Поступово в класовому суспільстві мистецтво розмежовувалося на два русла – народне і професійне, тобто таке, що спирається на спеціальну, систематичну художню освіту. Прогресивне професійне мистецтво завжди правдиво відбиває життя народних мас, їхні ідеї та прагнення. [2, 11]

Надзвичайно цінним є напрацювання українських дослідників мистецтвознавців у шеститомнику «Історія українського мистецтва».[26] І саме в шостому томі містяться дослідження Г. Островського та С. Кілессо про «Мистецтво Закарпатської України 1917 -1945 рр.». В цій праці доволі детально висвітлено початки зародження закарпатської мистецької школи і ті історичні події, які відбувалися у той час, їхній вплив на національну культуру Закарпаття.

Як відомо, на формування народного мистецтва Закарпаття мали великий вплив найрізноманітніші фактори: географічні (територія знаходиться на південному заході, за Карпатами), які створюють специфічні умови; політичні - упродовж тисячоліття ці землі входили у склад Угорщини і культура формувалася під впливом економічних і культурних зв'язків; територіальні - відбувалася орієнтація на південно-західну Європу та постійні контакти з Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Румунією, Польщею та ін. Все це спричинило взаємовплив національних культур, елементів народного мистецтва європейського регіону, а також виявило специфічні риси, характерні для корінного населення. Ці обставини змусили мешканців регіону законсервувати не тільки мову, яка майже не зазнала змін, але й традицію.

Ще у XVIII столітті на Закарпатті поширює свою владу Австрійська імперія. У першій половини XIX століття тут не було ні друкарень, ні газет чи журналів. Української літератури як такої на Закарпатті тоді не існувало:закарпатські вчені першої половини XIX століття писали переважно латиною.

Чимало закарпатців змушені були емігрувати, бо на батьківщині не мали куди прикласти свої сили й здібності. Але варто згадати про те, що все-таки те населення закарпатських українців, які залишалися й продовжували жити на своїй рідній землі, творили своє, самобутнє мистецтво.

Закарпаття - своєрідний регіон співіснування багатьох народностей з їх специфічними культурними традиціями. Гармонійне поєднання і доповнення при збереженні аутентичності першоджерел національних культур створює ауру цільності та досконалості творення. Відносно тиха розмірена плинність буття околиць Австро-Угорщини сприяла стабільності патріархального устрою аж до XX століття. Могутній потенціал народного та окремих постатей професійного мистецтва, неухильне прагнення до розвитку краю розбудили тихе царство провінції, розбудили серця інтелігенції, підняли до творчості молодь. Це було вже XX століття, це був злет! [ ]

Хоча наш край у першій половині XX століття, вважався провінційним, відірваним від великих культурних центрів, він все ж багатьма шляхами і засобами підтримував науково-освітні і культурні зв'язки з найбільшими культурними центрами Європи, адже вихідці з Закарпаття, хай і в невеликій кількості, навчалися в Будапешті, Празі, Відні, Римі, Мюнхені, інших великих європейських містах. Та проривалися до тих центрів лише одиниці, в цілому художнє життя на Закарпатті в кінці XIX - на початку XX століття не позначилося високою активністю Потрібні були чималі зусилля людей цілеспрямованих, одержимих, високоорганізованих і вольових, аби розворушити застій, роздмухати іскру і запалити вогонь творчості.

Образотворча культура Закарпаття зароджувалося та розвивалася не осторонь розвитку культури усієї Європи, особливо культур сусідніх держав та держав, до складу яких входив край історично тривалий час. Вона знайшла гармонійність існування у конгломераті культурних проявів специфічного Карпатського регіону. Традиційні народні промисли, и старовинна дерев'яна архітектура та будівництво, оригінальні і самобутні твори прикладного характеру стали тим джерелом, з якого поллється благодать щирого і правдивого у своїй основі професійного мистецтва краю.

Протягом значного проміжку часу твори закарпатців були об'єднані стильово та ідейно, виразно тяжіли до декоративності, до вивіреного принципу реалістичного зображення та зв'язку з народним мистецтвом.

Природні багатства краю, вигідне географічне положення сприяли розвиткові домашніх ремесел й організованих промислів. Скрізь виділялись спеціалісти-ремісники, які обробляли дерево, ткали, шили одяг,- займалися ковальською і гончарною справою тощо. Народні художні промили розвивалися в усіх районах Закарпатської області.

/////

Проаналізувавши культурно-мистецьке життя Закарпаття XIX - початку XX століть та вплив на нього історичних факторів можна стверджувати, що це був надзвичайно складний неоднозначний й суперечливий період в суспільному житті краю в силу об'єктивних причин. До основних причин можна віднести часту зміну підпорядкування різним європейським державам та довготривале небажання окупаційних режимів-сприяти культурно-освітньому розвитку корінного населення.

Та все ж Закарпаття таїть в собі безліч художніх скарбів та різноманіття творів мистецтва.

Край здавна славиться народними художніми промислами: різьбярством, ткацтвом, гончарною справою, лозоплетінням. Оригінальні вишиванки, вироби з дерева, металу, шкіри, кераміки користуються широкою популярністю далеко за межами України. Вироби декоративно-прикладного мистецтва закарпатських майстрів прикрашають найцінніші колекції державних і приватних музеїв багатьох країн світу.

У словнику за редакцією Я.П.Запаска[23], стилізація розтлумачується як декоративнее узагальнення…………………………………..

//////

Художнє різьблення активно розвивалося саме в зв'язку з потребами інтер'єру закарпатських церков. Однак воно не стало поки що об'єктом спеціальної уваги мистецтвознавчої науки. Та й усе сакральне мистецтво Закарпаття досі не отримало належного висвітлення у працях історико-релігійного характеру, що дає підстави вважати це питання явно недостатньо опрацьованим.

Слушно зауважив кандидат мистецтвознавства М.В.Приймич у своїй публікації “Особистість у сакральному мистецтві Закарпаття” [50]: “Цілком зрозуміло, що декоративне сакральне різьблення не розвивалося саме по собі, а було генетично пов'язане з розвитком сакрального мистецтва, а разом з ним - і з духовно-релігійним і художнім життям краю. Національне існування