Літографію можна виконати на папері і перевести на шліфований або мірно зернений камінь. Такий процес звуть автографією. Папір для автографії виготовляють, покриваючи його теплим не густим клейстером з крохмалю.

РОЗДІЛ ІІІ.

ОПИС ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

ІІІ.1. Метод роботи над композицією

За трипільськими мотивами: Сварги світанок чи «трипільська» магія?

За французьким семіотиком Р. Бартом, історія знаку – це історія його «усвідомлення». Він виділив три типи усвідомлень знаку: символічне, парадигматичне та синтагматичне.

Перше усвідомлення, символічне, панувало і продовжує панувати в літературі з орнаментації. Воно, як зазначає Р. Барт, пропонує глибину, переживає світ як відношення форми, що лежить на поверхні, і якоїсь багатоликої, могутньої безодні.

«Символічне усвідомлення, – пише Р. Барт, – бачить знак у його глибинному, можна сказати, геологічному вимірі. Тому що в його очах саме ярусне залягання того, що означає, і того, що означується, створює символ». Наприклад, існує уявлення про вертикальне співвідношення зображення хреста та сонця (в дописемних культурах) з усіма пов’язаними з цим віруваннями, цінностями та уявленнями, що містяться у міфології та етнографії.

«Вертикальний зв’язок, – продовжує Р. Барт, – створює враження, що символ одинокий, – символ одиноко височить у світі, і навіть якщо вважати, що йому властива нескінченість, то вона більше за все нагадує «ліс» з його хаотичним підземним зв’язком переплетеного коріння (того, що означає)».

Отже, «символічне усвідомлення зберігає свою силу до тих пір, поки аналітичний погляд проходить повз формальні відношення між знаками (не помічаючи або ігноруючи їх), по суті, символічне усвідомлення є відмовою від форми, його цікавить те, що означується, те, що означає, для нього завжди похідне».

Сам факт наявності енеолітичної орнаментації привертає до себе увагу, викликає те, що німецький філософ Х.-Г. Гадамер назвав «закликом – до – відповіді», породжує питання. Загальні питання, з якими ця багата орнаментація «звертається» до дослідника, торкаються його свідомості (й підсвідомості) на всіх рівнях: ким були ці люди, що залишили такий яскравий феномен? Яким був рівень їхнього розвитку? Якими були їхні уявлення про світ? Якими були їх вірування? Хто прийшов за ними слідом? Що залишилось у їхніх спадкоємців? І це лише деякі з питань орнаментації до символічного усвідомлення...

Знайомлячись з літературою про трипільську культуру, вивчаючи дані з археологічних досліджень Трипілля, важко, мабуть, не погодитись з археологами про те, що трипільська культура, інтегрувавши в сучасну історію, політику та культуру України, посіла там своє місце. Вона стала фактором суспільного буття, а не лише фактом давно минулої історії. І, напевно, кожен з нас, хто цікавиться трипільською культурою, з глибоким інтересом задає собі питання, які подані вище. А як було усе насправді? Звичайно, відповідь ми частинами отримуємо в цій історії лише завдяки розкопкам археологів. Хтось помиляється, хтось наблизиться до правди, хтось підтасує інформацію. Все решта за тисячі років стерлося з лиця землі, осіло пилом та спаленнями.

Але на питання, чи має трипільська культура та її творці якесь відношення до сучасної України, запевняють, що навіть пересічні українці відповідають: звичайно, мають, і неабияке. Філософи назвали б цю розмову крізь тисячоліття «діалогом цивілізацій».

Саме таким методом, формами пошуку, відповідями на запитання, по-своєму спробувала розглянути та побачити трипільський світ і я, за допомогою графіки.

ІІІ.2. Виконання в матеріалі

Графічна робота виконана на білому аркуші, на попередньо нанесеному рисунку, замальована тушшю за допомогою пер, пензля. Рисунок контрастний (чорно-білий), виконаний лініями, штрихами, плямами, овалами, прямокутними лініями, все, що поєднується, утворюючи орнамент, який нагадує мотиви трипільської культури.

Оформлення роботи: паспарту, рамка.

ІІІ.3. Творчий підхід

За словами одного із дослідників археологічної культури К.В. Болсуновського: «…антична людина постійно чогось боялася, віщувала, молилася, майже кожного дня приносила різним богам складні жертвопринесення, вічно піклувалася про душі померлих … в цих складних піклуваннях проходило все життя кожної сім’ї, кожного племені або народу».

Один із археологів вважає, що орнаментація мала магіко-релігійне світосприйняття в цілому, яке породило власне орнаментальний стиль, посуд сприймався у своєрідній ідеології архаїчної общини як живий охоронець того, що у ньому зберігалось. Вважають, що орнаментований посуд зі спіралями, зигзагами, хвилями сприймався, як татуйована людина, особливо жінка. Бо ж наносили такі елементи і на тіла, вони знайдені на людських фігурках, особливо, як вважають археологи, ритуальних.

На основі таких глиняних посудин з магічними трипільськими елементами, глиняних фігурок мимоволі і в мене самої починає вимальовуватися трипільський світ. Виникають питання. Кому молилися трипільці? Якими були оці складні жертвопринесення? Чи були вони такими жорстокими жерцями, як, наприклад, єгиптяни? Чи може були дрібними ідолопоклонниками тварин, стихій, як інші дикі плем’я! Скільки було у них головних богів? А може було в них однобожжя, як у слов’ян поклоніння головному богу Сварогу? Адже свастика (сварга) є присутньою на орнаментації, що означала «сонце, світло».

Також археологи відкопали багато теракотових фігурок, цілих жіночих статуеток, які вважають богинями трипільців, виділяють серед них декілька типів. Але унікальною серед них була Місячна Богиня – унікальний іконографічний образ трипільської антропоморфної пластики, відображений у жіночих фігурках зі своєрідною зачіскою з довгого волосся, стягнутого на спині у вузол. Знахідки теракот із схематичним фарбованим зображенням зачіски у вигляді чорного кола, що є знаком повного Місяця.

Тварини також брали участь у різноманітних ритуалах, вважалися священними і входили до системи образних