Курсова робота:

“Робота актора над дійовим оповіданням”

План

Вибір твору та його пізнання

Автор, епоха, стиль, жанр

Ідейно-дійовий аналіз

Пошуки образу оповідача

Майстерність виконання

1. Вибір твору та його пізнання

Творча робота читця починається з вибору твору для виконання.

Критерії вибору художнього матеріалу:

Ідейна направленість, композиційна цілісність та закінченість. Дуже важко зрозуміти твір, який невдало скорочено, або який початий з середини. Далеко не кожний твір підходить для виконання всім читцям. Індивідуальність читця грає велику роль при виборі. Потрібно, щоб твір був у можливостях виконавця, відповідав його читацькому амплуа. Твір обов'язково повинен цікавити, захоплювати, бути близьким для душі читця. Якщо виконавець не розкриє нічого нового, то глядач зостанеться незадоволеним. Потрібно полюбити твір - тільки тоді виконання буде на високому рівні. Вибір матеріалу також залежить від того для якої аудиторії буде читатися даний твір.

Прочитати як слід твір - зовсім не дрібничка: для цього треба довго його вивчати: треба розділити щиро з письменником високе почуття, яке сповняло його душу, потрібно душею і серцем відчути будь-яке слово його - і тоді вже виступати на публічне його читання. Від вибору твору і до його виконання зі сцени, лежить довгий шлях вивчення, пізнання художнього тексту.

Усю роботу над оповіданням умовно можна поділити на 4 етапи:

3 етап - втілення авторського і виконавського задуму в мистецтво
художнього слова;

4 етап - виконання твору, його аналіз.

Важливим етапом роботи читця над художнім словом є вибір літературного твору. Тобто, вибір твору повинен спиратися на глибокий особистий інтерес, пов'язаний з запитами суспільства.

При першому читанні твору важливо відчути в ньому предмет мистецтва, пережити різні емоції, розбудити своє серце. Перш ніж остаточно зупинити свій вибір на тому чи іншому творі, треба визначити головну думку автора: заради чого воно написане, яка головна подія в творі, який висновок зроблять глядачі, прослухавши цей твір.

Оповідання - це невеликий художній твір, в якому виведено небагато осіб, змальовано небагато, або, навіть, один епізод. Характери героїв розкриваються через конкретну подію, або вчинок. В оповіданні яскраво виражений конфлікт, над завдання і наскрізна дія читця.

Отже, вибір літературного твору визначається:

а) високим ідейно-художнім рівнем і соціальною спрямованістю, дає
відповіді на гострі питання сучасності, збагачує духовно;

б) емоційною наповненістю, вибраним твором треба „захворіти", тобто, літературним твором треба захопитися, полюбити його.

в) твір повинен бути зрозуміти для сприймання глядачем. Не слід брати
великого твору. Необхідно зробити композиційні скорочення, текст
повинен бути дійовим, динамічним, розрахованим на п'ять-сім хвилин
виконання зі сцени.

г) твір повинен відповідати індивідуальним даним виконавця (рівень
здібностей, ступінь підготовленості, життєвий досвід).

2. Автор, епоха, стиль, жанр

Мистецтво художнього читання вимагає від виконавця широкого обсягу знань, культури, літератури. Образ автора не може бути в нашій уяві одноманітним, усталеним раз і назавжди, одним для всіх творів, створених цим автором на різних шляхах його життя, в різні періоди його творчості.

Щоб донести до глядача найтонші особливості автора, читцю необхідно не тільки глибоке знання особистості письменника, його життя й творчості, але й усвідомлення його поглядів на життя, мотиви створення автором цього твору; треба правдиво і глибоко розділити з ним його біль і радощі, надії й розчарування; треба побачити змальоване у творі життя його очима. Потрібно багато прочитати літератури, знати епоху, звички, людей, звертатись до кіно, живопису, музики, театру. Коли ми працюємо над творами Г.Тютюнника, ми краще починаємо розуміти життя, вчимося бути такими як Тютюнник, з його мудрістю й співчуттям до людей, з його чутливістю й розумінням всього оточуючого. Читцю обов'язково треба довго й уважно вдивлятися, вслухатися, вивчати, вникати в авторський текст, в глибину змісту кожного твору, знати, заради чого він написаний.

Кожен твір має свої художні особливості, які вимагають особливих виконавських прийомів від читця. Виконавець повинен не тільки вивчити творчий обрис автора, але і його художній метод, розібратися в зображуючих засобах, в його творчих прийомах, а це дасть вірне розуміння образів, ідеї твору.

Стиль – цю єдність головних ідейно-художніх особливостей, характерних рис, які властиві письменнику: індивідуальна манера, характерне для автора бачення життя, мова, лексичні художні засоби відображення світу.

Вивчаючи стилі різних письменників, ми помічаємо, що всі вони своєрідні й неповторні. Л.М.Толстой не схожий на А.П.Чехова, а Коцюбинський М. – на В.Стефаника.

Вивчаючи стиль автора, виконавець повинен бути уважним до лексики, побудови фраз, ритму, темпу мови, емоційного, логічного, мелодійного характеру розділових знаків.

Розуміння стилю буде залежати від того, як виконавець вивчить епоху, в яку жив і творив письменник, тому що кожна епоха, кожне суспільство, кожен клас створює свій стиль, а це накладає відбиток на світогляд автора, на вибір теми, трактову образів, визначення жанру.

Жанр – це тип літературного твору, який має свою поетичну структуру (розповідну, прозову), що визначає емоційне відношення письменника до об'єкту зображення.

Здається, автор не зміниться від жанру твору? Шевченко у всіх своїх творах залишається Шевченком.

Але ж поет пише свої твори у різних станах душі. І як кожен, виявляє себе не однаково в гніві, коханні, так і письменник різні грані свого характеру виражає в різних жанрових малюнках.

Відповідно змінюється образ оповідача і спосіб словесної дії.

По-різному звучить художня мова в літературних творах побутового, романтичного, фантастичного, гумористичного змісту, жанру і стилю. Оповідання може бути соціально-психологічним, побутовим, сатиричним, документально-художнім, науково-фантастичним і історичним.

3. Ідейно-дійовий аналіз

Щоб ближче вивчити автора і образ оповідача, потрібно зробити