Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………....3

Розділ І. Історіографія та джерела дослідження……………………………….. 6

Розділ ІІ. Стилізація як засіб художньо-образного осмислення дійсності…….14

2.1. Стилізація як засіб створення художнього образу………………….14

2.2. Художні закономірності процессу стилізації ………………………19

2.3. Стилізація в історії декоративно-прикладного мистецтва…………27

Розділ ІІІ. Традиції використання стилізації в декоративно-прикладному

мистецтві Закарпаття…………………………………………………... 36

3.1. Стилізація в художній обробці дерева……………………………….36

3.2. Композиційні особливості вишивки...………………………………..41

3.3. Символізм та стилізація в орнаментиці писанки……………………51

3.4. Специфіка об’ємних форм та декору керамічних виробів. ………..54

Висновки…………………………………………………………………………….60

Список використаної літератури…………………………………………………..65

Дадатки…………………………….………………………………………………..70

Вступ

Актуальність теми дослідження. Процес докорінних перетворень, що відбувається сьогодні в Україні захопив усі сфери життя суспільства,

в тому числі й духовну. Активне зростання національної української самосвідомості викликало величезний громадський інтерес до всіх проявів національної культури, до глибинних витоків традиційного народного мистецтва.

Українське народне і професійне декоративно-прикладне мистецтво набуло широкого визнання у нашій країні та за кордоном. У його рівних образах, зручних утилітарних формах і динамічних мотивах орнаменту містяться символи втаємниченої, чарівної природи. Сучасний етап розвитку вітчизняного мистецтвознавства позначений новим розумінням широкого кола явищ і проблем українського декоративно-прикладного мистецтва, переосмисленням доробку попередників, особливо в царині ідейного і теоретичного підґрунтя мистецтва.

Пропоноване дослідження покликане акцентувати увагу на стилізацію як засіб художньо-образного зображення дійсності, яку він виконує у всіх видах декоративно-прикладного мистецтва.

На сучасному етапі актуальність цієї проблеми здобуває новий ракурс у виявленні філософського підґрунтя та змістовності у засобах стилізації - від узагальнення до знаків -символів, від спрощення до перетворення.

З усієї опрацьованої літератури можна відзначити працю мистецтвознавців Антоновича Є.А., Захарчук-Чугай Р. В. та Станкевича М.Є. «Декоративно-прикладне мистецтво», що видана у Львові 1992 р. Цим дослідженням внесено вагомий вклад у вивчення творів декоративно-прикладного мистецтва України, зокрема наукове тлумачення стилізації.

Щодо Закарпаття - інформації з цієї теми ще менше. Та потрібно віддати належне кандидату мистецтвознавства М.В. Приймичу за внесений вклад у вивчення творів мистецтва та публікації своїх робіт, де відведено належне місце стилізації. Н.С. Пономаренко також присвятила цілий розділ у своїй праці з методики вивчення основ композиції на процеси стилізації. []

Тому аналіз стилізованих елементів та форм, узагальнення існуючих та пошук нових даних про стилізацію, дозволять показати ту пізнавальну, комунікативну, моральну і естетичну функції, що несуть у собі твори декоративно-прикладного мистецтва Закарпаття XIX -початку XX століття.

Мета роботи – виявити специфіку стилізації в декоративно-прикладному мистецтві Закарпаття.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- систематизувати наявну джерельну базу, виділивши основні групи: твори декоративно-прикладного мистецтва та теоретичні джерела;

- проаналізувати процес історичного розвитку стилізації;

- розглянути теоретичні основи процесу стилізації;

- на прикладах художніх промислів та професійних ремесел виявити специфіку стилізації в декоративно-прикладному мистецтві регіону.

Об'єкт дослідження - твори декоративно-прикладного мистецтва Закарпаття.

Предметом дослідження являється стилізація у творах декоративно-прикладного мистецтва Закарпаття XIX - початку XX століття.

Методи дослідження відповідно до поставлених завдань використовувалися такі методи: аналізу – для всебічного вивчення стилізації та її генези, детального вивчення декору окремих пам’яток мистецтва; синтезу – при створенні цілісної картини розвитку стилізації в декоративно-прикладному мистецтві регіону; порівняльний – для порівняння розвитку стилізації в різних видах мистецтва; історичний – при розгляді процесу стилізації в його історичному розвитку; системності – у розкритті процесів стилізації в творах декоративно-прикладного мистецтва Закарпаття в контексті розвитку культури регіону.

Територіальні та хронологічні межі дослідження.Головним чином, територія сучасного Закарпаття . В окремих випадках здійснюється вихід за сучасні географічні межі регіону, що зумовлено переходом частини закарпатських земель до сусідніх держав, хронологічно дослідження охоплює ХІХ - поч.ХХ ст., як маловивчений період активного розвитку декоративно-прикладного мистецтва Закарпаття репрезентований великою кількістю збережених артефактів.

Наукова новизна. Дана робота є першою спробою комплексно розглянути розвиток стилізації в декоративно-прикладному мистецтві Закарпаття ХІХ - поч.ХХ ст. на тлі полікультурного середовища регіону.

Практичне значення дослідження. Результати праці можуть бути включені до навчальних курсів з історії українського мистецтва, композиції, історії культури.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Загальний обсяг роботи з додатками становить 110 сторінок, у тому числі основний текст викладено на 60 сторінках.

Розділ І.

Історіографія, джерела дослідження.

Систематизовано і проаналізовано літературні джерела, особливу увагу приділено публікаціям про роль стилізації у декоративно-прикладному мистецтві, що дало змогу зробити висновок про явно недостатню увагу на цей засіб художньої творчості та на недостатню кількість інформації з цієї теми/ Однак, слід віддати належне тим вченим, котрі все ж таки працювали над дослідженням та фіксацією тих мистецьких явищ, які відбувалися на Україні.

Так у праці „Українське мистецтво (від найдавніших часів до початку XX століття)" - виданій у 1976 році, авторами якої є Ю. Негльовський, Д. Степанюк [43], коротко, але дуже ґрунтовно, розглядаються основні явища у творенні та розвитку українського мистецтва, усіх його видів і жанрів.

У книзі «Декоративно-прикладне мистецтво» авторів Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В. та Станкєвича М.Є.[2], зазначено, що українське народне і професійне декоративно-прикладне мистецтво набуло широкого визнання у нашій країні та за кордоном. У його предковічних образах, зручних утилітарних формах і динамічних мотивах орнаменту містяться символи втаємничної, чарівної природи, складні перипетії нашої історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу.

Мистецтво – поліфункціональне за своєю суттю -- було не тільки відображенням і пізнанням життя, а й своєрідною його моделлю. Однак при різних соціальних функціях воно зберігало цілісність, внутрішню єдність. В первісну епоху ще не було стійкого поділу праці, диференціації суспільної відомості. Єдність, нерозчленованість практичної і духовної діяльності закономірно характеризується художнім синкретизмом.