Різноманітні за формою та кольором мотиви рослинного та тваринного світу, предмети побуту та сама людини є невичерпним джерело творчості. В спілкування з оточуючим світом людина отримує уявлення про красу, гармонію, досконалість. Однак, створюючи художній образ людина не відтворює предмет з фотографічною точністю, а перетворює його за допомогою засобів художньої виразності. Творчо переробляючи природні форми в художні образи декоративного мистецтва, необхідно прагнути до певних узагальнень за допомогою ряду умовних засобів, спрощення малюнку, форми, кольору, об'єму - цей процес називається стилізацією

У декоративно-прикладному мистецтві виявлення типових рис спрямовується на створення узагальненого декоративного образу з наданням йому рис орнаментальності, умовності.

Декоративне трактування форми предмета - це процес активного відбору найбільш суттєвих особливостей форми, свідома відмові від усього другорядного. Синтез пластичної форми з орнаментальним образом.

ВИСНОВОК. Самобутні та оригінальні твори художників Закарпаття відрізняються з поміж творів усіх регіональних шкіл та мистецьких осередків України емоційністю, декоративністю, особливою парадигмою стосунків з народним мистецтвом, усією етнокультурною Карпат, що збереглася у своїй самобутності. Через історичні умови закарпатці найближче стояли до культур своїх європейських сусідів, ба й входили до цих формувань упродовж століть, але зуміли зберегти свою своєрідність і оригінальність. Таке явище як закарпатська мистецька школа гідне поваги і наслідування. Думаємо вона надихне для розвитку й наступні покоління, тому, що молодь не лише засвоює культурні здобутки попередніх поколінь, а й рухає культуру вперед.

Українське народне і професійне декоративно-прикладне мистецтво Набуло широкого визнання у нашій країні та за кордоном. У його предковічних образах, зручних утилітарних формах і динамічних мотивах орнаменту містяться символи втаємниченої, чарівної природи, складні перипетії нашої історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу.

Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво є важливою складовою частиною системи художньої освіти. Постійно зростає всезагальний інтерес до нього. Відкриваються нові факультети і відділення у вищих і середніх педагогічних та художніх закладах, організуються курси підвищення кваліфікації з питань народного мистецтва і народознавства.

Розділ ІІІ.

Традиції використання стилізації в декоративно-прикладному мистецтві Закарпаття

3.1 Стилізація в художній обробці дерева

Для дослідників залишається нез'ясованим ранній етап розвитку деревообробного виробництва через малу кількість дерев'яних археологічних знахідок. Слабка тривкість деревині й руйнівна сила часу спричинили до цілковитої втрати більшості виробів з дерева найдавніших епох.

Виготовлення та оздоблення дерев'яних предметів на території України, очевидно, розпочате в пізньопалеолітичну добу. Для обробки деревини в той час первісні люди могли застосовувати кремінні знаряддя: рубило, клин, ніж і різець У мезоліті були винайдені долото, тесло і сокира. Ймовірно, вироби з дерева (начиння, посуд) яке краще надається обробці, ніж кістка чи камінь, були широко розповсюджені в побуті елеолітичних племен, що заселяли Східну Європу.

Історія цивілізації не знає універсальнішого й зручнішого матеріалу, який би так добре прислужився її культурному прогресу, як усім відоме дерево. Тканини ручного виготовлення і дерев'яні предмети до XIX століття, а подекуди й до початку XX були символічним визначником консервативного характеру сільського побуту багатьох європейських країн. Зустрічалися в тодішньому селі вироби з глини, скла чи металу, але їхня кількість у порівнянні з дерев'яними і тканими речами виглядала насправді мізерною

В Україні з давніх-давен деревообробництво належало до найпоширеніших традиційних чоловічих занять, на що вказують археологічні й літописні джерела. Свідчення цього є також значне розгалуження деревообробних технологій на окремі галузі: теслярство, бондарство, токарство, столярство та різьбарство.

Жоден з видів системи декоративного мистецтва не має такої багатої типології творів, як художнє дерево. Від монументально-декоративних різьблених і профільованих елементів дерев'яної архітектури, творів сакрального мистецтва (іконостасів, придорожніх, процесійних, ручних і напрестольних хрестів) до декоративно-ужиткових виробів (меблів, посуду, начиння, музичних інструментів, іграшкової пластики) - такий різноманітний світ речей створили майстри-деревобробники багатьох поколінь.[61,9]

Художнє дерево, розвиваючись протягом століть в єдиному руслі з іншими видами українського декоративного та декоративно-прикладного мистецтва, передовсім такими, як кераміка, ткацтво, скло, метал, плетення з рослинних матеріалів та ін., проявляє спільні риси у тектоніці форми, іноді в структурі декору та, найголовніше, в народному світосприйнятті краси, духовних сил, Господньої благодаті.[61,10]

Скрізь в усіх регіонах України, на величезному просторі художніх традицій від найдавнішої давнини аж до наших днів дерево було об'єктом уваги, суттєвою ланкою занять, скерованих на задоволення життєво необхідних потреб. Так само, як вироби з кераміки чи ткацтва, вироби з дерева служили і окрасою оселі, і виконували функції як естетичні, так і побутові. Але в усіх своїх номінативних призначеннях дерево було провідним видом декоративної творчості, означувало критерії мистецьких уподобань і смаків, було доступним, легким для художньої обробки матеріалом, виявляло величезну шкалу способів її трансформації в об'єкти народної творчості і побуту.

Дерево було рівно ж носієм моральних традицій, що пов'язувало життя людини з природою, забезпечувало її потребу в пізнанні світу. Простір українського села, ментальність селянина були обжиті деревом, і так тривало впродовж багатьох століть на шляхах формування цивілізацій. Важко уявити собі будь-яку ланку побуту, гілку життя людського, рух культури в Україні без дерева. Народні майстри, ремісники, теслі, столяри, різьбярі, різного ґатунку деревообробники були шановані так само, як ковалі, ткачі, що були освячені привілеями великої традиції й таланту. Українська земля протягом віків зберігала найвищу красу у природі у