Бурхливий розвиток засобів масової інформації (ЗМІ) відсунув на другий план такі центри культурної діяльності як університет (освіта, наука), видавництво (книгодруку-вання), театр (драматичне мистецтво) тощо. Тим самим були остаточно зруйновані бар'єри, що захищали світ інте-лектуалів від ринкової стихії капіталізму. Розповсюдження мистецтва, культури відокремилося від їх виробництва. Обсяг і характер їх продукування залежать тепер від попи-ту. Видання книги чи успіх художньої виставки залежить від реклами у пресі або на радіо і на телебаченні.

Існування культури в умовах ринку ставить вузьку сфе-ру інформації в залежність від більш широкої. Так, універ-ситет попадає у залежність від видавництва; видавництво і «товстий журнал» – від великого щотижневика, а остан-ній – від великої газети чи РТБ. Відповідно письменник чи художник попадає у залежність від журналіста; видав-ництво – від розповсюдження; культура, мистецтво – від рецензента; зміст – від форми, тощо. У такий спосіб інте-лігенція виявляється цілком підвладною через ЗМІ еконо-мічним законам.

Всі бажання, задуми, імперативи, всі людські пристрас-ті і відносини сьогодні абстрагуються в знаках і речах, щоб зробитися предметом купівлі і споживання.

КУЛЬТУРНИЙ ІМПЕРІАЛІЗМ АБО ПРОБЛЕМИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ В КУЛЬТУРНОМУ ВИМІРІ

Культурний імперіалізм – це спроба встановити пану-вання у сфері культури та інформації у всесвітньому масш-табі. А робиться це для того, щоб забезпечити собі стійкі ринки збуту і максимальні прибутки. Авторами терміну є І. Сілбер (1967р.) та Г. Шіллер (1969р.) Вони обидва з США. Їх земляк Зб. Бжезинський в 1997 р. більш вишукано уза-гальнив це під назвою американських геостратегічних ім-перативів.

Цю спробу зразу ж після Другої світової війни успішно здійснили США. Ще в і 1944-45 рр. бізнесмени США по-ставили перед своїм урядом питання про необхідність віль-ного розповсюдження інформації по всьому світі. В кінці війни приватна делегація представників преси США заві-тала до 22 великих міст 11 союзних і нейтральних країн. При цьому було подолано шлях біля 40 тис. миль навколо зем-ної кулі. Члени делегації займалися пропагандою своєї ідеї і домоглися її схвалення частиною країн світового співто-вариства. Навіть ООН та ЮНЕСКО підтримали США в їх прагненні вільного розповсюдження інформації новин з метою зміцнення миру. Насправді ж це означало безцензу-рну пропаганду американського способу життя на терені ін-ших держав. Інформація – це товар і за її розповсюдження США дістають величезні прибутки. Крім того інформація має ще й світоглядне значення, бо передається виключно англійською мовою. Це й мова міжнародного бізнесу. На-приклад, «Філіпс», велетенська голландська ТНК** ТНК – транснаціональні корпорації., корис-тується англійською як єдиною мовою для всієї внутрішньої переписки.

Культурному імперіалізмові США сприяла також і полі-тика багатьох країн, керівники яких мріяли попасти в сві-тову систему капіталізму. Наприклад, наслідком культур-ної залежності в Латинській Америці не є «вторгнення» іно-земного «противника». Це був добровільний вибір керівників країн цього континенту заради національного розвит-ку. Внаслідок цього життя і національна культура підкоря-ються міжнародній системі капіталізму. А вона зводить на-ціональні культури до безликої однорідної форми. Це є не-обхідною умовою існування міжнародної економічної системи, що притаманне також і соціалізмові. Імперіалізм – технічне породження цивілізації. Він не є культурою. Він воліє до світового панування, до світової організації життя. Правдоподібно, що в імперіалістичній волі до світової мо-гутності розпадаються тіла національних держав, формуєть-ся культурна однорідність світу. До неї прагне не якась одна країна, а ціла група держав.

Капіталізм і демократія – зовсім не еквівалентні понят-тя. Наслідком капіталізму у світовому масштабі стає не сво-бода і рівність народів, а влада найбільш розвинутих країн світу над слаборозвинутими країнами. Капіталізм був і за-лишається синонімом нерівноправності. Навіть ринкова економіка не вирішує проблеми свободи і рівноправ'я, права народу жити у відповідності з своїми уявленнями. Це до-каз не проти економіки, а на користь політики, яка орієнто-вана не тільки на економічні, але й на екологічні, моральні, культурні та інші пріоритети.

Щойно тільки почав реалізуватись «план Маршалла», у відповідності з яким західноєвропейські країни повинні були відкритися для потоку американського маскульту, як інтелігенція цих країн зчинила тривогу. В цілій низці країн Європи були вжиті законодавчі заходи проти культурної експансії США.

З часом в Західній Європі утвердились схеми вельми обе-режного і контрольованого надання радіомовних частот. В Англії, ФРН і Франції практикується регулювання у сфе-рі електронних ЗМІ міждержавними і приватними канала-ми. Взаємодія між громадськими і приватними інтересами в інформаційному бізнесі дають можливість віддавати пе-ревагу національним потокам інформації перед транснаці-ональними.

Серед цих заходів варто відзначити заходи з захисту і на-ціональної мови. Наприклад, на автошляхах ФРН, якими транзитом прямують мільйони європейських машин, всі написи і вказівники зроблено німецькою мовою.

Найближчими роками через агресію НАТО проти Юго-славії почне зростати культурна, а навіть цивілізаційна са-мооборона Західної Європи. В цьому їй допоможуть вікові традиції європейської соціальної моралі і етики, сформу-льовані великими мислителями минулого і сьогодення.

Хвиля американської культури заполонила світ. Міжна-родна громадська думка в кінці 60-х початку 70-х рр. стала заперечувати доцільність потоку вільної інформації. Все ча-стіше почали лунати голоси на захист культурного сувере-нітету. Проти зовнішнього втручання в культуру виступила інтелігенція багатьох країн світу. Змінився характер світо-вого співтовариства. З 1945 р. з'явилися і зайняли своє міс-це в співдружності народів більш ніж 90 нових держав. Ва-жливою турботою цих держав було збереження їх національного і культурного суверенітету. Далися взнаки і довгі роки фактичного розповсюдження вільного потоку інфор-мації. Важко не помітити глобального поширення стилів американської масової культури. Вона дає себе знати у фільмах, платівка, ТВ, журналах. Всі сьогодні