учнів займає творчість В.Золотарьова. Так восени 1994 року в м. Астрахані відбувся концерт присвячений пам’яті відомого баянного композитора. Прозвучали твори: «Ферапонтів монастир (Роздуми біля фресок Діонісія)», «Іспаніада», дитячі сюїти, Третя соната, «Рондо-каприччіозо». В програму концерту також був включений твір В.Балика «Прелюдія і фуга «Поліфонічні фрески пам’яті Владислава Золотарьова», який був високо оцінений слухачами. Слід сказати, що В.Балик ще зі студентських років захоплюється музикою Вл. Золотарьова постійно вивчаючи та пропагуючи його творчість. Поштовхом до цього стало знайомство В.Балика, ще під час навчання в Тернопільському музичному училищі, з батьком композитора – Андрієм Антоновичем Золотарьовим.

З 1994 року В.Балик щорічно проводить майстер-класи в м. Примоштен (Хорватія), регулярно виступає з сольними програмами в Загребі, Ловрані, а також на острові Раб, працює в якості запрошеного професора Академії музики в м. Ловрані.

Музикант концертує не тільки як соліст-виконавець, але і практикує різноманітні ансамблеві поєднання за участю баяна. Одним із вдалих творчих проектів В.Балика є ансамбль «Nata Bene Trio». Склад колективу: баян (В.Балик), домра-прима (Н.Балик), домра-альт (Н.Вороб’їнова). Тріо – лауреат Міжнародного конкурсу у Франції (1994), неодноразово гастролювало у Франції, Хорватії та інших європейських країнах. У репертуарі колективу твори різноманітних жанрів та стилів у аранжуванні В.Балика.

З 1996 року баяніст грає в ансамблі зі своїм колегою по Астраханській консерваторії ударником А.Рало. Дует В.Балик – А.Рало стає відомим завдяки успішним виступам на Міжнародних конкурсах в Італії (Кастельфідардо, Конкурс «Астор П’яццола», ІІ премія) та Німеччині (Клінгенталь, категорія камерної музики, ІІІ премія). Поєднання баяна та вібрафона, до якого епізодично додаються інші ударні інструменти виявилось доволі переконливим. У репертуарі дуету музика епохи бароко (дві частини сонати Г.Ф.Генделя в оригіналі для флейти і basso continuo), сучасна музика («Іспаніада» В.Золотарьова, «Кармен-сюїта» В.Балика для баяна і ударних ), музика А.П’яццоли в транскрипціях В.Балика (три танго-sensations: «Тревога», «Відчай», «Страх», а також «Бандонеон, гітара і бас», «Облівіон», «Віолентанго») та інші твори. Професор Московської консерваторії Г.В.Григор’єва у рецензії на концерт дуету зазначає: «Відкриттям стали ті відтінки експресії, сама манера виконання, що характерні обом виконавцям і насамперед Володимиру Балику. Баян давно став «знаряддям» класичного репертуару, в руках В.Балика він демонструє багато нових виразових можливостей, часто для втілення глибоко трагічних образів... Враження від гри