А є ще стосунки людини зі світом, їх регулюють принай-мні три психологічних механізми. Перший – мазохістські і садистські тенденції, котрі проявляються в діях, спрямова-них проти себе та інших осіб. Другий – деструктивізм, ім-пульси якого проявляються у всіляких руйнаціях. Третій механізм: автоматичний конформізм, тобто людина стає та-кою, як всі. Вона розчиняється в масі собі подібних, а нав-замін отримує відчуття безпеки і захисту.

ТЕНДЕНЦІЇ ДО ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ КУЛЬТУРИ

Їх ще називають тенденціями до універсалізації. Існує дві основних думки з цього приводу. Перша: світ і так рухається в одному напрямку, чи то Схід, чи Захід. Живемо ми всі за одним календарем і за одним годинником, хоча й у різних часових зонах. Тобто, світ йде до універсальної цивілізації й до такої ж культури. Мовляв, створюється єдиний світ. Розповсюджуються по всьому світі продукти західного ви-робництва: автомобілі, станки, продукти харчування, одяг тощо. Отже, універсальною стає матеріальна культура. За допомогою ЗМІ люди у всьому світі довідуються про одні й ті ж події, що поступово призводить до перетворення міст і держав у «світове село». Тобто уявлення про світ і матері-альна культура всіх народів поступово стають однаковими. Мимоволі виробляється однакова для всіх шкала цінностей, норм та ідеалів.

Складовими елементами «культурного імперативу бур-жуазії» стали явища капіталістичного світу – сцієнтизм, споживацтво (консюмеризм), технократизм.

Якщо розглядати інтернаціоналізацію як перетворен-ня в інтернаціоналіста, інтернаціоналіста – як людину, яка говорить на європейських мовах і має постійні контакти з європейцями і американцями, а інтернаціоналістську по-ведінку – як набір хороших манер, то все стає зрозумілим. Інтернаціоналізація виявляється комплексом вимог, які висуваються тільки з боку Європи по відношенню до кра-їн Сходу, а не спільною для всього людства проблемою (КобоАбе).

Вже зараз в країнах «третього світу» відбувається перехід до норм сучасної західної моралі і росте прагнення до спо-живання, якого зазнав Захід і задовольнив завдяки високим технологіям. Інтерпретація особистого щастя як споживан-ня найкращих продуктів притаманна людям євроамериканських країн. А тепер це стало мрією і решти країн світу. Це свідчить тільки про те, що всі люди однакові від народжен-ня, прагнуть одного й того ж. Це приводить їх до усвідомлення рівноправності, тобто права на все хороше, що вже є у євроамериканців.

Тут треба зазначити, що коли мова йде про культури, то найчастіше світ умовно поділяють на Захід і Схід. Якщо ж мовиться про економіку, то вживають інші назви для ви-значення двох рівнів життя – високого і низького, Півночі і Півдня. Прихильники універсалізації культур стверджу-ють, що слід відкинути зразок національної держави як спадщину Європи XIX ст. Технологічні здобутки сучасно-го людства створюють новий образ світу, для якого струк-тура такої держави є застарілою. Людство мусить пересту-пити межі національної держави і запроваджувати більш сучасні спільноти. Рух у цьому напрямку приведе нас до уні-версальності культур, до універсального способу життя.

Прихильники іншої точки зору констатують, що у нас на очах відбувається стандартизація техніки, але посилюється специфічність, відмінність національних культур. Правдо-подібно, що ідею універсальності висунули люди, які воло-діють всією повнотою влади, і в тих місцях, що панують над рештою світу. Про яку універсальність можна говорити, коли у багатьох країнах Сходу величезна кількість населен-ня залишається й посьогодні неписьменною. Дійсно, є певні спільні проблеми для всіх пародів світу. Універсальною, наприклад, є ідея прогресу, бо вона визначає шлях світово-го розвитку. Концепція розвитку, що поширилася після Другої світової війни, створила таку модель прогресу, в якій економічний розвиток став єдиним спасінням для всіх. На-справді ж це привело до спустошень, спричинених зростан-ням і технічним та економічним розвитком культур спер-шу в Європі, а потім в решті країн світу. Як показує досвід, такий варіант розвитку веде людство в глухий кут і причи-ною цьому є екологія. В сучасну епоху саме екологія владно окреслює межі індустріального розвитку. Безвихідність си-туації в тому, що перенесення обсягів споживання енергії євроамериканськими країнами на решту світу означало б екологічну загибель планети.

На думку російських вчених, існує декілька сценаріїв глобалізації. Та зараз здійснюється сценарій золотого міль-ярда. Світовий ринок в постіндустріальному світі орієнто-ваний на високі технології. Той, хто добуває сировину, має в десять разів менше від того, хто цю сировину обробляє, і в 100 разів менше від того, хто винайшов нову технологію і продав її для виготовлення товарів.

Масове виробництво товарів переходить до країн з де-шевою робочою силою. Виникли країни сировиннодобувної спеціалізації і країни, де зосереджується інформаційно-технологічне забезпечення світового ринку. Населення саме цих країн з розвинутою наукою і високими технологіями потенційно може утворити «золотий мільярд». З огляду на те, що США сьогодні споживають 40-44% всієї світової енергії (складаючи 5% населення планети), простий підра-хунок свідчить про те, що всі так заможно жити не зможуть (В.С. Стьопін).

Видатний російський вчений Н.М. Моісєєв в книзі «Бути чи не бути... людству» попереджає про планетарну катастрофу, яка загрожує людству. А відповідно аналізу акад. Петрянова-Соколова, за останні 70-80 років забрудненість повітря зросла в 100 000 разів. За цей же час людство втратило біля 500 млрд. тонн грунту, що приблизно від-повідає втраті оброблюваних земель Індії. Проф. Є.Д. Яхнін вважає, що для створення шару грунту в 1 см потрібно 1000 років. Природний річковий стік води вже не