Так у 1850 році брати Галаси, з села Довге Іршавського району, визначилися своїми гончарними виробами на усе Закарпаття. Їх твори збереглися й до наших днів. (ф ) ОПИС

Раніше попередній період гончарство поділялося на міське цехове, яке задовольняло побутові та художні запити міського населення та панівних класів, і сільське, яке обслуговувало передусім селян. За капіталізму міське гончарство занепадає і під кінець XIX ст. вже не відрізняється від сільського. Сільське ж гончарство в другій половині XIX ст. зростає, підноситься його технічний та художній рівень, воно успішно конкурує з виробами фаянсових та фарфорових заводів.

Щоб піднести гончарство, наприкінці XIX - початку XX ст. засновують керамічні школи -(Миргород,……….?

Глина любить обтічні, узагальнені, позбавлені деталізації форми, вона тяжіє до умовно спрощених, стилізованих образів. Особливості глиняних виробів виявляються у відході від «засушеної» правильності форми, допущенні легкої асиметрії, неточності, відбитків торкання пальців. Це все одухотворює глину, підкреслює рукотворне походження виліплених з неї творів.

Лапи, крила, хвости, морди анімалістичних образів - стовщені, огрублені. За пташині лапки править ніжка-підставка. Кілька гравіювальних рисочок дають натяк на пірїне вбрання або волосся. Очі - це всього-навсього дві дірочки, людські фігури створюються на основі конусоподібної форми, що включає ліплення ніг та робить образ стійким.

Усі анімалістичні пустотілі забавки були водночас і свищиками. Резонатором служив циліндричний корпус для тварин і яцейподібний — для пташок. Розрізняли тварину або пташку переважно за формою голови: коник, бичок, баранець, кізонька, півник, зозуля і т.ін.

На Закарпатті у другій половині XIX ст. поширився підполиваний розпис. Хустські гончарі Андрій Лех (1837 - 1909) і його син Йосип Лех (1872- розписували пеналиком характерний квітковий орнамент, нанесений широкими мазками по рожевому черепку глечиків, дзбанків, горщиків, подібно як це робили при вільному малюванні фаянсового посуду. В осередках Гуді, Драгові та Мирчі виробляли сірий посуд з лискучими візерунками. Однак у Драгові найбільшою популярністю користувався неполивний посуд оздоблений білою і коричневою ангобами геометричним орнаментом (техніка ріжкування).

Кераміка не любить складного, деталізованого, задрібного декору. Обтічні, грубуваті форми керамічних виробів потребують спрощеного, виразного орнаменту, що складається з побільшених елементів, має лагідні, гнучкі лінії малюнка.[34,98]

Лащук Ю. Українські гончарі. Київ, 1968…………..

У с. Власове (тепер с. Вільхівка Іршавського району) побутувала специфічна техніка декорування «урізом» - щось середнє між ритуванням та різьбленням на дереві. Гострим предметом врізалися у затужавілий черепок, лишаючи широкі площини і жолобки, які надавали своєрідної орнаментальної пластики. Характерною лише для майстрів Закарпаття є ця техніка. Зі стінок сирого виробу - облитого чорною глинкою, зрізується ножем верхній шар і оголюється сира глина, яка після випалу дає жовто-рожевий черепок. Створені контури орнаменту заповнюються білою, зеленою та червоною глинками, вкриваються прозорою поливою - і за один випал виробі готові. [47, 28]

Світ довкола людини з давніх-давен розкривався через твори, зроблені вогнем, землею і водою -кераміку. Художня кераміка як один з провідних художніх промислів розвивалася в більшості регіонів Закарпаття. Твори утилітарного - декоративного чи ритуального характеру несуть певне емоційно-експресивне звучання і виконані у фольклорних традиціях цього регіону. ФОТО

Глибока традиційність та пластчина виразність характеризує вузькогорлі «корчаки», дзбанки хтя пива -«пивники», горщики, глечики, кухлі, які створюють вільхівські майстра М.Я.Галас, І.М.Галас, В .1. Газдик. Подібні зразки продукує і керамічний цех Іршавського промкомбінату, де роблять невеликі, мальовані в техніці ріжкування, декоративні мисочки, якими в Закарпатті люблять оздоблювати стіни.

Завдяки творчості славетних закарпатських художників про цей чарівний куточок української землі дізнався практично увесь світ, мистецтво розвивалося по висхідній саме завдяки тим міцним традиціям, які були закладені основоположником Закарпатської школи і продовжені новим поколінням митців.

З давніх-давен люди створювали потрібні корисні речі і обов'язково їх прикрашали. А там, де виникає краса, починається мистецтво.

Здавна найпростішим декором були навкісні та хвилясті лінії, спіралі, крапки, завитки намальовані або вирізані на глиняному посуді. Ритмічно повторюючись, вони утворювали орнамент.

Орнамент упродовж тисячоліть лишається основою народної творчості. В ньому відображені вірування, звичаї народу та його національні традиції. Часто саме за орнаментом можна визначити, якому народові належить виріб. Це ніби музичний інструмент, що награє мелодії давніх і сучасних культур.

основоположників модерну архітектор Генрі Ван де Вільде. Так він виразив основну тенденцію стилю - потяг до орнаментальності, що стала суттю нового мистецтва. І дійсно, модерн характеризують, в основному, хвилясті криві лінії, що виражають динаміку на площині. Ні одного різкого руху, навпаки, рух спокійний, легко протікаючий. Листя, квіти, стовбури і стебла, так як і контури тіла людини або тварини з притаманною їм асиметрією, являються джерелом натхнення.

Щезають кордони між окремими видами мистецтва, так як все підкоряється пануванню орнаменту. [7, 29]

Найбільш відомим майстром прикладного мистецтва епохи модерну в Парижі був чех-Альфонс Муха. Творчість Мухи було дуже багатогранною - афіші, меблі, ювелірні й ковані вироби, посуд, мереживо. У всіх його роботах проявлялася невичерпна винахідливість та Ч легкість. Він досяг такої слави, що його ім'я стали використовувати як міжнародний термін - стиль Мухи.

Усе змінюється, росте і живе на Землі за єдиними законами, має багато спільних рис.