Формотворчі експерименти авторів «нового рома-ну», які намагалися рухатися шляхом, накресленим Дж. Джойсом та М. Прустом (саме ці письменники, за висловом Н. Саррот, «завершили велику літературну революцію»), мали й мають чималий вплив на сучас-ний авангард.

Фантастика в літературі XX ст.

Розвиток наукової фантастики XX ст. засвідчив про «серйозні» претензії нового жанру в історії новітньої літератури. У ХХст. формуються різноманітні течії у фантастиці, розробляються нові теми й пробле-ми, відбуваються жанрові й стильові експерименти провідних фантастів світу, розширюється географія фантастики.

Провідне місце в сучасній науково-фантастичній літературі посідає англомовна фантастика (США і Англія). Саме в ній оформлюються найбільш значимі внутрішньожанрові течії, відображаються загальні для історії наукової фантастики тенденції, накреслюється основна проблематика і поетика жанру. Кінець 30-х – кінець 50-х років вважається «золотим віком» англо-мовної фантастики. Письменників починають цікавити питання не «що?» (винахід, пригоди, інші світи), а «як?» (це впливає на людське життя, на життя суспільства) і «чому?» (відбувається або станеться саме так, а не інакше). Супергерой та його пригоди починають інте-лектуалізуватися (А. Ван-Вогт). Потужний розвиток одержує тема робототехніки (А. Азімов, Г. Гаррісон).

З'являється «м'яка» або гуманітарна фантастика, представлена творами К. Саймака і Р. Бредбері. Замість обтяженості техніцизмом автори цього напря-му застосовують широке соціальне моделювання, висвітлюють моральні, філософські, духовні проблеми майбутнього. Р. Хайнлайн і А. Азімов створюють цілу історію майбутнього, розповсюджується так звана «альтернативна історія» (що було б, якби не відбулася або закінчилася по-іншому глобальна історична подія). Заявляє про себе і гумористична фантастика (Р. Шеклі, Г. Каттнер). Але, мабуть, головне, що відбувається у «золотий вік» англо-американської фантастики, це за-родження в її надрах нового напряму – «фентезі». Лін Картер визначив фентезі як «розповідь про дива, які не належать ні до світу наукового, ні до світу потойбічно-го». Фентезі можна назвати фантастичними казками для дорослих: вони не акцентують уваги читача на на-укових досягненнях або описах технічного прогресу, а створюються з опорою на чарівний світ міфологічних і казкових сюжетів і образів. Фентезі іменують також «літературою меча і жезла», тобто літературою про ге-роїв і магів. Народження фентезі пов'язують з іменами Роберта Говарда і Джона Роналда Руела Толкіна. Говарду належать оповідання про славетного воїна дале-кої Хайборійської ери Конана-варвара, які друкували-ся протягом 40-х років. Толкін є автором повісті «Хоббіт» (1937) та її продовження – рилогії «Володар кілець» (завершена 1954 р.). У 50-80-ті роки традиції «казкової фантастики» продовжили Урсула Ле Гуїн («Хейнський цикл», цикл «Земномор'я»), Майкл Муркок («Фенікс в Обсидіані», «Володарі мечей»), Роджер Желязни («Володарі снів», «Бог світу», цикл «Хроніки Амбера»), Енн Маккефрі (романи циклу «Вершники Перна»).

Наприкінці 1950-х років «золотий вік» англомовної фантастики поступається місцем так званій «новій хвилі». Провідною її тенденцією було зближення фан-тастики з літературою «основного потоку» (main stream), прагнення зробити фантастичний роман фор-мою сучасного інтелектуального роману. Це був період інтелектуалізації та остаточного «олітературення» «сайєнс фікшн» і «фентезі». У 1962 р. Рей Бредбері не без підстав заявляв: «Фантастика – не частина літера-тури «основного потоку», вона і є «основний потік». Це – «найважливіший жанр нашого часу». У «нову хвилю», яка тривала приблизно до початку 80-х, включалися як метри, так і нові лідери жанру (Т. Діш, С. Ділані, X. Еллісон, Д. Баллард, Р. Желязни, Дж. Браннер, Ф. Херберт, А. Нортон).

Початок 80-х років у американській фантастиці був ознаменований літературною війною між «гуманіста-ми» і представниками новітньої течії «кіберпанками». Кіберпанк приділяє особливу увагу «зрощенню» людини з комп’ютером (проблемі кібергізації), її існуван-ню у віртуальній реальності (такі загальновживані сьо-годні терміни, як «віртуальна реальність», «кіберпростір» тощо, ввійшли до масової свідомості саме че-рез кіберпанк). Цей напрям характерний описами високотехнологізованого майбутнього у песимістичному ключі. Провідними представниками кіберпанку є Б. Стерлінг, В. Гібсон, М. Свонвік, Дж. Ширлі, Дж. Воман, В. Й. Вільямс.