Вміння поєднати класичні прийоми з глибинним розумінням фольклору – головна стильова особливість композиторського стилю композитора.

Хорова фактура в творі „Гей видно село” не перевантажена, вона прозора і конструктивна, її тембрально – звукова палітра надзвичайно різнобарвна, збагачена ефектами поліфонізації та підголосків. Характерний синтез імітаційної поліфонії (т.1-24) та принципу варіаційності створюють у гомофонно – гармонічному викладі мереживну композиційну тканину з виразним пластичним фразуванням і тонким нюансуванням. ( Для прикладу подаємо хорову партитуру з гармонічним аналізом. )

III Вокально – хоровий аналіз

Твір „Гей видно село ” аранжовано на мішаний чотириголосний хор без супроводу. Подвоєнь голосів в хорових партіях немає.

Діапазони хорових партій

Сопранова партія є провідником основної мелодії, у якій невимушено, просто та природно сполучені різні інтонації від плавних до стрибкоподібних та танцювально – синкопованих. Теситурні умови зручні та не вимолюють застосування штучного ансамбля. Як носія головної теми, її необхідно виділяти із загального звучання. Альта партія як і тенор є супроводжуючою. Вона, як і інші партії, є зручною для виконання.

Тільки в тактах № 7,8 це звучання необхідно підкреслити, бо в цьому мотиві звучить початок основної збільшеної теми

Мелодія тенорової партії охоплює найбільший діапазон звучання. Найвища теситура зустрічається в „Приспіві”

Тут підкресленню підлягають переклички поміж сопрано та тенором та виділення із звучання мелодичного мотива тенорів (т.40-41)

Басова партія найменш рухлива за мелодикою. Вона базується в основному на відтворенні мотиву ostinato, який імітує кроки „рум-рум” Тут необхідним буде робота над інтонаційним строєм, бо притуплення уваги та слухового контролю може привести до пониження інтонації, у свою чергу подіє на чистоту інтонування в цілому хорі. В таких випадках звук тоніки необхідно виконувати гостро, з деяким підвищенням.

Всі партії викладено в межах робочого діапазона, вони надзвичайно зручні, локалізовані, відповідають регістровому співвідношенню з динамікою та не вимагають застосування штучного ансамбля.

Ми вже торкнулись питання ансамблевого врівноваження між звучанням мелодії та її супроводу. Відзначемо тільки, що врівноваженість, звучання в ансамблі стосується всіх засобів хорового звучання-ритміки, сили та способу взяття звуку, штриха, дикції, чистоти інтонації, синхронності вимови, цезур, дихання...

Жанрові особливості похідного маршу, йогог темп di Marcia штрих виконання „рум-рум” non legato стала ритміка кроку вимагають від хормейстера детальної окремої роботи над звучанням басової партії, з погляду досягнення ритмо-синхронного та дикційно-артикуляційного ансамблю.

Надзвичайно чітка вимова приголосних, перебільшення „р” та синхронно коротке тверде „м” повинно зберігатись протягом усіх тактів де воно застосовується. В таких місцях необхідно привчити хористів домогтися чіткої артикуляції за рахунок роботи вустами у штриху non legаto

Виконання останніми партіями своїх мелодій повинно також відповідати маршовому характеру, а у „Приспіві” і танцювально-синкопованому, де стає необхідним акцентування слабої другої долі(т.38-39). а потім сильної першої наступного такту (т.40). Вигук „Гей” виконується також з акцентом

При виконанні синкоп необхідно на ній для точного відтворення протягнути спів голосні „и” „о” у словах „дівчино” та „скоріше”

У мотивах з пунктирним ритмом необхідно ритмічно перетримати , а потім коротко вимовити йотовому „й” з послідуючою шістнадцятою ( )

В сопрановій при виконанні основної теми необхідно зберігати співвідношення звучання кантиленної мелодії, з деякими розпівом та штриха non legato, при якому необхідно коротко, чітко, зрозуміло артикулювати приголосні у всіх словах , а голосні виконувати в академічній манері – заокруглено, прикрито, наближаючи до манери співу літери „о”.

У тих фразах, де гомофонно-акордове звучання співпадає за текстом ритмікою, необхідно домагатись синхронного відтворення та цих двох компонентів за часом, маршовим характером, штрихом non legato, текстом та динамікою.

Стрій

Цей твір з погляду мелодичного викладу та способу гармонізації, є зручним для досягнення якісного інтонаційного ансамблю.

У зв’язку з системою викладу в натуральному мінорі та мажорі плавністю голосних, тут відсутні особливо тяжкі інтервали, а в основному застосовуються такі, які є доступні та зручні для інтонування. Це інтервали малих діатонічних та великих секунд, терцій, кварт, квінт та окремих секст, які стали основою горизонтального строю кожної хорової партії.

За способом відтворення вони підрозділяються на такі групи:

легкі: кварти, квінти, октава. В них обидва звуки виконуються стійко. Тільки так де існує небезпека пониження строю, при багаторазовому повторенні кварт, або окремих однакових звуків, їх необхідно виконувати з деякими підвищеннями.

Ма лі та великі інтервали (секунди, терції, сексти, септіми) відносяться до тяжких інтервалів

Нижній звук в цих інтервалах інтонується стійко, а звук, який повторює інтервал – низько ( у малих висхідних та великих висхідних ) або високо (у великих визхідних та малих низхідних) інтервалах.

Найбільше інтервалів кварти та секунди зустрічається у цьому творі.

Акорди, які утворюються при обєднанні партій інтонуються за тим же принципом, що і інтервали: основний та квінта – стійко, а терція та септима – високо або низько, в залежності від побудови інтервала.

IV Виконавський аналіз

Темп твору – Tempo di marcia (в темпі маршу) . Він пов’язаний з жанровими особливостями твору, та вимагає при виконанні дотримання відповідного темпу похідного маршу від початку і до кінця твору без сповільнень та прискорень.

Штрих виконання – non legato, з чіткою, підкресленою артикуляцією.

Схема диригування – 2/4

У штриху non legato жести менш плавні ніж у legato кут відбиття точки зменшується, крім кисті в показі бере участь