Однією з найхарактерніших ознак графіки є те, що на зображенні може залишатися чистий папір, який відіграє активну роль світла і кольору. Твір буде тим кращий, чим простіших художніх засобів вживатиме майстер, домагаючись якнайповнішої образної завершеності. Отже, «мало» під рукою митця повинно перетворитись на «багато». Велике значення тут мають контрасти чорного з білим та відповідний вибір техніки виконання, залежно від ідейного задуму, характеру натури тощо. Як правило, колір у графіці вводять не так повно, як у малярстві.

Так уже склалося, що у світі щодо поняття графіки входить усе те, що виконано на папері. Тому до графічного мистецтва відносять навіть твори акварельного, гуашевого і пастельного живопису, хоч часто вони стоять на грані переходу до малярства як такого. Крім паперу різних ґатунків, тонів і кольорів, твори графіки виконують інколи також на пергаменті, шовку чи інших тканинах.

І.3. Види графічного мистецтва

Графіка включає в себе різні види образотворчого мистецтва. Сюди відносять: рисунки-ілюстрації і найрізноманітніші можливі прикрашання книг, газет, журналів, виконаних тушшю, олівцем, аквареллю, гуашшю, темперою і т. д.; всі види плакатів; рисований художній шрифт; різні грамоти, дипломи, упаковки, етикетки, білети.

Крім того, художник-графік може виконати свій творчий задум не тільки на папері, і не тільки в одному екземплярі, що має місце у вище перелічених видах графіки. Він працює і на таких матеріалах як камінь, металічні пластини, дерево, лінолеум. У таких випадках художник може розмножити свою композицію, отримати з неї певну кількість однакових відтисків. За такою графікою закріпилась назва «робота в матеріалі».

Таким чином, залежно від застосовуваного матеріалу в графіці розрізняють:

а) літографію – роботу на камені;

б) металічну різцеву гравюру – гравірування різцем на металічних пластинах;

в) офорт – роботу на металічних пластинах з застосуванням травлення кислотою; офорт має різновиди – акватинта, м’який лак і інші;

г) ксилографію – гравірування на дереві (дереворит);

д) ліногравюру – гравірування на лінолеумі.

Останні види графіки, тобто «робота в матеріалі», найбільш цікаві за своєю оригінальністю, своєрідністю художньої мови, а також вони загальнодоступні.

Насправді: якщо рисунок олівцем, тушшю чи аквареллю виконаний художником як станкова композиція, то з цим твором може ознайомитися на виставці чи де інде порівняно невелика кількість людей. Якщо ж подібна композиція виконана як ілюстрація до якої-небудь книги і відтворена й надрукована великим тиражем, вона стане досягненням досить великої кількості глядачів. Але тоді глядач уже не побачить оригінальний твір автора-художника, з присутнім йому «почерком», а лише репродукцію, копію, де будуть неминучі втрати «оригінальності» даного твору. Теж ж саме відбудеться, коли буде репродукуватися не ілюстрація, а станкова композиція.

Інша справа – літографія, різцева гравюра, офорт, ксилографія, ліногравюра.

Якщо художник виконає свою композицію одним із способів «роботи в матеріалі», він отримає форми, виготовленої безпосередньо ним, декілька однакових відтисків, кожен з яких буде мати всі признаки і якість оригіналу. Тим самим художник-графік робить свій витвір доступним значно більшій кількості глядачів.

Важливо зазначити, що офорт, ксилографія, ліногравюра, маючи всі якості оригінального художнього витвору, вільні від тих чи інших недоліків, що присутні для репродукцій, значно доступніші.

Коли ілюстрація, обкладинка, форзац, листівка чи інша подібна робота, призначена для друкування тиражем, виконана літографією, гравюрою на дереві чи лінолеумі, то тут великим тиражем можна не тільки робити репродукцію з оригінальних авторських відтисків, але й безпосередньо друкувати з каменю, дерева, лінолеуму, як з готової форми для друку. В цьому випадку в тиражі зберігаються всі специфічні особливості і якості оригінальної гравюри або літографії.

Серед видів графіки великого поширення набула ліногравюра.

Відносна простота процесів гравірування і отримання відтисків при дуже широких образотворчих можливостях, а також виразність і своєрідність гравюри на лінолеумі зробили її одним з найбільш популярних і доступних видів графіки.

Основний вид гравюри на лінолеумі – естамп, тобто станкова композиція, виконана автором на певному матеріалі (в даному випадку лінолеумі) і віддрукована безпосередньо з авторської форми.

Добре виконана ліногравюра практично застосовується як і друкарська форма – кліше. Але вона цілком прийнятна в якості друкарської форми не тільки в специфічних умовах. Адже для неї не потрібно клішування.

РОЗДІЛ ІІ. ГРАФІЧНІ ТЕХНІКИ

ІІ.1. Техніки високого друку

Твори естампної графіки можна виготовляти техніками високого, глибокого і плоского друку. До техніки високого друку відносять дереворіз, дереворит, ксилографію та ліногравюру.

Принцип високого друку полягає в тому, що всі ті місця дошки чи лінолеуму, які не будуть друкуватись, заглиблюють, вирізуючи їх ножем або штихилем. Фарба лягає тільки на залишених високих місцях і під час друку в машині або при ручному тисненні переходить на папір.

До найдавніших способів високого друку належить дереворіз, відомий у Китаї ще в IX столітті, звідки він у XIV столітті потрапив до Європи. Тут дереворіз здобув широке застосування після винаходу Гутенбергом друкарської техніки, а в Росії і на Україні – з виходом книг, надрукованих у Москві та Львові російським і українським першодрукарем Іваном Федоровим.

У ряді країн Європи, а також у Китаї та Японії техніка дереворізу досягла високого розвитку. На Україні у XVII столітті найбільше виділялись дереворізи таких майстрів-граверів Києво-Печерської лаври, як Ілія, Зубрицький, Феофан та інші.

Для дереворізу беруть сухе грушеве, яблуневе, липове або горіхове дерево, розпиляне вздовж за волокнами деревини. Раніше друкар вручну відтискував зображення з дерева на папір. Згодом дереворізи почали використовувати і для машинного друку. У цьому останньому випадку