Зрозуміли це і в ЮНЕСКО, і в ООН. В 1972 р. на Ґенеральній Асамблеї ООН було прийняте рішення 102 голоса-ми проти 1 голосу делегата США про контроль над вільним потоком інформації. Та навіть ще й у 1994 р., наприклад, у Монголії 80 відсотків відеопродукції поступало з США.

США здійснюють непрямий вплив на залежні іноземні правлячі еліти. Культурний гегемонізм – дуже важливий фактор розповсюдження американського способу життя. Попри низьку естетичну цінність і відверту грубуватість американська масова культура приваблює молодь у всьому світі. Задоволення за всяку ціну – це дуже спокуслива річ для підлітків та юнаків. Три чверті телепрограм і фільмів на світовому ринку – американські. Дев'яносто відсотків кі-нофільмів на екранах Європи – американські. Комп'ютер-ною мовою, мовою Інтернету є англійська, тобто зміст і якість глобального спілкування диктуються США. Щоро-ку до США з'їжджаються півмільйона іноземних студентів, щоб отримати добру освіту.

Американський «культурний імперіалізм» ще більше під-силюється демократичними ідеалами, пов'язаними з полі-тичною традицією США. Демократична форма правління сьогодні випливає з американського політичного досвіду, що пропонується в якості стандарту. Саме американська конституційна система стала джерелом розповсюдження у світі важливості писаної конституції та верховенства зако-ну над політичною доцільністю. Наслідування американ-ського способу життя охоплює світ. Отже, створюється сприятливе середовище для здійснення глобального верховенства США (Зб. Бжезінський).

На багато з яких країн чатують тенєта «одновимірної гло-балізації», що зводиться на фундаменті північно-амери-канської культури. Тому правильними здаються радикаль-ні засоби, якими бореться з «культурним імперіалізмом» Індія. За індійськими законами іноземному капіталові забороняється створювати в країні медіа-компанії, бо вони загрожують національній безпеці.

Пряма імітація чи штучне прищеплювання західних зразків культури в країнах Сходу загострює їх антагонізми з країнами Заходу. До прикладу, політика тоталітарної вестернізації в монархічному Ірані привела до протилежного результату – до ісламського фундаменталізму.

Беззастережним виконанням закону про державну мову стурбовані в більшості країн світу. Цілими десятиліттями ведеться вперта боротьба японської культури і американ-ської цивілізації. У Франції навіть створена мовна поліція, яка слідкує за тим, щоб вся реклама велась на державній мові і таке інше. Президент Франції Жак Шірак під час візиту до однієї з країн Латинської Америки закликав до захисту всіх мов перед невблаганним наступом англійської мови.

Головними ознаками сучасної глобалізації вважаються динамічна лібералізація, ріст і інтеграція світових фінансо-вих і товарних ринків, а також культурна експансія. Цьому сприяла швидка еволюція глобальної світової інформацій-ної павутини – Інтернету. Ця система здійснює вільне переливання величезної кількості інформації у віртуальний простір, де споживачі отримують вільний доступ до неї у будь-якому куточку Землі.

Мова є засобом свідомості та елементарної обробки ду-мки, і як засіб, зумовлює прийоми розумової роботи і, пев-ною мірою, її досконалість. Саме функцією мови, що впли-ває через звичні фрази ранніх етапів життя і через літерату-ру, є виховання почуття спільного володіння безкінечно до-рогими скарбами. Мова певним чином пов'язує націю воє-дино спільними емоціями, які вона видобуває з людських душ. Крім того, мова є інструментом вираження свободи думки та індивідуального критицизму.

У країнах Східної Європи найбільшу загрозу складає культурний імперіалізм Росії. Під його впливом, наприклад, в Україні виникла так звана «україномовна» культура. Вона існує поряд з української культурою, не маючи з нею нічо-го спільного. Тобто, це культура, в якій українською мовою пропагуються духовні пріоритети російського шовінізму. Прикладом «україномовного» доробку слід вважати пісні О. Слободенка, Павла Зіброва та інших, які за мелодикою та змістом заперечують українську пісенну традицію.

Сьогодні у більшості українських міст переважає росій-ська мова, а загалом в Україні майже домінує російська культура. Як можна писати українською мовою про життя різних прошарків киян, одеситів чи харків'ян, коли там не існує живої української мови робітників, військовослужбов-ців, науковців тощо. Українська мова просто не існує, не функціонує в даних сферах культури, тому в ній не вироб-лено відповідних висловів, інтонацій. Таке ж становище склалось в українському кіно і театрі. Ця звуженість українського мовно-культурного середовища є згубною для ви-ражальних можливостей української мови. Під загрозою весь сукупний результат функціонування української куль-тури. Ослаблюється не тільки мистецтво, а й українська наука, військова справа, економіка.

Російська культура в межах СРСР була наймогутнішим центром впливу на всі інші національні культури. Розпо-всюдження впливу російської культури відбувається й далі як стихійно так і організовано. Стихійно – через змішані шлюби, міграцію, вахтові форми праці робітників України на нафтових промислах Тюмені тощо. Організовано розпо-всюдження в Україні письмових форм російської культу-ри, а також прихована чи відверта державна підтримка роз-повсюдження впливу російської культури. Багато які з ре-гіонів України виявились втягнутими в сферу дії російської культури, причому вплив її у східних місцевостях став пе-реважаючим.

Сьогодні російська культура прагне там, де можна, збе-регти, а навіть зміцнити свій вплив. Це реакція життєздатної системи на спроби української культури зайняти належ-не їй місце у власній країні. Українська культура ще не ви-робила системи захисту від експансії російської культури заради збереження самої себе. В час, коли ще не створені захисні механізми самозбереження і розвитку, йдуть пошу-ки форм і засобів боротьби проти засилля російської куль-тури в українському культурному просторі. Цей процес на-зивається періодом адаптації до нових історичних, політич-них та економічних умов, що склалися в Україні. Через це для формування і розвитку національної культури потрібне її повне відособлення від культури російської.

Рівень вітчизняної культури залежить від повноцінного українського мовно-культурного середовища. Відсутність