6

тераса на даху. Увечері там збиралася вся сім’я, щоб насолодитися вечірньою прохолодою і помилуватись зоряним небом.

Давньоєгипетські лляні вироби теж дуже відрізнялися за якістю. Більшість єгиптян носила одяг із грубого полотна, а знать-із тонкої тканини.

Клімат в долині Нілу взагалі не вимагав одягу як такого, достатня була набедрена пов’язка. Та вже в ранній період існування Єгипту, а особливо в історичну епоху, напочатку Навого Царства, чоловіки на державній посаді користувались легкими драпіровками прикріпленими з переді посередині до поясу. Спочатку це була вузька полоска зі шкіри. Коли в подальшому пояс з полоскою був частково вітіснений передником, лишився тільки вузький кусок тканини, який обкручувався навколо тіла і зав’язувався. Нижче за статусом населення носили передник разом з поясом, який продовжував служити драпіровкою. В період між Давнім і Новим царством передни стається дуже розповсюдженим основним одягом. Передник-кусок тканини, середня частина якого, зібрана в складки, прикладалась до корпусу спереді, все решта обкручувалось навкруг тіла, а вільний кінець пропускався під

середньою частиною, зміщенню кінця перешкоджав також пояс. Форма середньої частини – трапецевидна, трикутна або інша. Ця частина одягу відігравала дуже важливу роль і в церемонії позагробного життя про, що свідчать багаточисленні пам’ятники. Знатьні люди носили передники більш красивішої форми (парадний передник з поясом). Поступово до передника

7

прибавлялись інші елементи одягу, які повинні були прикривати верхню частину тіла. Спачатку це була драпіровка від поясу до грудей, схожий на жилет, доповненням якого служила накинута на плечі тваринна шкіра. Цей «жилет» був важливою деталлю царського одягу.

В епоху Нового царства на місце прилягаючого «жилету» з’являється широка міхоподібна сорочка без рукавів, з вирізами вверху і по бокам для голови і рук. Цю сорочку носили разом з передником того чи іншого фасону. В відповідності до пануючої тоді моди вона змінювала свії форми.

До початку Нового царства жінки всіх статусів носили закриту, довжиною до литок сорочку,яка починалась під груддю і трималась на брительках. Змінювалась тільки форма, що несло за собою деякі «зміни в моді», яка проявлялась в основному в різних вирізах на груді. В епоху Середнього царства особливо помітна тенденція до оголення грудей.

Сорочка завжди тісно прилягала до тіла, проте, якщо судити по рельєфам в гробницям, вона не перешкоджала рухові. В гробницях 5-ої династії були зауважені сорочки з клиновим вирізом і довгими рукавами, які повинні були служити нічним одягом. До правлення Тутмоса ІІІ просту сорочку носили і жінки знаті. Потім проходить швидка переміна. Сорочка зникає або залишається як одяг селянських жінок, подібно простим формам передника у чоловіків. Місце сорочки займає одяг зовсім іншого роду – плащ, який, можливо, вже в епоху Стародавнього царства доповнював частину одягу

8

знаті – як в чоловіків так і в жінок. Один кінець плаща нової модифікації проходить над лівим плечом, другий пропускається під правою мишкою. Спочатку плащ носили поверх сорочки, але поступово, по мірі способу

покращення обкручувати його кругом тіла, сорочка стала не потрібною. Подальша еволюція єгипетського жіночого одягу заключалась перед усім в тому, щоб закрити верхню частину корпусу з двох сторін: жінка, як і раніше, пркладала до тіла так способом, що його ліва і права частини мали різну довжину, після чого більш довша права частина закидалась на ліве плече, але не лівим а нижнім кінцем, який проходив по спині, пропускався під правою рукою вперед і тут зв’язувався з верхнім кінцем більш вужчої лівої частини плащу. В такому випадку над груддю створювалась тісна пов’язка; свобідний кусок тканини на лівому плечі можна було складати по різному, завдяки чому створювались різноподібні форми одягу.

Як жінки, так і чоловіки носили прикраси, особливо нашийник з різоноколірних бусів, до якого прив’язували особливу пристрасть; брослети вище ліктя, на зап’ястях і на ліктях. Матеріалом для одягу служили біле лляне полотно і хлопок.

Отже, моделі,що представлені в колекції є результатом трансформації форми чоловічого та жіночого костюмів Стародавнього Єгипту, у форму сучасного жіночого костюму.

Мода останніх років ,витримує всі примхи дизайнерів,всі їх абсурдності і

9

на перший погляд несуразності. Проте їй нічого не залишається , як залучати їх у тенденції. Можливо, завдяки цьому ми маємо таке розмаїття стилів,і художніх напрямків у їх створені. Елементи ампіру на сучасну манеру, це ще одна примха дизайнера. І чи це новотворення стане тенденцією вирішувати не йому.

10

І.Композиційна частина.

2.1.Методи композиції в костюмі.

Відомо, що художник якою б творчістю не займався ,повинен вміти так розташувати всі елементи і деталі свого твору,щоб він володів максимальною виразністю і разом з тим цілісністю – ні додати, ні забрати. Все завершено, все «працює» на ідею, нічого зайвого, кожна деталь на своєму місці. Іншими словами композиція вважається вдалою, якщо збережені наступні умови:

ні одна частина цілого не може бути вилучена або замінена без шкоди

для цілого.

частини не можуть перетасовуватися місцями без шкоди для цілого.

ні один елемент не може бути прикріплений до цілого без шкоди для

нього.

Термін «композиція» багатосторонній: він означає не тільки процес складання, вигадування і реалізації художником свого задуму в певному матеріалі, але й кінцевий результат творчої діяльності – саме художнє вирішення композиції.

Найперш, що потрібно врахувати в композиції костюму, це вікові

11

особливості співвідношення розмірів частин тіла. В наш час художнім каноном, естетичним ідеалом є така умовна фігура,