вона придумувала, миттєво ставало модним. Тому в траур одягнулося півсвіту. Цей крок виявився символічним: у 20 столітті було немало приводів для скорботи. Світ охопили війни, економічні депресії. Безтурботність втратила свою красу. Навіть увечері, після ділового дня, жінка немов залишалася напоготові, одягаючись в плаття строгого крою. Дивно, що прекрасна половина людства, що завжди так енергійно відстоює свою неповторність, погодилася носити досить безликий одяг. Виявилось, що маленьке чорне плаття – деталь з подвійним дном. Воно могло бути настільки непомітним, що краса жіночого тіла виступала на його фоні яскравіше звичайного. Воно не відволікало увагу від індивідуальності його господині. Це була абсолютно нова філософія.
Здавалося, це плаття принесло в моду демократизм. Дозволити собі такий наряд могла будь-яка жінка – навіть з вельми скромними доходами. Досить було мати в гардеробі всього лише одне плаття, щоб відчувати себе добре одягненою. Говорять, після смерті Габріель Шанель (жінки вельми спроможної) в її гардеробі виявили всього три наряди. Але мода завжди носить соціальний характер – так було і з маленьким чорним платтям. Шанель, що придумала його, мала досить значну колекцію прикрас. На зорі своєї модної кар’єри вона пропонувала носити несправжні перли і ланцюжки з недорогоцінних металів. Але вже на початку 20-х під впливом свого російського друга великого князя Дмитра Павловича вона відкрила для себе яскраву розкіш візантійських прикрас. Все, що подобалося Шанель, тут же знаходило втілення в її моделях. Тому чорне плаття перетворилося на фон для ювелірної пишності. А прикраси з головою видають соціальний статус. І демократизм якось відійшов на другий план. Дизайнер Міла Надточий розповідала, як вразила її зустріч з «справжнім» маленьким чорним платтям: воно висіло у вітрині – абсолютно лаконічне, позбавлене деталей, а поряд на оксамитовій подушечці лежало розкішне діамантове кольє, як абсолютно необхідна деталь туалету. Безлике плаття зовсім не зрівнювало всіх жінок – за це вони полюбили його ще більше. І воно перетворилося на справжній кошмар 20-го століття: його недоліки були помітні неозброєним оком, але від нього неможливо було відмовитися.
Багато дизайнерів, як і сама Шанель згодом, немало експериментували з довжиною рукава, формою горловини, довжиною спідниці, оздобленням. І ось що виявилось: будь-яке відхилення від первинного варіанту (укорочена спідниця, глибоке декольте, гудзики, мережива, комірці, манжети) позбавляло маленьке плаття його унікальної безликості. Воно ставало діловим, коктельним, вечірнім – і переставало бути універсальним, а значить, вимагало нових вкладень в гардероб. Модифіковане плаття впадало в очі, запам’ятовувалося – і ставало небезпечним надягати його дуже часто. Крім того, доводилося постійно змінювати прикраси.
Час розвіяв легенду про те, що маленьке чорне плаття підходить будь-якій жінці. Воно зобов’язує мати хорошу фігуру: облягаючі лінії здатні виставити напоказ будь-який недолік. Ноги взагалі повинні бути близькі до досконалості, адже довжина до середини колін – найнебезпечніша. А чорний колір, якому приписують здатність робити фігуру стрункішою, вимагає бездоганної шкіри. Немає нічого гіршого, ніж жінка з сірим кольором обличчя і повною фігурою, одягнена в коротке чорне плаття.
Модний будинок Шанель продовжує існувати і після смерті своєї засновниці. В різний час з ним співпрацювали не схожі один на одного дизайнери. Але про стиль Шанель знову голосно заговорили, коли біля керма став німець Карл Лагерфельд. І заговорили тому, що він перевернув уявлення про стиль з ніг на голову. Він укоротив спідниці, ввів яскраві фарби. А вже на що він перетворював маленьке чорне плаття – важко описати словами. Доходило до того, що воно ставало білим. І що ж? Критики сходилися на думці, що велика мадмаузель точно не схвалила б таких експериментів. Але моделі Лагерфельда якнайкраще відповідали духу часу – а це те, за що завжди боролася Шанель.
Винахід Шанель давно перетворився з плаття в ідею. У ідею про одяг, що підходить всім, незалежно від віку, кольору шкіри, індивідуальних особливостей. А одягатися в ідею – чи не дуже нудно? Чи і так вже необхідно ховати свою красу в траур століття, що закінчилось?
Виявляється ніколи не було нудно одягати маленьке чорне плаття. Ідеї маленького чорного платя судилося ще довго жити, бо воно, напевне, невмируще. Саме тому вже в 21 столітті ми знову віддаємо шану великій Шанель за її прекрасну ідею створення краси – лаконічності й простоти.
Тому пропоную колекцію молодіжного вбрання «Ніч перед Різдвом або Шанель по правилах і без».
Чарівна й загадкова ніч перед Різдвом. Сріблом мерехтить іній, сліпучим блиском біліє сніг, а високо в небі сяють зорі. Цю нічну святкову тишу й неземну красу порушує тонкий перезвін дзвіночків та лунає велична коляда.... На зимову дорогу у сірих шубах й хутряних куртках виходять колядники. М’які сіруваті з довгим ворсом шуби зливаються з сніговими наметами, а голубувате коротко-стрижене хутро – це втоптані снігові дороги, що виблискують в місячному сяйві. Чорні лакові пояси то підкреслюють тонку дівочу талію й утворюють великий вузол, то заклались в химерні петлі, що звисають з плеча й утримують пишні коміри-шалі, які причепурені сріблястими китицями. Лакові коротки ботильйони виблискують з білого снігу й перегукуються з чорними поясами, а високі чоботи видовжують струнку фігуру. Сірий колір відображає зимовий нічний пейзаж, а щоб було яскравіше похмурий колір заіскрився, засвітився тисячами вогниками каміння i бісеру. Це виблискують хустки-шарфи чудернацько пов’язані на головах панночок. Тут кожна захотіла бути неповторною й уклала квітчастий узор