голову, пропорційні руки і ноги .

Однією з основних умов забезпечення художніх, естетичних якостей вибору є єдність всіх елементів форми: їх співрозмірність, узгодженість і підпорядкованість, що створюють ціле її сприйняття.

Засобами побудови первинних елементів форми в єдність є різного виду відношення елементів форми в єдність є різного виду відношення елементів та пропорції, ритмічні та метричні порядки, симетрія й асиметрія, тобто різні гармонізуючі елементи композиції.

Серед класичних засобів композиції на перше місце варто поставити пропорції. Справді, розмірні відношення елементів форми-це та основа, на якій будується вся композиція.

Відношенням у дизайні називається результат порівняння двох велечин однієї властивості. Наприклад, лінійних вимірів чи об’ємів площі поверхні.

Якими б гарними не були деталі виробу самі собою, але якщо всю його об’ємно-просторову структуру не поєднує чітка пропорційна система, важко

12

розрахувати на цілісність і тектонічність форми.

Притягальна сила пропорцій полягає в безпосередньому ефекті гармонізації, що пов’язаний з умілою, цілеспрямованою пропорційністю. Не випадково пропорції були свого роду філософією давньогрецької архітектури. Однак для зодчих Древньої Греції пропорції не були допомогою-пропорційність вони розглядали як творчий процес, зі своєю системою розмірних відносин, що визначалася ідейним задумом зодчих.

Пропорційність у дизайні не можна зводити до механічного запозичення класичних прийомів пропорційність в архітектурі чи прославлянню «золотого перетину» на усі випадки життя.

Пропорції здобувають лише тоді дійсну силу, коли поектувальник підходить до них від самої сутності речі, а не нав’язує формі довільно вироблену пропорційну схему.

Пропорція- означає співрозмірність, визначений характер співвідношення окремих частин і елементів форми між собою

Пропорція є одним з основних засобів композиції, за її допомогою досягається гармонія речей і організовується їх форма.

Про порційність побудови форми визначаєтьсчясутністю речі. У костюмі такою сутністю є тіло людини, її фігура. Створюючи костюм, художник- модельєр повинен постійно пам’ятати про пропорції людської фігури.

У процесі пошуків пропорційної системи форми виявляється кілька

13

варіантів, із яких вибирається найкращий, тобто найбільш відповідний фігурі, рухам, пластиці матеріалу.

Другою стадією пропорціонування в костюмі є розробка форми в матеріалі та її конструкції. Макетна розробка форми може бути здійснена двома шляхами-макетуванням і розкроєм.

Створюючи костюм потрібно пам’ятати про пропорції фігури. Під час проектування колекції форма кожного костюму проходила декілька стадії проектування. На першій стадії було зроблено ескіз олівцем - пошук ідеї костюму. На цьому етапі було обмірковано силует майбутнього виробу та його частини, у відповідності до тканини.

На другій стадії ретельно опрацювалась форма в тканині і в конструкції, тобто перевірка задуму в макеті.

Опрацювання в макеті може бути здійснене двома шляхами:

макетуванням і розкроєм.

Наступною стадією створення художньої форми є інженерно – конструкторське опрацювання. Лекала – уточнюються конструкторським методом розрахунків.

Пропорційність форми костюму завжди пов’язано, з однієї сторони, з тектонікою фігури людини, з другої – з тектонікою матеріалів для виготовлення цього костюму . Тому, виявлення пластичних властивостей

тканини є важливим моментом в роботі. Жорсткі тканини створюють такі

14

форми, які потрібно упорядкувати за допомогою швів.Ці лінії потрібно підвести до ритмічного порядку , інакше кажучи ,починає діяти інший засіб композиції – ритм, ритмічне членування.

Отримати об’ємну форму із м’якої тканини набагато простіше, в цьому випадку немає необхідності у великій кількості швів, проте застосовуються інші елементи – драперії, склади, які також потребують ритмічної організації.

При встановленні пропорцій у костюмі, на самій початковій стадії, важливо скористатися з можливості зіставлення подібних фігур. Як подібна одна одній окремі частини тіла людини, так і одяг, що складає основу костюма, містить подібну одна одній деталі та елементи.

Упорядкування силуету спричиняє упорядкування внутрішніх членувань і конфігурацій деталей. Пропорційність форм костюма відбувається, головним чином, у межах симетричної схеми побудови.

У випадку асиметричності композиції пропорційність здійснюється всередині силуетної форми і відноситься до членувань і деталей. Пропорційність форм костюма найчастіше пов’язана з тектонікою і самої фігури,і форм, що виходять із того чи іншого матеріалу.

Пропорційність форми- активний процес. Він пов’язаний із вираженням об’ємно-просторової структури костюма, його тектонічних характеристик.

Різні розмірні відносини форми, що виявляються, насамперед, у довжині та ширині форми, призводять до різного образного вираження, до різного її

15

естетичного сприйняття, тобто до різної морфології в тектоніці формоутворення.

Ритм є невід’ємною частиною композиційних засобів. Він сприяє організації всіх елементів композиції, приведення їх до порядку. Метр організовує повтор рівних за велечиною елементів через рівні проміжки і являє собою найпростіший спосіб пропорційності – ділення на рівні частини. Метрична організація застосована і в костюмах даної колекції,як рядова так і вісьова.

До вісьової метрики можна віднести порядок розташування вертикальних

конструктивних і конструктивно – декоративних ліній – рельєфів, орнаментних смужок тощо. Вісьовий метричний повтор завжди обумовлений фігурою людини та її вертикальною віссю симетрії.

Композиційна ритміка в костюмі повинна починатися з встановленого ритмічного порядку головних форм. Такими в костюмі е три величини – три форми, що облягають голову (комір,капелюшок,головний убір), корпус (ліф і спідниця) і руки (рукава).Костюми можуть бути побудовані, як на ритмізації кривих так і на ритмізації прямих ліній. В даній колекції спостерігаються ритмізації як кривих, так і прямих ліній.

Різні фактори рівноваги костюму - форма, розміри, колір, напрямок