Репертуарне охоплення музичної класики стало суттєвим чинником піднесення виконавського мистецтва представників львівського баянного осередку. Адаптація класичної культури звуку, раціональний добір та використання оригінальних засобів інструментальної виразності стали важливими передумовами наближення виконавства представників школи до академічної традиції.

Серед наукових та методичних праць, опублікованих протягом цього періоду, найвагомішими є теоретичні розробки та статті М.Оберюхтіна де він висвітлює свої новації у роботі над баянним звуком та художні погляди на виконавське відображення стилістики музичних творів. Проте, в загальних рисах, оригінальна методика виховання виконавця, розроблена фундатором школи, не знайшла належного теоретичного обґрунтування і залишилась, здебільшого, у практичному вимірі.

На протязі другого періоду (від 90-х рр. ХХ ст. по наш час) відбувається певний спад творчої активності львівських баяністів. Поодинокі успіхи представників школи спостерігаються здебільшого на фахових змаганнях локально-регіонального значення чи міжнародних конкурсах менш престижного рівня. Ця ситуація зумовлена цілою низкою факторів. Серед них: припинення творчої діяльності провідних діячів школи (М.Оберюхтіна, А.Онуфрієнка, Я.Ковальчука) та послаблення педагогічної продуктивності їх послідовників; скорочення набору народників до академії; складна культорологічна ситуація сьогодення, що характеризується непрестижністю професії музиканта, тощо.

На даному етапі спостерігаємо посилення впливу масової культури на сучасну виконавську творчість львівських баяністів, які, окрім академічної лінії, все активніше демонструють себе у джазовому та естрадно-популярному напрямках (Л.Богославець, Р.Капранов, В.Янчак та ін.).

На противагу зменшенню виконавських досягнень, у науковій діяльності представників школи спостерігаємо суттєве пожвавлення, що відображається в значному збільшенні публікацій у фахових виданнях, захисті кандидатських дисертацій (Д.Кужелєв – 2002 р., С.Карась – 2006 р.) започаткуванню та регулярному проведенню різноманітних фахових наукових конференцій, семінарів та ін. У тематиці дисертаційних досліджень (Д.Кужелєв – «Художні тенденції розвитку академічного баянного виконавства у другій половині ХХ ст.», С.Карась – «Інтерпретація музики бароко на баяні (теоретико-виконавський аспект)») зауважуємо продовження та наукове підтвердження традиційно-академічного спрямування у діяльності школи.

Не зважаючи на те, що в останні десятиліття львівська баянна школа стикається з певними проблемами свого розвитку, це не применшує цінності методичного досвіду та не нівелює мистецькі досягнення львівського баянного осередку. Будемо сподіватись, що в творчості молодого покоління педагогів та виконавців львівська баянна школа набуде нового розвитку та відновить попередні творчі позиції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Актуальні напрямки відродження та розвитку народно-інструментального мистецтва в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: 1995. – 100 с.

Балик В. Пам’яті Михайла Дмитровича Оберюхтіна // Народно-інструментальне мистецтво на зламі ХХ-ХХІ століть: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Дрогобич: Посвіт, 2007. – С. 179-191.

Балик В. Владислав Золотарьов: життя і творчість (реконструкція та виконавський аналіз творів для баяна). – Дрогобич: Посвіт, 2008.–104 с.

Балык В. Об исполнении произведений Владислава Золотарева для баяна. Ч.1. – Астрахань. – 1990. – 35 с.

Балык В. Об исполнении произведений Владислава Золотарева для баяна. Ч.2. – Астрахань. – 1990. – 57 с.

Басурманов А.П. Справочник баяниста. – М.: Сов. композитор, 1987. – 424 с.

Батршин А. Вибрации чувств // Народно-інструментальне мистецтво на зламі ХХ-ХХІ століть. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції ( 25 березня 2007 року м. Дрогобич.). – Дрогобич: Посвіт, 2007. – С. 192-197.

Безугла Р.І. Баянне мистецтво в музичній культурі України (друга половина ХХ ст.): Автореферат дис. … канд. мистецтвознавства: 17.00.01/ КНУКіМ. – К., 2004. – 20 с.

Бендерский Л.Г. Киевская школа исполнителя на народных инструментах. – Свердловск: Издательство Уральского университета, 1992. – 192 с.

Бобечко О. Яскравий представник львівської баянної школи Сергій Карась // Львівська баянна школа та її видатні представники. – Дрогобич: Коло, 2005. – С. 7-12.

Булда М. Львівська баянна школа та її вплив на композиторську творчість Віктора Власова // Львівська баянна школа та її видатні представники. – Дрогобич: Коло, 2005. – С. 12-20.

Бурмистров С. Мир музики Владимира Балыка // Астраханские известия. – 1994. – № 20.

Власов В. Сторінки минулого // Львівська баянна школа та її видатні представники. Збірник матеріалів науково-практичної конференції. – Дрогобич: Коло, 2005. – С. 20-26.

Власов В.П. Методика работы баяниста над полифоническими произведениями. – М.: 1991. – 95 с.

Годунова Г. Везучий мужчина Владимир Балык // Комсомолец Каспия. – 1994 г. – № 49. – 3 декабря.

Голубничий В. Уроки М.Д.Оберюхтина (воспоминания об учителе) // Народно-інструментальне мистецтво на зламі ХХ-ХХІ століть. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції ( 25 березня 2007 року, м. Дрогобич.). – Дрогобич: Посвіт, 2007. – С. 198-207.

Голяка Г. Сучасна Київська народно-інструментальна школа на теренах європейського виконавства // Феномен школи в музично-виконавському мистецтві. Тези Міжнародної науково-теоретичної конференції. К.: 2005. – С. 34-36.

Григорьева Г. Концерт на вилле Frappart // Народник. – 1997. – № 3.

Давидов М.А. Проблеми розвитку народно–інструментального мистецтва в Україні: Зб. наук. пр. – К.: Видавництво ім. Олени Теліги, 1998. – 207 с.

Давыдов Н.А. Об украинской школе баянного исполнительства (краткая информация для журнала Ульриха Шмюллинга) // Проблеми розвитку