Різцю П. Верни належать пор-третні зображення О.Пушкіна, І.Котляревського, а також тематичні композиції за мотивами творів Т.Шевченка "Катерина", "Мені три-надцятий минало", "Слухають Кобзаря" та скульптура "Вакула на чорті" за твором М. Гоголя. Сучасне життя відображене в скульптурах "Копання картоплі", "Сіяч" тощо.

П. Верна використовує різно-манітні прийоми художньої вираз-ності в передачі фактури мате-ріалу: шліфування, дрібні різки, карбування цвяхом, пуансонами. Він один із тих значних майстрів, у кого переймали досвід, навчали-ся народні майстри у післявоєнний період.

В. Бідула та Д. Білинський творили в інших соціально-полі-тичних умовах: австро-угорської монархії і буржуазної Польщі. Во-ни відображали життя й побут селян, їх думи й сподівання. Твори В. Бідули зберігаються у Львів-ському музеї етнографії та ху-дожніх промислів і завжди при-ваблюють глядача тонкістю зобра-ження і майстерністю виконання ("Селянин з волами і возом", "Се-лянка з індичкою", "Жінка з кур-кою", "Селянин з телям", "Жінка з коровою" тощо).

Д. Білинський надавав перевагу побутовим композиціям. Він від-бирав найтиповіші деталі, що роз-кривали образ (скульптури "Стар-ці", (1930 p., "Колядники", 1930 р., бюст Т. Г. Шевченка).

У Полтавському осередку ху-дожніх промислів скульптурне різьблення переважало у виготов-ленні побутових утилітарних речей: ковшів у вигляді качки з нігтеподібними порізками пір'я, ложок, черпаків, що закінчуються головою коня або людини.

У скульптурному різьбленні працював полтавський майстер Я.Халабудний, який водночас з переважаючим тут тригранно-виїмчастим і рельєфним різьбленням створив настільну та утилітарно-декоративну скульптуру. З'єднан-ня різних технік бачимо в його ковшах "Химери" (1936 p.), що зберігаються у Державному музеї українського народного декоративного мистецтва (м. Київ). Проте загалом об'ємне різьблення на Полтавщині не одержало широкого розвитку.

У середині 60-х років в Україні стає популярною "лісова" скульп-тура. Величезну роль у цьому відіграла творчість видатного скульптора С.Коненкова. Він во-лодів проникливим вмінням поба-чити й проявити "фантазії приро-ди". До цього виду художньої обробки дерева належать праці, в яких використані художні якості, створені природою, побачені майстром-художником і доповнені йо-го творчістю.

Оригінальністю і самобутністю в цьому виді творчості вирізня-ється народний майстер, лісник із с. Бродки Перемишлянського р-ну Львівської обл. Степан Чайка (нар. 1902 p.). У 50—60-х роках він стає відомим завдяки скульптур-ним виробам із знайдених "лі-сових фантазій". Чудернацькі ко-рені дещо оброблені різцем, коп-тінням, підпалюванням, підрисовкою, втілюють у собі лісові моти-ви: "Сова", "Олень і білка", "Слимак", "Опеньки", "їжак".

Не менш цікаві роботи В. Рафартаровича "Химери природи", що перевтілюються у смислові композиції, де поєднується есте-тичний і філософський зміст.

Оригінальні знахідки мають художник-різьбяр із м. Маріуполя Донецької обл. І. Шевляков, різьбяр із Чернівців М. Андрусів та ін. У стилі казкової "лісової" скульптури оформлені дитячі майданчики, зони відпочинку. Такі роботи можна побачити у "Долині казок" біля Ялти, в санаторії се-лища Моршин (Львівська обл.) тощо.

Здавна народна творчість у ху-дожній обробці дерева пов'язана зі спорудженням будівель. Гале-рейки, ґанки, веранди з профіль-ними стовпцями, двері й вікна з різьбленими наличниками, з'єд-нання вертикальних і горизонталь-них балок приваблюють увагу ори-гінальністю. Фронтони хат, дахи часто завершуються зображеннями голуба, голови коня. Вироби по-буту, знаряддя праці виконувались відповідно до архітектурних форм, їх робили одні і ті самі майстри на основі загальних прийомів, тра-дицій. У сучасній народній твор-чості традиційні архітектурні фор-ми і стилістику застосовують в оформленні інтер'єрів, парків, дитсадків, скверів, дитячих май-данчиків, зон відпочинку, кіосків, в'їзних арок та інших об'єктів.

Малі архітектурні форми до-повнюються скульптурами із круг-лих колод дерева з використанням природних мотивів. Монументаль-на скульптура з дерева (на від-критому повітрі) вперше викори-стана 1971—1972 pp. литовськими майстрами в оформленні мемо-ріального ансамблю — пам'ятника жертвам фашизму на місці зруй-нованого с. Аблінга. Скульптурою у такому вирішенні оформлені "Га-лявина казок" біля Ялти у Криму, парк у санаторії "Хмільник" Ві-нницької обл., дитячий майданчик у парку біля Львівського універ-ситету, в селищі Івано-Франкове (Львівська обл.), у Косові та ін.

Лемківське скульптурне різьб-лення. Видатним представником лемківського об'ємного скульптур-ного різьблення був М. Орисик (1885-1946). З його ім'ям власне і пов'язане становлення лемків-ського об'ємного різьблення. Пе-ребуваючи на службі в австро-угорській армії, він потрапив у полон під час першої світової вій-ни, побував у Петрограді, де, ймо-вірно, мав змогу побачити довер-шені зразки різьблення по дереву. М. Орисик навчив майстерності різьблення багатьох односельчан, в тому числі й своїх п'ятьох синів. Особливо популярне різьблення орлів. Виконують їх у різних ком-позиційно-технічних рішеннях, наприклад із шматка дерева з тригранником або сегментом у розрізі, з постаментом у формі скелі або дерева. Інше вирішення — сім'я орлів, орел у поєдинку зі змією. Внизу скелі часто зоб-ражують орлів, зайців у зменше-них пропорціях. Деякі майстри виконують орлів великих розмірів (400-600 мм висотою), в які ок-ремо, на шкантах, вставляють крила.

Майстерністю та художнім сма-ком вирізняються твори Івана і Федора Стецяків, Онуфрія і Сте-пана Сухорських, Петра і Степа-на Орисиків, Данила Долинського, Івана та Григорія Бенчів, Івана Одрихівського, а також майстрів і представників молодшого поколін-ня — І. Гирила, 3. Ілляша, Б.Сухорського та ін.

З віртуозною майстерністю ви-конаний орел невеликих розмірів майстром А. Стецяком 1956 р. Зберігається ця робота в музеї етнографії та художніх промислів Академії наук України у Львові.

Найздібніші майстри-лемки створюють сюжетно-тематичні композиції та портретні зображен-ня. Це В. Одрехівський ("Мате-ринство", "Дровонос", "Лемки в дорозі", "Дудар",