Тонкий футчик одержують з борів стоматологічної бормашини. Бор потрібно відгартувати на вог-ні, нагрівши його до червоного кольору. Охолоджують на повітрі, сточують одну частину на плоску, в якій потім трикутним надфілем пропилюють канавку-кутик. Знову роблять загартування, розігрівши до білого й швидко після цього занурюють у машинне масло або солідол, рослинну олію, підсолену воду. Забивають у дерев'яну руч-ку, сточують фаску по двох гранях на зернистому бруску. Загострю-ють фаску на дрібно-зернистому бруску або шліфшкірці № 3, 4, 5. Крім стамесок, користуються металевою лінійкою 300-500 мм довжиною для невеликих виробів — косинцем, циркулем.

У період навчання можна пра-цювати з єрунком або малкою для різьблення сітки з квадратиків чи ромбиків, які часто використову-ють для обрамлення площини у стрічковому орнаменті. Булавки необхідні для проколювання робо-чого рисунка композиції.

Рельєфне

Інструменти: свердла різних діаметрів, дриль, лобзик ручний або механічний, стамески, ніж, пилочки, надфілі — трикутний, овальний, круглий, прямокутний, шило.

Вироби, на яких буде виконане різьблення, виготовляють столяр-ним, токарним способом або до-вбанням. При точенні та довбанні виробів потрібно вибирати місця для ажурного орнаменту та його кріплення з фоновою частиною. У невеликих виробах із м'яких порід дерева достатньо товщини стінок 4-7 мм; з твердих порід — 3-5 мм. У великих за розміром робо-тах товщина стінок більша, але прорізувати фон лобзиком у таких випадках неможливо. Його про-свердлюють і прорізують ножем, стамесками, а також пропилюють викружною лучковою пилкою. В столярних роботах на підготовлені до склеювання деталі наносять ор-намент і пропилюють фон, а потім їх склеюють.

Декор наносять з робочого ма-люнка перетискуванням кулько-вою ручкою, шилом, цвяхом, твердим олівцем через підкладену копірку або без неї. Окремі май-стри перемальовують олівцем від руки або по вирізаному на папері шаблону (особливо в довбаних ви-робах), у композиціях для ажур-ного різьблення намагаються всі деталі з'єднати між собою і з фоном. Такий малюнок надійні-ший, зокрема для крихкого дерева. Проміжки фону створюють так само, як і малюнок орнаменту або зображення.

Декор для ажурного рельєфного різьблення різноманітний: у лемківському різьбленні він грунту-ється на природних рослинних формах. Рослинні мотиви можуть навіяти майстрові ідею для вибору самої форми виробу (хлібниці, цу-керниці) .

Декору в ажурному різьбленні властиві орнаменти із природних мотивів даної місцевості та зі зна-йомими мотивами для південних районів — соняшники, гарбузи, колоски, пшениці, листки і грона калини, вишні, яблуні; для лісової зони — квітки, ягоди (малина, ожина, суниця), листки клена, дуба, каштана тощо.

Інколи використовують також орнаменти із вишивок, килимів, кераміки, в яких виразніше вияв-лені національні традиції та ет-нографічні риси, їх переробляють відповідно до техніки виконання й матеріалу.

У рельєфному ажурному різьб-ленні поширені стилізовані зобра-ження птахів, тварин і людини. Виконують також сюжетні компо-зиції. Якщо до складу композиції входять реальні, історичні особи, то вдаються до скульптурного пла-стичного моделювання: спочатку ліплять з пластиліну або глини частину композиції або всю її. Досвідчені майстри різьблять у рельєфі без попереднього моделю-вання. Але таке вміння приходить не зразу.

Лемківське - скульптурне

Для розколюван-ня цурпаків застосовують сокиру-колун із рівномірним клинкоподібним звуженням від обуха до леза. Сокира середніх розмірів для роботи одною рукою потрібна для витесування загальної форми. Дриль і електродриль використо-вують для зняття поглиблень. Найвживаніші для об'ємного різьб-лення інструменти — стамески (6-10 шт): напівкругла велика (в сегменті 35-40 мм шириною) для глибокого первинного моделюван-ня форми або після обробки со-кирою; середня напівкругла (20 мм у сегменті фаски), дві малі напівкруглі (10 і 5 мм у сегменті фаски). Потрібні чотири пологих стамески таких самих розмірів і один-два футчики (великий і менший), різьбярський ніж із лезом довжиною 60-80 мм. Набір цих інструментів у кожного майстра „свій. Досвідчені майстри для всіх операцій користуються трьома-чотирма стамесками і ножем. Ніж для лемківського різьблення виго-товляють із бритви, заправивши один її кінець у дерев'яну ручку, або із плоского чи овального на-пилка. Ручки для стамесок і ножа виготовляють із м'яких порід де-рева (липа, осика), закріпивши хвостовики металевим кільцем. Для об'ємного різьблення їх ви-гідніше зробити круглими або овальними. Декотрі майстри одя-гають на долоню шкіряний при-стрій, щоб не натирати мозолі. Кінець ручки повинен бути округ-лений. Для леза ножа потрібно зробити дерев'яний чохол за його формою, склеївши з двох полови-нок, в яких вибране поглиблення трохи товстіше за полотно леза.

Перенесення зображення. Його малюють від руки. Деякі майстри не користуються малюнком, а від-разу виконують зображення за до-помогою стамесок (у Підмосков'ї таке різьблення називають "махо-вим", тобто виконаним "з маху", відразу). У тиражованих скульп-турах прорисовкою не користують-ся. Трикутник і сегмент дають змогу компонувати фігури в русі.

Моделювання силуету форми і пластики. Сокирою обтесують ус-тупи. Інколи спочатку підпилю-вали ножівкою або лучковою пил-кою, а потім оббивали сокирою або стесували стамесками. Поглиб-лення, наскрізні отвори легше про-свердлити, а потім обробляти стамесками.

Контурне

Майстри кори-стуються напівкруглими стамеска-ми та кутиками (футчиками) з канавками шириною 0,3; 0,5; 1; 2; 3; 4; 5 мм. Стамески для контурного різьблення можна ви-готовити із сталевого