КУРСОВА РОБОТА

з проектування і моделювання

на тему:

“Одягові вишивка”

Зміст

Вступ

І. Техніка вишивання

ІІ. Одягові вишивка

ІІІ. Творчий пошук.

Висновок

Список літератури

Вступ

З глибини віків

Перші згадки про вишивання зустрічаємо у стародавніх істориків, про нього свідчать і археологічні знахідки із скіфських поховань. Всесвітньо-відомі золота пектораль з Товстої могили (ІV ст. до н.е.), чаша з Гайманової могили, срібна ваза з кургану Чорним лик (ІV ст. до н.е.), що є унікальними мистецькими витворами, містять сюжети, які дають змогу дослідникам виявити і простежити різноманітні форми чоловічого та жіночого одягу, його пишне декоративне оздоблення золотими нашивками, аплікацією з кольорової шкір, декоративними швами. Узори утворюються з поєднання кружечків спіралей, завитків, а також із пишної рослинної орнаментації у вигляді стебла рослини, листя лавра, лотоса, грон винограду.

Археологічні розкопи у Києві, Білогородці, Старому Галичі, Шаргороді та інших місцевостях України виявляють численні залишки гаптованих тканин. Їх вивчення, зіставлення із зображеннями на фресках, мініатюрах свідчать про широке застосування гаптування золотом і сріблом в одязі давньоруських людей. Характерною деталлю одягу був довгий плащ – корзно, щедро прикрашений великими ????, всередині яких вміщено орменальні розетки або зображення орлів. Подібний одяг ми бачимо на родинному портреті київського князя Святослава Ярославовича з “Ізборника Святослава”, у зображеннях молодого княжича (очевидно, Бориса) у “Слові Іполита” та князя Ярослава Всеволодича в церкві Спаса на Нередиці, а також у зображенні родини Ярослава в Софії Київській.

Особливий інтерес становить вишивка з курганного поховання на Київщині. Виконана вона на смужці з шовкової, що прикрашала сорочку з д?????????? Полотна. Рисунок характеризується граничною ясністю, чіткістю і спокійно-розміреним ритмом та рівновагою всіх частин. Усі ці археологічні знахідки підтверджують, що вишивка була улюбленим і поширеним видом декоративного мистецтва як серед знатної верхівки, так і серед простого люду.

У процесі соцільно економічного і культурного розвитку на Україні сформувалися локальні особливості народної вишивки кожного етнографічного регіону – Середнього Подніпров’я, Полісся, Поділля, Карпати і Прикарпаття, Півдня України. На зламі ХІХ-ХХ століть улюбленими стають хрестик, квіткові узори червоного та чорного кольорів, які поступово витісняють характерні місцеві засоби шитва і вишукані сполучення кольорів.

У вишивці Східного Поділля переважають геометричні мотиви складних сполучень, мініатюрна розробка їх справляє враження дорогоцінної мозаїки. Шикоро використовують майстри різноколірні мережки чорного, білого, синього кольорів, а також шви поверхнього шиття: штанівку, стеблівку, які ????, з’єднують в єдине ціле композиції орнаментів і вносять додатковий художній ефект.

Техніки вишивки

Художня довершеність і різноманітність вишивки залежить не тільки від створення досконалої органа ментальної композиції. Тонкого відчуття кольору, а й значною мірою від вибору технік виконання. Характерною особливістю народної вишивки є величезна різноманітність технік, поєднання їх до 10-15 одночасно. Назви багатьох з них походять насамперед від засобів виконання – “вирізування”, “виколювання”, або ж від того, який предмет вшивається: рушники – “рушниковий шов”, пере мітки – “пере мітковий шов”, від назви місцевості – “старокиївський шов”, “городський шов”. Назви багатьох технік походять від того, як виглядає даний шов, що він нагадує: “курячий брід”, “солов’їні вічка”, “гречечка”. “зірочка”. “овсяночка”.

Більшість українських вишивок двосторонні – виворотня сторона вишивки не відрізняється від лицевої. Народні вишивки розраховані на прикрашення і укріплення тканини, тому вони дуже практичні. До таких вишивок відносяться мережки “гречечка” і “ляховка”, “одинарна ляховка”. Цією мережкою прикрашають дитячий, жіночий і чоловічий одяг. Виконується вона наступним чином: в льняному полоні середньої товщини висмикують нитки в такому порядку: 3 висмикують, 3 лишають, потім 6 висмикують, 3 лишають і знову 3 висмикують. Після того як нитки висмикані, вишивку змережують по краю до кінця мережки, набираючи на голку стільки ниток, скільки було висмиковане. Замережуючи другий ряд ???? трьох ниток, роблять посередині широкої смуги павутину, зв’язуючи по 2 стовпчики з одної і з другої сторони павутинки (мал.. 1, а).

При вишванні нитку закріплють декількома стежками в тому місці. Яке в подальшому закриється вишивкою. Закінчуючи кожну павутинку, голку треба провести під нитку, якою вишивають павутинку (мал.. 1, б). Після цього змережують другий край мережки, і робота вважається закінченою.

“Одинарна гречечка”. Мережка “одинарна гречечка” готується до вишивання так як і “ляховка”, з таким же рахунком ниток, але вишивають її інакше: на початку змережують по краю, набираючи на голку стільки ниток, скільки було висмикувано. Потім змережують до кінця мережки 3 лишившихся нитки, захоплюючи при цьому всі 3 нитки і, таким чином, розділяють середню широку полоску на стовпчики. Змережуючи другий ряд лишившихся трьох ниток, посередині широкої смуги зв’язують 2 стовпчика ???-гладьєвим швом. Для цього голку виводять наверх на праву сторону робочої нитки між двох стовпчиків (мал.. 2, а) і вколюють її на ліву сторону нитки ( мал.. 2, б). Таким чином, нитки посередині перериваються. Коли 2 стовпчика обшиті до кінця, робочу нитку на вивороті проводять до тої сторони мережки, звідки починається штопально-гладьовий шов. Після цього змережують другий край мережки, і робота вважається завершеною.

“Карпова луска”. Цей шов можна вишивати нитками різних кольорів. Виконують його технікою “вперед голку”. З виворотньої сторони цей шов виходить такий же, як і з лицьової сторони, тільки із зміною кольору ниток (мал. 3). Цим швом добре обробляти вовняні вироби: літні пальто, плаття, жакети і т.п.

Підбір кольору ниток вирішується топально, наприклад: на коричневій вовні добре вишити нитками бодро, червоними, ярко червоними, ??????, рожевими, на вовні зеленого кольору вишити нитками