Понад десять збірників п'єс класиків шестиструнної гітари й шість альбомів власних транскрипцій і композицій випущених в 1930-1950 р. За внесок у розвиток культури гри на шестиструнній гітарі та підготовку кадрів професійних гітаристів, виконавців і педагогів був нагороджений орденом "Знак пошани" і двома медалями.[ ]

Ще одним “титаном” російської гітарної школи є Іванов-Крамськой Олександр Михайлович (1912 – 1973) – видатний російський радянський гітарист, композитор, диригент, педагог, автор "Школи гри на шестиструнній гітарі", один з небагатьох радянських музикантів-гітаристів, відзначених званням заслуженого артиста РСФСР (1959). Вчився в музичному технікумі імені Жовтневої революції в Петра Спірідоновіча Агафошина (шестиструнна гітара), потім у Московській консерваторії (курси підвищення кваліфікації). Зіграв величезну роль у розвитку шестиструнної гітари в Росії. 

Виступав як соліст і в ансамблі з співаками (Н. А. Обуховой, І. С. Козловськім). З 1932 року працював на Всесоюзному радіо. В 1939 році одержав 2-ю премію на Всесоюзному конкурсі виконавців на народних інструментах. В 1939–45 р. диригент Ансамблю пісні й танцю. В 1947–52 роках диригент Російського народного хору й оркестру народних інструментів Всесоюзного радіо. 

Автор п'єс і школи для шестиструнній гітарі. Його гітарні твори (серед яких два концерти для гітари з оркестром) користуються великою популярністю серед гітаристів. 

Педагогічна діяльність О. М. Іванова-Крамського протікала в Академічному музичному училищі при Московській консерваторії, де з 1960 по 1973 рік він очолював клас гітари, підготувавши чимало талановитих музикантів. Потім викладав в Інституті культури. 

Олександр Михайлович Іванов-Крамськой був видатним музично-громадським діячем, що віддав всі свої сили пропаганді гітарного мистецтва. Завдяки йому гітара знайшла статус професійного концертного інструменту й стала викладатися в середніх й виших музичних закладах не тільки в Росії, але й на пострадянському просторі. Помер О. М. Іванов-Крамськой в Мінську під час гастролей. Похований у Москві на Введенському кладовищі. В його честь проводятся щорічний Московський міжнародний фестиваль гітарної музики імені О. М. Іванова-Крамського, а його ім'ям названа одна із дитячих музичних шкіл м. Москви.[ ]

Розглядаючи наступне ім’я слід відзначити, що цей представник є нашим сучасником. Це гітарист ланкою, яка є сполученням двох гітарних шкіл, епох: Радянської і сучасної Російської. Фраучі Олександр Каміллович – один із кращих російських класичних гітаристів-Виконавців і педагогів. Народився в м. Ростові в 1954 році. Перші кроки в музиці почав робити під керівництвом батька - Камілла Артуровича Фраучі – відомого скрипаля й педагога. Грати на гітарі почав в 11-літньому віці, до цього 3 роки займаючись на скрипці. Перед вступом у музичне училище брав приватні уроки в Н. О. Івановой-Крамськой і О. М. Іванова-Крамського. В 1969 році поступив у Центральну музичну школу при Консерваторії ім. П. І. Чайковського в Москві, де півроку займався в О. М. і Н. О. Іванових-Крамських, а після смерті в 1970 р. О. М. Іванова-Крамського продовжував і закінчував навчання в класі Н. О. Івановой-Крамськой. Потім продовжив навчання в Уральській консерваторії ім. М. П. Мусоргського у Свердловську спочатку протягом року в А. В. Мінєєва, а після смерті останнього – у його учня В. М. Деруна, під керівництвом якого й закінчив консерваторію. В 1979 році завоював перший приз на національному музичному конкурсі виконавців у Ленінграді (Санкт-Пентербург), а в 1986 році – перший приз на Міжнародному конкурсі гітаристів у Гавані (Куба). Виступав із сольними концертами та вів майстер-класи в Німеччині, Франції, Бельгії, Великобританії, США, Австрії, Італії, Югославії, Польщі, Кубі, Угорщині, Чехії, Болгарії, Туреччині й Греції. Олександр Фраучі неодноразово запрошувався як член журі на міжнародні конкурси гітаристів. Випустив платівку на фірмі "Мелодія", а також CD-диск (1994) із записом творів Микити Кошкіна й альбом "Забуті Шедеври" (1997).

Заслужений артист Росії, музичний педагог, профес-сор Російської академії музики (колишнього Музично-педагогічного інституту ім. Гнесиных) у Москві, у якій почав працювати в 1980 році. Виховав більше 20 лауреатів міжнародних конкурсів. У різні роки його учнями були Вадим Кузнєцов, Олександр Чехов, Микита Кошкін, Олександр Рейнгач, Євгеній Фінкельштейн, Вадим Чебанов, Анастасія Бардіна та багато інших.

Олександр Фраучі вніс і вносить неоціненний вклад у розвиток вітчизняної класичної гітари. Багато хто із кращих російських гітаристів є учнями Олександра Камілловича. Фраучі – це чудовий смак, глибокий, хороший тон, закоханість у кожну фразу. У відомому англійському журналі «Classical guitar» він був названий російським онуком Сеговії.

Шанувальникам класичної шестиструнноі гітари одне тільки прізвище Фраучі скаже більше, ніж будь-яка, сама яскрава стаття про маестро. Переможець конкурсу гітаристів у Гавані (1986), перший російський виконавець «Фантазії для благородного лицаря» Х.Родріго, яскравий музикант, майстер інтерпретації та імпровізації, творець редакцій і перекладів, що поповнили гітарний репертуар професіоналів, Олександр Каміллович ще й чудовий педагог, автор декількох методичних робіт з мистецтва гри на гітарі. Фраучі – рідкісне сполучення виконавського таланту із викладацьким. З 1980 року він викладає в Російській Академії музики імені Гнєсіних. Імена його яскравих учнів гримлять по всьому світі.

Ще одним Кошкін Микита Арнольдович, російський композитор і гітарист. Народився в Москві 28 лютого 1956 року. До класичної гітари прийшов через захоплення рок-музикою. У шкільні