Найбільш виразні жести повинні бути на початках фраз, дихання коротким, активним з затримкою жесту диригента, останні такти показуються більш пасивними жестами, виділяючи поетичні наголоси та кульмінаційні точки фраз.

Загальний динамічний план розгортання сюжету на протязі двох куплетів пов’язаний з тричастинністю куплетної форми, яка побудована за сценарієм поступової появи війська, яка переходить до героїко – патетичної кульмінації та танцю, та їхнього відходу зі села.

А тому динамічний виконавський план двох куплетів побудований так, що основна головна змістовна кульмінація припадає на реприз не повторення Приспіву у другому куплеті. В загальному, цей другий куплет повинен звучати трохи сильніше від першого, чим буде досягатись враження наближення стрілецького війська.

Вступ рр.

I – куплет „ рр-р – mp” ( т.5-24 )

„ mp - mf” ( т.25-37 )

„ F (т.38 – 55, 56 - 59)

II – куплет „mp (т.5) poco a poco cresc.

„mf” (т.25) „А хто піде з нами...”

< F (до 35 такту)

Приспів: (т.38) „ F ” – акценти

Репризне повторення „ff”

в кульмінації (т.52) > до f (т.60)

Реприза (т.60) поступово зменшує звучність до нюанса „рр” (т.84) динамікою та розрідженням фактури створює враження відходу війська.

Дихання у творі береться по фразах на розділових знаках.

Гей, видно село, широке село під горою

Гей там іде військо стрілецькеє військо до бою, до бою

Іде, іде військо крізь широке поле,

Хлопці ж бо то, хлопці як соколи.

Басова партія бере дихання як сопрано.

Тенорова та альтова партія збільшену тему ( ) виконує на ланцюговому диханні.

Приспів вимагає застосування короткого, підхопленого дихання.

З погляду техніки диригування цей твір вимагає від виконавця глибокого проникнення у зміст та музичний виклад твору, вміння контролювати звучання, та системою жестів відтворити відповідний образ. Необхідно пам’ятати, що кожний вступ партії повинен бути попередженим, конкретним за напрямком, відповідати динаміці штриху та характеру.

Вступи повинні супроводжуватися кивком голови, поглядом очей, відповідною мімікою. Вся постава диригента повинна вилучати той характер, той зміст, який закладено у творі.

Крім того система дир. жестів повинна бути розрахована, спвставлена з динамічним планом виконання, щоби найбільш вражаючий, переконливий жест припадав на кульмінацію твору – репризне повторення ( у II куплеті)

Диригент повинен бездоганно знати текст твору, щоби при потребі він би зміг підтримати хор, підказавши йому те чи інше слово. Дикція та артикуляція слів повинна бути чіткою, зрозумілою. Наголоси в поезії співпадають з метро-ритмічними на сильній долі. У „Приспіві” необхідно зробити окремі акценти на другій долі „ха-ха” Але основним завданням диригента залишається творче відтворення сюжетної лінії твору системою жестів.

Цей твір є зразком обробки укр. народної пісні, з мелодичного матеріалу якої М.Колесса створив жанрово-музичну картину походу січового війська через село.

Цей твір користується широкою популярністю серед хорових колективів та з любовю та успіхом сприймається глядачами, викликаючи в уяві героїчні події минулого Українських Січових Стрільців.

Він знайомить їх з одним із творів хорової скарбниці М.Колесси, який став еталоном професійно – творчого підходу до обробки народної пісні, відданого служіння музичному мистецтву.

Використана література:

1. М.Колесса „Хорові твори”

2. Хоровий словник

3. Дмітрієнко „Хороведення”

4. „Українське музикознавство” т.III

5. Мазель « Аналіз музичної форми”

6. М.Колесса „Основи техніки диригування”