Українські композитори

З 1905 по 1911 роки Стеценко створив дві кантати ("Шевченкові" і "Єднаймося"), три опери ("Кармелюк", "Лисичка, Котик і Півник", "Іва-сик-Телесик"), ряд романсів і хорів, обробив десятки народних пісень, на-писав музику до кількох драматичних вистав.

Справжньою майстерністю й оригінальністю позначені кантати "Єд-наймося" і "Шевченкові". Обидва твори завершено у 1910 році. Популяр-ною кантата "Шевченкові, присвячена 100-річчю з дня народження поета. В ній знайшла своє відбиття палка любов народу до свого великого сина. Кантата складається з двох розділів, контрастних за характером. Перший витримано в ліро-епічних тонах. Тема розповідного характеру, якою починається вокально-інструментальне полотно, змінюються м'якою, лагідною, ліричною. Потім звучать ще дві теми пре-славного характеру. У другому розділі музика набуває драматич-ного змісту. На зміну багатоголосним гармонічним комплексам першого розділу тут вжито динамічне поліфонічне чотириголосся. Актив-не розгортання музичної тканини завершує невелика урочиста кода.

В основу хорової поеми "Сон” покладено поезію П. Грабовського "Зе-лений гай, пахуче поле". Вже перша тема її позначена конфліктним сприй-няттям дійсності. Вона імпульсивна й багатопланова. Музична фактура її ділиться на три шари: перший - партія сопрано, яка служить зачи-ном, початковим поштовхом до розвитку; другий - партія альтів і тенорів, які безперервно імітують мелодію; третій - партія басів, що вступає з рит-мічною імітацією у збільшенні. Ритмічна й ладова рухливість трьох верхніх голосів сковується витриманим басом, ритмізація якого має велике значення для образотворення. Саме через динаміку гармонії композитор втілює складний музичний образ героя з його багатим внутрішнім світом і трагедійність ситуації.

Початок другої побудови теми має інший характер. "Звільнена" мелодія звучить тут на повний голос, розливаючись як повновода ріка. Усі три голоси нагадують мелодику широких ліричних пісень.

Друга тема поеми "Сон" є ліричним центром твору. Світле, мажор-не її забарвлення, прискорений темп і легкість фактури зближують її з народними веснянками, гагілками. Невеликі розміри другої теми роблять її своєрідним динамічним зарядом для дальшого розгортання музичної форми. Саме в асиметричності тем кри-ється одна з основних властивостей поеми "Сон" Стеценка.

Наступний, середній, розробковий розділ твору характерний постійним оновленням музичного матеріалу. Ідучи за поетичним змістом, композитор у трьох епізодах малює ряд картин-образів. Події розгортаються як спо-гад, сновидіння. Згадується важка праця матері, сестри; потім в уяві в'язня яскраво постає образ матері, що викликає сильне збудження. Тут композитор досягає трагедійної кульмінації.

Завершується твір невеликим епізодом просвітленого характеру. Це своєрідна реприза першого, експозиційного розділу. Вона має життє-ствердне звучання, незважаючи на трагедійність змісту. Хорова поема "Сон" Сгеценка - етапний твір в українській музиці початку XX століт-тя. З ним в українське музичне мистецтво входить нова образна сфера, нове коло інтонацій, новий ідейний зміст.