будівництва храмів зайнялася його мати — цариця Єлена. З цією метою Константан звелів, щоб його мати мала вільний доступ до державної скарбниці і бра-ла звідти стільки грошей на храмобудівництво, скільки потрібно. Хоч на час видання Мілан-ського едикту 313 року Єлена була вже в по-' важному віці (біля 67 років; упокоїлася 326 року у 80-річному віці), але вона одразу взяла-ся за справу і працювала з великим завзяттям. За свої заслуги в побудові святих Божих цер-ков Єлена була удостоєна Церквою титула рів-ноапостольної, тому що творила справи для прослави Господа так, як і ранні апостоли Хрис-та. У першу чергу це стосується її експедиції на Святу Землю для побудови храмів у тих міс-цях, де жив і ходив, перебуваючи на землі в людському тілі, Господь Ісус Христос.
Свою експедицію до Палестини Єлена спорядила на правдивій науковій основі. її люди провели ретельне дослідження топографії .Єрусалима, проводячи археологічні розкопки й опитуючи старожилів у пошуках слідів зем-ного життя Ісуса Христа, Діви Марії, апосто-лів. Після тотального зруйнування Єрусалима римлянами у 70-му році його колишні святині стали бур'янищами і смітниками. З великими труднощами експедиції цариці Єлени довело-ся встановлювати місця, де стояв храм, де була Голгофа, да стояла світлиця Таємної Вечері, з якого місця на Оливній горі Ісус Христос воз-нісся на небо. Як тільки ці місця були ідентифі-ковані як святині, Єлена веліла закладати там храми. Дуже ретельно її експедиція досліджу-вала Голгофу в пошуках хреста, на якому був розіп'ятий Ісус Христос. Тривалі розкопки увін-чалися великим успіхом: глибоко під землею, в кам'янистому грунті було знайдено непошко-джений тлінням цілий дерев'яний хрест, який за цілим рядом ознак був визнаний як хрест Христа Спасителя. Подальша історія цього хреста добре відома у зв'язку із запроваджен-ням свят виносу і здвиження чесного хреста Господнього. Хрест був розпізнаний не тільки за табличкою, яку колись звелів прибити до хреста прокуратор Пилат, а й за тим, що при його прикладанні до хворих вони негайно оз-доровлялися. Над Голгофою Єлена почала бу-дувати величний храм гробу Господнього. У наступні віки храм багатократно перебудову-вався, але місце залишилося те саме, де й сьо-годні знаходиться храм гробу Господнього. [6;97]
Цариця Єлена поклала основи храмів Вознесіння Господнього на Оливній горі, Трьох Ангелів на місці Мамврійського дуба, Різдва Христового у Вифлеємі та в ряді інших місць Палестини.
У той час, як мати займалася інтенсив-ним храмовим будівництвом на земній батьків-щині Ісуса Христа, імператор Константан на-казав будувати храми на прославу Господа в різних місцях європейської частини імперії. Першим був збудований величний храм Спа-сителя в Римі, за ним — собор св. апостола Петра на місці його страти на Ватиканському пагорбі в Римі. Переїхавши 330 року до нової столиці Візантіума над Босфором, Константан в останні сім років свого життя (330—337) та-кож провадив жваве церковне будівництво у новій столиці. Йому приписують ініціативу спо-рудження у Візантіумі (майбутньому Кон-стантинополі) храмів на честь Божої Премуд-рості, тобто св. Софії, і на честь святих Апос-толів. Хоч активне будівництво храмів трива-ло і після Константина і Єлени — при імпера-торах Констанції (337—361), Йовіані і Валенті (363—378), при семи царях династії Феодосія (379—518) і шести царях династії Юстиніяна (518—610), — проте свята Церква віддає особ-ливу шану фундаторам християнського храмо-будівництва — старенькій цариці Єлені і її си-нові імператору Константанові Великому.
Один із перших істориків Церкви єпис-коп міста Кесарії Євсевій (270—338), будучи свідком початку будівництва храмів, зворуш-ливо писав: „Яка була божественна у всіх ра-дість, коли бачили, що місця, спустошені не-вірними, наче після довгої смертоносної хво-роби, знову оживають; що храми, починаючи від фундаменту аж до недосяжної висоти, зно-ву будуються і набувають набагато кращого вигляду, ніж ті, які були раніше зруйновані". Оскільки жоден храм Константинопільської доби не зберігся у первісному вигляді, то ці слова Євсевія, як і свідчення інших істориків та письменників, дають певне уявлення про те, що то були за храми. [6;91]
Перше. Ці храми були не тільки закла-дені, але й закінчені ще за життя Константи-на. Бо Євсевій помер лише роком пізніше Кон-стантина, але пише про храми, які вже були закінчені: від фундаменту до недосяжної висо-та.
Друге. Храми були досконалі в архітек-турному відношенні і, мабуть, міцні як інженер-ні споруди та з погляду будівельних матерія-лів; вони „прибирають набагато кращого виг-ляду" за ті каплиці й будинки молитов, що їх споруджували християнські громади в добу гонінь, про що добре пам'ятав сам Євсевій.
Третє. Храми будувалися не тільки у ве-ликих містах, але й у малих, досягаючи відда-лених країв, таких, як Кесарія в Палестині, де єпископом служив Євсевій. Сам вигляд храмів, споруджених на спустошених язичниками міс-цях, на розвалинах, викликав радість у хрис-тиян, які були змучені знущанням влади над ними, злостивістю черні, цькуванням з боку всіх тих, хто звик поклонятися ідолам. [6;92]
З цього можна зробити висновок, що первісне християнське храмове будівництво було капітальне, здійснюване професійними архітекторами і оздоблене різьбою та маляр-ством. Але в архітектурі храми Константинів-ської доби суттєво не відрізнялися від каплиць доби гонінь і навіть від підземних катакомбних молільниць. Євсевій ніби підтверджує це, ка-жучи, що вони просто були кращі, а не відмін-ні своєю будовою від попередніх. А попередні являли собою двокамерні споруди: зали зібрань і мартирії — мавзолеї, тобто поминальні свя-тилища над могилами святих мучеників. Так само будувалися і нові храми, але зовні вони стали урочистіші, кращої архітектури,