Остання успішна спроба дати орнаменту нове життя було використана в кінці XIX на початку XX століття, в період становлення модерну. Художники - модерністи самі творили у власну символіку і реалізували її світ на власних полотнах. Орнамент відігравав в їхніх картинах не просто допоміжну роль красивої рамки. Він органічно вплітався в сюжет, заповнюючи простір, оживляючи порожнечу,, '* Вплітаючись у візерунки та прикраси. Можливо самі тому витвори в стилі «Модерн» і досі захоплюють нашу уяву. Модерн.

Великий стиль в мистецтві, поєднання естетичних шкіл і течій кінця XIX - початку XX століття.

В мистецтві кінця XIX століття з'явилася певна безвихідь. Мова йшла про здолання застиглих догм академізму.

Народження модерну супроводжувалося протестами, скандалами та дискусіями, та це не могло стати на заваді проникненню його не тільки в мистецтво, а й у всі прояви життя - від монументальної архітектури, живопис, скульптуру, до всіх видів прикладного мистецтва. Він ніби виростав з життєвих інтересів людей свого часу. [7,178]

7. Владимирская А.О., Владимирский П.А. Искусство для простих смертних. - М., Издательский дом.«Вильямс», 2006. - С. 178.

«Я хочу мистецтва, хочу форми, гармонії й лінії», — проголосив один з основоположників модерну архітектор Генрі Ван де Вільде. Так він виразив основну тенденцію стилю - потяг до орнаментальності, що стала суттю нового мистецтва. І дійсно, модерн характеризують, в основному, хвилясті криві лінії, що виражають динаміку на площині. Ні одного різкого руху, навпаки, рух спокійний, легко протікаючий. Листя, квіти, стовбури і стебла, так як і контури тіла людини або тварини з притаманною їм асиметрією, являються джерелом натхнення.

Щезають кордони між окремими видами мистецтва, так як все підкоряється пануванню орнаменту. [7, 29]

Найбільш відомим майстром прикладного мистецтва епохи модерну в Парижі був чех-Альфонс Муха. Творчість Мухи було дуже багатогранною - афіші, меблі, ювелірні й ковані вироби, посуд, мереживо. У всіх його роботах проявлялася невичерпна винахідливість та Ч легкість. Він досяг такої слави, що його ім'я стали використовувати як міжнародний термін - стиль Мухи.

Усе змінюється, росте і живе на Землі за єдиними законами, має багато спільних рис. Про взаємозв'язок «живої» і «неживої» природи свого часу багато говорив академік Вернадський. У період довгої еволюції нас дивує гармонія природи. Все своє існування людина прагнула до гармонії навколишнього предметного середовища, яке супроводжувало її життя. [2, 7]

Художня традиція - це стійка система творення образів, естетичних уявлень, історично сформованих у певному середовищі. Основне у традиціях народного декоративного мистецтва - матеріал, техніка його обробки, характер виготовлення предметів, а також принципи і прийоми втілення образу. Вирішальну роль відіграють художні особливості сюжетних зображень, форми виробів, орнамент, виражені живописними, пластичними або графічними засобами. Залежно від характеру взаємозв'язків ці фактори формують специфічні риси окремих видів мистецтва. В історичному аспекті відбувається постійний процес відновлення і розвитку традицій, але принципи, особливості художньої форми у мистецтві народу зберігаються віками, традиції відбивають ту якість, яку ми називаємо класикою мистецтва.

Фольклорні візерунки поєднують символічний перетворений діалог життя з історією. Сучасне прикладне мистецтво спирається в своєму розвитку на багатовікові традицій, створені талантом і працею багатьох поколінь. Художня творчість багата і різноманітна. Народні майстри володіють обробкою різних матеріалів: металу, дерева, шкіри, тканини, кістки, природного матеріалу. Різноманітні способи їх обробки. Різноманітна техніка виконання.[Ф]

Існує кілька видів орнаменту, які визначаються особливістю стилізованих елементів, з яких вони складаються.

Спираючись на стародавній знаковий метод людини, можна вивести основні знаки розвитку свого суспільства. І на цих знаках побудувати орнамент, який допоможе нам пізнати передусім самих себе, простежити шляхи творчості нашого регіону, вивчити закони розвитку орнаментального мотиву нашої місцевості, виразити через орнамент самого себе.[2. Антонович]

СІ. Федун, Т.Є. Рубля Розробки уроків образотворчого мистецтва. Методичний посібник, -- Вінниця 2004.

Основним джерелом створення орнаменту завжди була природа, вона майстерно відтворювала красу та багатство поєднань, цілісність та сувору впорядкованість усіх елементів у нескінченне розмаїття орнаментальних форм. На шкірі змій, крилах метеликів, пір’ї птахів, на пелюсткиах квітів можна побачити ці стилізовані витвори.

Вивчаючи цю красу, людина намагалася переймати закономірності, які лежать в її основі, знаходячи у природі декоративні елементи для орнаменту, обрана форма проходить складний процес перетворення - стилізацію. [Ф, 48]

Багато предметів декоративно-прикладного мистецтва, важко уявити без візерунка. У деяких видах прикладного мистецтва він з'являється разом з формою та матеріалом (вишивка, мереживо, візерункове ткацтво тощо), в інших - на готову форму наноситься зображення (розпис, різьблення, чеканка тощо), при цьому головна умова - органічний зв'язок прикрашання з формою предмету - остається обов'язковою для створення дійсно художньої речі.

Форма, конструкція, пропорції, матеріал, фактура поверхні та декоративні елементи створюють естетичне сприйняття предметного світу. Формотворення кожної речі визначається її ужитковим, тобто суто практичним призначнням.

Орнамент - це декоративна композиція, складена з елементів рослинних або геометричних форм, виконаних у стилізованій манері й повторюваних у певному ритмі Орнамент не може існувати сам по собі, як, наприклад, твір скульптури або декоративно-ужиткового мистецтва. Він існує як художнє доповнення, «одяг», прикраса речі.

Формул краси відомо чимало.