Рис. 2: а-б) Варіанти графічної реконструкції церкви святого пророка Іллі.

(За В. Яремою).

Спроби графічної реконструкції храму св. пр. Іллі в княжому Галичі продовжено на кафедрі “Реконструкції та реставрації архітектурних комплексів ” архітектурного факультету ДУ “ Львівська політехніка ” у дипломному проекті В. Кіналя під керівництвом Ю. Лукомського та Ю. Дубика . Після опрацювання археологічної та історико – архітектурної інформації розроблено реконструкцію плану храму на рівні стін та два варіанти його об’ємно – просторової реконструкції . За Ю. Лукомським ротонда уявляється з апсидою зі сходу та триярусною вежею від заходу ( рис. 3 : а, б, в, г).Ю.Дубик передбачав наближення до візантійської традиції з домінуючою в об’ємі центральною дільницею та одноярусним західним притвором (рис. 4 : а, б, в) . Покриття передбачалося свинцевою бляхою по скріпленнях . Схема плану споруди та спосіб застосування архітектурного декору в двох варіантах є однаковими . Таким чином , на цьому етапі досліджень не було жодних підстав вважати один з варіантів більш обґрунтованим .

Рис. 3. Варіант графічної реконструкції ротонди пророка

Іллі: а) повздовжній перетин; 6) план; в) південний фасад;

г) західний фасад. (За Ю. Лукомським та В. КІналем).

При опрацюванні іконографічних матеріалів до проекту було залучено й іконописні зображення . Однак на цьому етапі не було виявлено прямих аналогів до Іллінської церкви . Широкий огляд іконописної спадщини 15 – 16 ст.,зосередженої в доступних експозиціях та опублікованих альбомах ( збірки Кракова , Сянока , Львова ), дозволив констатувати , що на клеймах зі сценою поховання житійних ікон зображено муровані храми – ротонди .

Рис. 4. Варіант графічної реконструкції ротонди святого пророка Іллі: а) повздовжній перетин; б) південний фасад; в) західний фасад.(За Ю. Дубиком та В. Кіналем).

Очевидно, що в цих іконах стійку традицію ототожнення ротонд з мартиріями . Найчисельнішою є група однотипних зображень тридільного храму з двоярусною вежею над притвором – бабинцем , округлою центральною частиною та півкруглою низькою апсидою зі сходу ( рис. 5: а, б, в, г, д) . Всі вони мають спільні елементи композиції та архітектурного декору , які свідчать , що іконописці взорувалися на єдиний реальний прототип . Цим прототипом могла бути реальна споруда Галицької архітектурної школи , що дотримувала до кінця 18 ст. – церква святого пророка Іллі у давньому Галичі . В цьому нас переконує аналіз іконописних зображень .

Рис. 5. Іконописні зображення тридільної ротонди з вежею вад бабинцем: а) св. Параскева Тнрновська. ХУ-ХУІ ст. Націо-нальний музей, Варшава (інв. №73147); б) св. Микола. Поч. XVI ст. Національний музей, Краків (інв.№192); в) св. Ку-зьма і Дем'ян. Поч. XVI ст. с.Яблониця Руська. Музей народної архітектури, Сянок (інв. №493); г) св. Микола. 2 пол. XV ст. с.Горлиці. Націо-нальнин музей, Львів (інв. №2527, МИ); ґ) св. Микола. Ост. чверть XV ст. Історичний музей, Сянок (інв.№977).

Притвір Іллінського храму мав форму прямокутника з довшою стороною впоперек головної осі церкви , що вимагало влаштування покриття з поперечним гребенем . За характером даху вежі на трьох іконописних зображеннях можна встановити , що вежа в плані мала якраз форму прямокутника . Про це свідчить покриття вежі , змальоване у вигляді трапеції ( рис.5: а, б, в).

Найцікавішим елементом всіх зображень є оригінальне завершення покриття центральної круглої дільниці. Дах має два заломи і завершується невеличким шалоновим куполом . Під карнизом , довкола споруди , йде арковий поясок , який зображено , також , на заломі та на карнизі вежі . На деяких зображеннях він трансформований у круглі або прямокутні віконечка ( рис.5:а, б, г), що може бути результатом багаторазового копіювання . Як елемент архітектурного декору , арковий поясок є характерним для пам’яток галицької архітектурної школи 12 – 13 ст. На одному з зображень арковий поясок має ускладнене профілювання , що з’являється в центральноєвропейській архітектурі не раніше другої чверті 12 ст. , а поширюється в храмовому будівництві з другої половини 12 ст.

Окремо слід звернути увагу на зображення портал у центральної частини храму . У двох випадках вхід ускладнено обрамуванням , у формі декоративно оздобленого перспективного порталу з трилопастевою аркою завершення ( рис.5: а, в). Така форма порталу є характерною для споруд романського стилю Центральної Європи з початку 13ст. Західний портал вежі мав , очевидно , складне профілювальне звершення з півкруглим тимпаном.

Отже, прототип розглянутих іконописних зображень за стилістичними ознаками слід датувати не раніше , ніж зламом 12 – 13 ст. Таке датування прототипу не суперечить висловленому припущенню , що ним могла бути церква св. пр. Іллі у княжому Галичі . Викладені вище міркування дали підставу визначитися щодо більш імовірного варіанту графічної реконструкції Іллінської церкви. В ході курсового проектування (студент Р. Франків , керівники – Ю.Диба, В.Петрик) було випробувано варіант , в основу якого покладено археологічний план М. Каргера , запропонований Ю. Лукомським варіант об’ємно