Щогодини на Землі щезає два види живого. Послідовний аналіз ситуації неухильно приводить до висновку: скоро черга дійде і до нас, до людей.

Отже, ми всі переживаємо кризу прогресу, стверджують противники універсалізації культур. Глобальність цієї кри-зи є причиною повернення сучасних людей назад до етніч-них груп та релігій. Треба визнати, що кожна цивілізація або культура є сумішшю марновірства, необгрунтованих думок та глибоких істин. І Європа теж має ці істини та ілю-зії прогресу. Тому багато хто вважає, що світ ніколи не при-йде до однієї універсальної культури.

ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНОГО КУЛЬТУРНОГО

І НАУКОВОГО ОБМІНУ

Майбутнє людства знаходиться на шляхах взаємодії. Для зміцнення взаємопорозуміння і співробітництва між людь-ми особливе значення має освіта. У світовому масштабі до-ступ до знань та їх передача є єдиною засадою, на якій ми можемо будувати демократію, тією областю людської діяльності, де вигідно співпрацювати всім цивілізаціям.

Одна окрема країна не в змозі забезпечити своїй молоді максимально широкі можливості для підготовки і навчан-ня в усіх галузях сучасної освіти. В світі, де така велика кількість держав давно вже існує в умовах економічної ін-теграції, все швидше розвивається і культурний обмін. Тоб-то, всім сьогодні зрозуміло, що культурна самоізоляція шкі-длива для всіх. Тільки культурний обмін між народами дає можливість більше взнати і зрозуміти один одного. Адже і більшість міжнародних конфліктів і воєн відбувається саме через нссприйняття культури одного народу іншим. То-лерантність, терпимість – це шлях до порозуміння між людьми і державами.

Наука теж не може розвиватися у вузьких національних рамках. Це обумовлено глобальністю економічних, соці-альних і політичних процесів в усіх куточках землі. В сучас-ному світі вже немає місця науковій незалежності. В ком-плексі вартостей, що переміщуються, найдорожчими є ідеї, інтелектуальні концепції, погляди. Країни Заходу мають ак-тивні міждержавні науково-технічні зв'язки і співробітни-чають. Завдяки об'єднанню їх зусиль давно вже визначені пріоритетні напрями і форми науково-технічної діяльнос-ті. Великі успіхи, наприклад, Японії в науці і техніці стали результатом ефективного використання світової науково-технічної думки. Нерідко найбільш оригінальні ідеї наро-джувалися в зарубіжних лабораторіях, та потрапивши до Японії, швидко освоювалися, дороблялися в багатьох сут-тєвих деталях, і в новому варіанті розходилися по світу. На-уково-дослідні організації Японії мають широкий доступ як до національних, так і до міжнародних банків даних, звід-кіля отримують необхідну науково-технічну інформацію. Так, завдяки тісним зв'язкам з США, Японія імпортує звід-ти повністю технологію, фундаментальні знання тощо.

Західна Європа складається з двадцяти чотирьох націо-нальних держав. Східна (разом з Середньою Азією) – має на сьогодні двадцять сім держав.** Дані приведені на 1995 рік. Постсоціалістичні суспільс-тва відрізняються від слаборозвинутих країн «третього сві-ту» за культурним і науково-технічним рівнем; разом з тим в них були не розвинуті ринкові механізми і демократичні структури. Тому виникли нові фактори і причини для роз-ширення міжнародного наукового обміну та співробітницт-ва. Європа не зможе відігравати свою традиційну роль у роз-витку наук, якщо не буде об'єднаний її науковий потенціал.

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (ЗМІ) ЧИ ЗАСОБИ МАНІПУЛЯЦІЇ?

В XX ст. виникла розвинута система засобів масової ін-формації (ЗМІ): фотографії, кіно, телебачення, радіо, ком-п'ютери** Американські фізики Джо Бардін і Вільям Бреттен запатен-тували транзистор. Почалась чергова революція: транзистори до-зволили створити комп'ютер UNIVAC в 1951 році. Почалась епоха комп'ютеризації., дизайн і т.п. Завдяки їм перш за все класичне ми-стецтво отримало можливість для широкого і блискавич-ного репродукування. Зміна в ЗМІ полягає і в тому, що під їх впливом змінюється роль і значення традиційних форм побутування культури. Самі ЗМІ перейшли до створення власної образотворчої мови і набувають статусу мистецтва. Це вдається їм тільки при поєднуванні репродуктивної функції з продуктивною.

В середині 50-х років відбулась світова інформаційна ре-волюція. Основним її наслідком стала доступність величез-них масивів інформації. Естетичним втіленням такого пе-ревороту стало телебачення, що синтезувало в собі тексто-ву, звукову і візуальну інформацію. Стаючи все більш доступними, телебачення поступово перетворилось в основ-ний засіб формування масової культури. Отже, телебачен-ня виявилось генератором естетичних стандартів суспіль-ства споживання.

З кінця 60-х років теорія ЗМІ відокремлюється в само-стійну наукову галузь. З теорії масової комунікації виникає комунікативний підхід при дослідженні літератури і мисте-цтва. Цей метод потім перетворюється в концепцію теоретико-інформативної естетики (М. Бензе, А. Моль). Культу-ра цими вченими трактується як комунікативна і інформа-тивна трансляційна система.

Теорія масової комунікації почала застосовуватися і при дослідженні культури. ЗМІ, розповсюджуючи культуру, сприяють єднанню і інтеграції глядачів. В умовах повсюд-ного розподілу культурних і художніх цінностей все більшу роль починає відігравати телебачення. Воно стає не тільки ЗМІ, а й самостійним видом мистецтва. Все більше розши-рюється його просвітницька і культурна сфера діяльності. В системі видів мистецтва телебачення за своїми потреба-ми, кількістю і швидкістю передачі стійко займає перше місце. При художніх передачах телебачення виступає в двох функціях: репродуктивній (передача творів мистецтва) і продуктивній (креація – створення телевізійних художніх цін-ностей). Одним з найважливіших завдань сьогодні є поєд-нання програм культурного розвитку з вдосконаленням ЗМІ в єдину систему.

Під кінець XX століття види і можливості ЗМІ значно розширилися. До сфери мас-медіа належать тепер всі види телебачення разом з такими його новими технологіями, як супутникове і кабельне, радіомовлення, всі різновиди зву-козапису та його розповсюдження. А комп'ютери та їх програмне забезпечення, відео, кіно, друковані видання нада-ли людству неймовірні можливості для отримання різнобіч-ної